М’ястківський Андрій Пилипович
Визначення і загальна характеристика
МʼЯСТКІ́ВСЬКИЙ Андрій Пилипович (14. 01. 1924, с. Соколівка, нині Крижоп. р-ну Вінн. обл. — 17. 11. 2003, Київ) — письменник, драматург, перекладач. Член НСПУ (1955). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Тульчин. фельдшер.-акушер. школу (Вінн. обл., 1947), навч. в якій розпочав ще 1939 і його перервала війна, Вінн. пед. інститут (1964). Працював фельдшером, від 1953 — учителем у рідному селі, від 1955 — ред. видавництва «Молодь» (Київ), завідувач відділу прози ж. «Дніпро». Дебютував 1938 віршем у вінн. г. «Молодий більшовик». Автор лірич. зб. «Над Бугом-рікою» (1955), «Від землі» (1957), «Там, серед поля» (1958), «Обрії» (1959), «Тятива» (1963), «Літо вповні» (1969), «Переселення зірниць» (1972), «Дорога через молодість» (1973), «Таємниця вогню» (1976), «Руки над колосками» (1977), «Іванів вогонь» (1983), «Пізня райдуга» (1984), «Мелодія високої трави» (1988) та ін. У своїх поезіях натхненно і яскраво оспівав материн. любов та любов до України, показав драм. сторінки нар. боротьби у роки 2-ї світової війни. Дивосвіт рідної землі, високість духу її трудівників, орган. звʼязок з нар.-пісен. традиціями, щирість і світлий оптимізм — характерні риси його лірики. Низку віршів М. покладено на музику (популярності набули пісні «На калині мене мати колихала» та «Підкручу я чорнії вуса», музика В. Верменича). У поет. зб. для дітей «У роботі щохвилини помагають нам машини», «Киця прокидається» (обидві — 1959), «Палочка-стукалочка» (1965), «Буслові імена» (1968), «Яблука для мами» (1969), «Веселий пилосос» (1973), «Кличемо горличку» (1979), «Живе джерельце» (1984) та ін., зб. оповідань «Росте в лісі Берізка» (1970), «Острів Зеленого Селезня» (1972), «Куди пішов дощик» (1981), у повістях «Хлопці з Бубни» (1967), «Ходімо по райдузі» (1974), «Фет-Фрумос і Котигорошко» (1978), пʼєсах «Донька Білої Берези» (1970), «Бенгальський килим» (1980) напрочуд чудово вивів образи своїх маленьких друзів, оспівав дитинство, сповнене романт. прагнень, бажання швидше пізнати світ, землю, людей. М. увійшов в історію укр. літ-ри також як майстер худож. прози, як талановитий оповідач. Його проза розкриває кращі риси характерології українського народу: любов до землі, свободолюбність, патріотизм, свідомість обовʼязку, невичерп. гумор. Написав романи «Жито на камені» (1960), «Місяць вересень» (1965), «Земля — не мачуха» (1974), «Іван Отара» (1987), «Лють» (1996; одне з найправдивіших відображень в укр. літературі трагіч. подій нім.-рад. війни), повісті «Вирій» (1965), «Через вогонь» (про академік Д. Заболотного), «Червоні черешні» (обидві — 1971), кн. новел і образків «При світлі соняшників» (1967), «Айстри минулої осені» (1981). Усі зазнач. твори опубл. у Києві, деякі з них перекладені молд. і рос. мовами. Виступав також як перекладач молд. і тадж. казок, творів румун. та молд. (М. Емінеску, Й. Ватаману, Є. Букова, Н. Кабака, П. Боцу, Ф. Мунтяну, П. Кимпʼяну та ін.), євр. (Й. Бухбіндера), рос. (О. Блока) письменників. В останні роки життя М. був прикутий до ліжка, але літ. творчості не полишав. По собі залишив знач. рукопис. спадок.
Літ.: Барабаш Ю. Змужнілість поета // Прапор. 1956. № 3; Воронько П. Народження поета // Дніпро. 1956. № 4; Салига Т. Прагнучи чистого зерна // Вітчизна. 1969. № 12; Сенкевич А. Про що дізналась берізка // Дніпро. 1972. № 3; Юхимович В. Андрієві Мʼястківському — 70 // ЛУ. 1994, 10 лют.; Баранов В. Золота і сива осінь Андрія Мʼястківського // Київ. 1998. № 11–12; Рябий М. Опромінений спалахом соняхів // Вінниччина. 1999, 16 січ.; Мушкетик Ю., Олійник Б., Яворівський В. Прощання з другом // ЛУ. 2003, 27 листоп.; Малишко В. Сусідоньки: [памʼяті Андрія Мʼястківського] // Там само. 2004, 25 листоп.; Завальний М. Андрій живе: [до 85-річчя від дня народж. А. П. Мʼястківського] // Сільс. новини. 2009, 8 трав.; Сіренко М. Скала і грудочка: [сторінки памʼяті Андрія Мʼястківського] // ЛУ. 2019, 23 лют.
Ю. М. Мушкетик
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
