Музеї Волинського національного університету ім. Лесі Українки

Визначення і загальна характеристика

МУЗЕ́Ї ВОЛИ́НСЬКОГО НАЦІОНА́ЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕ́ТУ ім. Лесі Українки Музей археології. Засн. 1975 з ініціативи М. Кучинка у приміщен­ні істор. факультету Луцького пед. ін­ституту (нині Волин. університет) на вул. Леніна, № 2 (нині про­спект Волі), від­критий для від­відувачів 1977. Екс­позиція роз­міщувалася на самороб. стелажах, оформлених за хронол. принципом. 1984 пере­ведений у гол. корпус ін­ституту на вул. Радянська, № 84 (нині В. Вин­ниченка), де для нього було на­дано знач­но більше місця, виготовлено спец. вітрини для артефактів, а також створ. художні діорами. 1994 разом з істор. ф-том пере­ведений у нове приміще­н­ня на вул. Ф. Шопена, № 24. Основу музей. екс­позиції складають археол. артефакти, що ре­презентують знач. проміжок часу — від камʼяного віку до часів козач­чини. У вітринах — ка­мʼя­ні рубила, сокири, вістря списів, глиняний посуд, предмети побуту, прикраси, середньовічна зброя, давньоруський меч, козац. шабля, пістоль і кулі, гарматні яд­ра. У від­ділах нумізматики і сфра­гіс­тики пред­ставлено монети різних часів, медалі та пломби. При музеї діє гурток «Молодий археолог».

М. М. Кучинко

Музей Лесі Українки. Комплектува­н­ня музей. фонду роз­почато з ініціативи ректора Н. Бурчака, від­крито музей 1985. Основу збір­ки склали поет. першо­друки Лесі Українки, опубл. в ж. «Зоря» (1884); прижит­тєві збірки «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899; обидві — Львів), «Від­гуки» (Чц., 1902); унікал. колекція пошт. листівок кін. 19 — поч. 20 ст. із краєвидами тих міст, де жила й творила письмен­ниця; укладений Оленою Пчілкою альбом нар. вишиванки «Українські узори» (К., 1912); фольк­лорист. матеріали з особистого ар­хіву К. Квітки та ін. Перші мемор. речі родини Косачів наді­йшли до музею 1988: план земел. маєтків Мглин. ключа на Чернігівщині за 1917; меблі (шафа для посуду, письмовий стіл, крісло); малюнки Ю. Ко­сача. 1989 при­дбано меблі, що належали сімʼї І. Косач-Борисової. У тому ж році в музеї організовано ви­ставку «Поверне­н­ня… Леся Українка та її родина в унікальному зі­бран­ні фотооригіналів середини ХІХ — початку ХХ ст., подарованому Ольгою Сергіїв із США» (вперше пред­ставлено 74 фото з архіву родини Косачів, які пере­дала М. Жулинському під час від­відин США О. Борисова-Сер­гіїв — дочка І. Косач-Борисової); у лютому 1991 до 120-річчя від дня народж. Лесі Українки проведено між­вузів. наук.-теор. конф. «Леся Українка. Особистість. Творчість. Доля»; у вересні того ж року — між­нар. симпозіум «Леся Українка і світова культура» за участі Л. Залеської-Онишкевич, Т. Гунчака (оби­два — США), Л. Терзійської (Болгарія), М. Неврлого (Словач­чина), Я. Ро­зумного (Канада), С. Ко­зака (Польща) та ін.; 1996 започатк. щорічні наук. чита­н­ня. 2004 пред­ставлено оновлену екс­позицію, ос­нову якої склали роз­діли: «Працівники на ниві українства» (історія роду Драгоманових–Косачів), «Надія — їй же першу пісню я спів­ала» (Леся Українка та родина Косачів у Луцьку), «Волинські дороги Косачів», «Леся Українка та її доба», «Пісні коханого волинського краю» (укр. фольклор у записах і дослідж. Лесі Українки, Олени Пчілки, К. Квітки, О. Косач-­Кривинюк), «Дивоцвіт “Лісової пісні”», «Наука про Лесю Українку» (становле­н­ня, роз­виток, перспек­тиви), «Рідні “по крові і духові”» (історія та трагедія родини Косачів). 2012 музей отримав зва­н­ня «народний». Найцін­ніші екс­понати у фондах — рукописи, прижит­тєві та посмертні ви­да­н­ня, мемор. речі, фото, листи, листівки Лесі Українки; полтав. плахта 19 ст. і комірець, що належали Олені Пчілці; шовкові стрічки її дочок; авторизов. машинописи О. Косач-Криви­нюк; спогади та матеріали І. Косач-­Борисової; документи за під­писом К. Квітки; матеріали до біо­графії О. Драгоманової; папка для паперів, альбом для фото, посвідче­н­ня пере­кладача С. Драгоманова (див. Драгоманови); бронз. під­віска (кулон) «Від­знака з Лесею Українкою», виготовлена 1971 з на­годи столі­т­тя від дня народж. письмен­ниці автором памʼят­ни­ків Лесі Українці у м. Клівленд (США) і Торонто (Канада) М. Черешньов­ським (пере­дана О. Радиш-Міяковською, яка 2014 подарувала також скатертину з моно­грамою родини Міяковських, з якою приятелювала родина Косачів під час прожива­н­ня на Волині та в емігра­ції); антикварні речі кін. 19 — поч. 20 ст. та ін. Серед остан­ніх ви­ставок, проведених у музеї, — «“…Може то тільки легенда, край той ося­яний сонцем”: неві­домі авто­графи Лесі Українки та її близького оточе­н­ня» (2007), «Леся Українка в на­ціональному книгови­дан­ні: історії першо­друків творів Лесі Українки» (2012), «Шевченкіана родини Косачів» (2014), «Місто “Надії”: Луцьк в жит­тєвій і творчій долі Лесі Українки» (2015), «“Убий, не здамся…”: образ Лесі Українки в сучасній графіці, політичному плакаті, постері» (2016).

Літ.: Документи і матеріали Лесі Укра­їнки та родини Косачів у музеях, установах Волині. Лц., 2008.

Т. Я. Данилюк-Терещук

Музей етно­графії Волині та Поліс­ся. Засн. 1996 як Кабінет ет­но­графії Волині та Поліс­ся при каф. археології та джерело­знавства з ініціативи її зав. М. Кучинка та викл. А. Дмитренко. 2002–08 діяв у складі Музею археології. 2008 завдяки зуси­л­лям завідувач кафедри документо­знавства і музей. спра­ви С. Гаврилюк пере­творений у самост. музей із сучас. на­звою. У тому ж році створ. екс­позицію та для ре­презентації фондів започатковано щорічну етногр. ви­ставку «На ниточці родоводу». Осн. зав­да­н­ня музею: збира­н­ня і збереже­н­ня памʼяток традиц. культури українців Волині та Поліс­ся; ви­вче­н­ня та популяризація етнокультури українців; залуче­н­ня студент. молоді до наук., краєзн., пошук. роботи. 2011 здійс­нено часткову реекс­позицію із ви­окремле­н­ням темат. блоків: «Дерево», «Кераміка», «Плеті­н­ня», «Одяг», «Декоративні тканини». Нині структуру екс­позиції становлять теми: «Одяг Волині та Західно­го Поліс­ся», «Декоративно-ужиткове мистецтво», «Ткацтво Волині та Західного Поліс­ся», «Гончарні осередки Волині та Західного По­ліс­ся», «Знаря­д­дя праці та господарське начи­н­ня», «Плетені вироби з лози та солом­ки», «Іграшки». У фондах музею — понад 2 тис. предметів, зокрема традиц. вбран­ня та його окремі елементи (сорочки, спідниці, без­рукавки, фар­тухи, пояси, постоли, штани, сер­нєга — верх­ній зимовий одяг), гончарні вироби, плетені вироби з лози та соломки (соломʼяники, коробки, кошики, різдвяні павуки та ін.), деревʼяна соха (землероб. знаря­д­дя для оранки), жлукто (діжка для замочува­н­ня білизни), коловоротки, щітки, гребінки, дит. іграшки, рушники, на­стільниці, вишиті скатертини тощо. Серед ви­ставок — «З бабусиної скрині» (одяг і декор. тканини), «Човник швидко-­швидко, а за човником пісня й нитка» (присвяч. майстрині худож. тка­цтва З. Дейні), «Етно­графічне літо» (висвітлює участь студентів у польових етногр. екс­педиціях), звітні фотови­ставки та ви­ставки нових надходжень. 2018 структур. одиницею музею став Кабінет спец. істор. дисциплін та етно­графії з темат. роз­ділами «Геральдика», «Фалеристика», «Гроші», «Етно­графія».

Літ.: Дмитренко А., Чибирак С. Музей етно­графії Волині та Поліс­ся при Волинському національному університеті імені Лесі Українки // Університет. музеї: європ. досвід та укр. практика: Зб. пр. Між­нар. наук.-практ. конф. (6–7 жовт. 2011, Київ). Ніжин, 2012; Чибирак С., Мірошниченко-Гусак Л. Спільні ви­ставкові проекти Во­­лин­ського крає­знавчого музею та Музею етно­графії Волині та Поліс­ся як один із способів популяризації фондової збірки // Другий Всеукр. музей. форум: Мат. наук.-практ. конф. Пере­яслав-Хмель­ни­цький, 2019.

С. В. Чибирак

Геологічний музей. Засн. 1998 як лаб. мінералів. Починаючи від 1980-х рр., знач. внесок у формува­н­ня колекції мінералів, гірських порід та палеонтол. реш­ток від­мерлих організмів зробили Ф. Зузук і В. Демчук, а також студенти природн.-геогр. ф-ту, які проходили практику на Далекому Сході, Уралі, Кавказі, у При­морʼї, Забайкал­лі, Серед. Азії. Від 2010 — сучасна назва. Екс­позиція побудована від­повід­но до навч. про­грами з геології, її основу становлять 16 темат. роз­ділів: «Тип самородних мінералів», «Тип сульфідів та їх аналогів», «Тип ок­си­дів», «Клас власне оксидів і гід­роксидів», «Клас силікатів», «Польові шпати», «Клас боратів», «Клас фосфатів та їх аналогів», «Клас карбонатів», «Клас вольф­раматів і молібдатів», «Клас сульфатів», «Тип галоїдів», «Магматич­ні породи», «Осадові породи», «Метаморфічні породи», «Палеонтологічна колекція». Серед екс­понатів — самородна мідь із родовища Жиричі побл. смт Ратне (Волин. обл.); морфол. типи сірки із родовищ побл. м. Новий Роз­діл та Яворів (обидва — Львів. обл.); зразки сфалериту, галеніту, халь­копіриту, піриту, піротину із різних регіонів РФ і Казах­стану; польові шпати з Житомирщини, РФ, Казах­стану, Пд. Америки (без­барвний ортоклаз, синьо-зелений ама­зоніт, жовто-сірий плагіоклаз, чорний з іризацією лабрадор); кри­стали берилу і топазу із Хорошів. р-ну Житомир. обл.; цукроподібні апатити з Кольс. п-ва; керченіт із Керчен. залізоруд. родовища (АР Крим); амазоніт з малахітом із Уралу, Казах­стану, Африки; велика колекція гір. порід: магматичних — гранітів із різних регіонів України, Карелії, діоритів, сієнітів, габро, базальтів, ліпаритів тощо; осадових — піщаників, конгломератів, алевролітів, глин, вапняків, мергелів, туфів тощо; метаморфічних — гнейсів, мігматитів, сланців, мармурів та ін. Музей також має невелику фауніст. колекцію та колекцію коралів із Чорного і Червоного морів й центр. частини Індій. океану.

О. В. Мельник

Музей історії Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Засн. 2000, у 2010 проведено реекс­позицію. В осн. фонді — 570 од. зберіга­н­ня. Екс­позиція музею висвітлює історію навч. закладу. На 26-ти стендах вміщено числен­ні фото, альбоми, листи; предмети, що характеризують етапи становле­н­ня та роз­витку університету, факультетів та ін­ститутів; здобутки спортс­менів — призерів між­­нар. змагань. Чільне місце посідають фото та документи перших очільників закладу та першого випуску учителів, що від­бувся 30 червня 1948. У роз­ділі «Ветерани Великої Вітчизняної війни — наші працівники» пред­ставлено фото та різні документи викл. — учасників 2-ї світової війни; до 70-річчя університету від­крито новий роз­діл — «Ке­рівний склад нашого університету». У музеї проводять зу­стрічі з ветеранами 2-ї світової війни, війни в Афгані­стані, чл. Волин. спілки вої­нів ОУН–УПА ім. Клима Савура, ветеранами антитерорист. операції; темат. круглі столи, присвяч. істор. подіям: «70-річчя трагедії Ба­биного Яру», «1000-ліття засну­ва­н­ня Софіївського собору», «810-­­річ­чя із дня народже­н­ня короля Русі-України Данила Галицького», «30-річчя аварії на ЧАЕС» та ін. Нині триває робота з реекс­позиції та модернізації музею.

Т. В. Роспопа

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю