Музеї Волинського національного університету ім. Лесі Українки

МУЗЕ́Ї ВОЛИ́НСЬКОГО НАЦІОНА́ЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕ́ТУ ім. Лесі Українки Музей археології. Засн. 1975 з ініціативи М. Кучинка у приміщенні істор. факультету Луцького пед. інституту (нині Волин. університет) на вул. Леніна, № 2 (нині проспект Волі), відкритий для відвідувачів 1977. Експозиція розміщувалася на самороб. стелажах, оформлених за хронол. принципом. 1984 переведений у гол. корпус інституту на вул. Радянська, № 84 (нині В. Винниченка), де для нього було надано значно більше місця, виготовлено спец. вітрини для артефактів, а також створ. художні діорами. 1994 разом з істор. ф-том переведений у нове приміщення на вул. Ф. Шопена, № 24. Основу музей. експозиції складають археол. артефакти, що репрезентують знач. проміжок часу — від кам’яного віку до часів козаччини. У вітринах — кам’яні рубила, сокири, вістря списів, глиняний посуд, предмети побуту, прикраси, середньовічна зброя, давньоруський меч, козац. шабля, пістоль і кулі, гарматні ядра. У відділах нумізматики і сфрагістики представлено монети різних часів, медалі та пломби. При музеї діє гурток «Молодий археолог».

М. М. Кучинко

Музей Лесі Українки. Комплектування музей. фонду розпочато з ініціативи ректора Н. Бурчака, відкрито музей 1985. Основу збірки склали поет. першодруки Лесі Українки, опубл. в ж. «Зоря» (1884); прижиттєві збірки «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899; обидві — Львів), «Відгуки» (Чц., 1902); унікал. колекція пошт. листівок кін. 19 — поч. 20 ст. із краєвидами тих міст, де жила й творила письменниця; укладений Оленою Пчілкою альбом нар. вишиванки «Українські узори» (К., 1912); фольклорист. матеріали з особистого архіву К. Квітки та ін. Перші мемор. речі родини Косачів надійшли до музею 1988: план земел. маєтків Мглин. ключа на Чернігівщині за 1917; меблі (шафа для посуду, письмовий стіл, крісло); малюнки Ю. Косача. 1989 придбано меблі, що належали сім’ї І. Косач-Борисової. У тому ж році в музеї організовано виставку «Повернення… Леся Українка та її родина в унікальному зібранні фотооригіналів середини ХІХ — початку ХХ ст., подарованому Ольгою Сергіїв із США» (вперше представлено 74 фото з архіву родини Косачів, які передала М. Жулинському під час відвідин США О. Борисова-Сергіїв — дочка І. Косач-Борисової); у лютому 1991 до 120-річчя від дня народж. Лесі Українки проведено міжвузів. наук.-теор. конф. «Леся Українка. Особистість. Творчість. Доля»; у вересні того ж року — міжнар. симпозіум «Леся Українка і світова культура» за участі Л. Залеської-Онишкевич, Т. Гунчака (обидва — США), Л. Терзійської (Болгарія), М. Неврлого (Словаччина), Я. Розумного (Канада), С. Козака (Польща) та ін.; 1996 започатк. щорічні наук. читання. 2004 представлено оновлену експозицію, основу якої склали розділи: «Працівники на ниві українства» (історія роду Драгоманових–Косачів), «Надія — їй же першу пісню я співала» (Леся Українка та родина Косачів у Луцьку), «Волинські дороги Косачів», «Леся Українка та її доба», «Пісні коханого волинського краю» (укр. фольклор у записах і дослідж. Лесі Українки, Олени Пчілки, К. Квітки, О. Косач-Кривинюк), «Дивоцвіт “Лісової пісні”», «Наука про Лесю Українку» (становлення, розвиток, перспективи), «Рідні “по крові і духові”» (історія та трагедія родини Косачів). 2012 музей отримав звання «народний». Найцінніші експонати у фондах — рукописи, прижиттєві та посмертні видання, мемор. речі, фото, листи, листівки Лесі Українки; полтав. плахта 19 ст. і комірець, що належали Олені Пчілці; шовкові стрічки її дочок; авторизов. машинописи О. Косач-Кривинюк; спогади та матеріали І. Косач-Борисової; документи за підписом К. Квітки; матеріали до біографії О. Драгоманової; папка для паперів, альбом для фото, посвідчення перекладача С. Драгоманова (див. Драгоманови); бронз. підвіска (кулон) «Відзнака з Лесею Українкою», виготовлена 1971 з нагоди століття від дня народж. письменниці автором пам’ятників Лесі Українці у м. Клівленд (США) і Торонто (Канада) М. Черешньовським (передана О. Радиш-Міяковською, яка 2014 подарувала також скатертину з монограмою родини Міяковських, з якою приятелювала родина Косачів під час проживання на Волині та в еміграції); антикварні речі кін. 19 — поч. 20 ст. та ін. Серед останніх виставок, проведених у музеї, — «“…Може то тільки легенда, край той осяяний сонцем”: невідомі автографи Лесі Українки та її близького оточення» (2007), «Леся Українка в національному книговиданні: історії першодруків творів Лесі Українки» (2012), «Шевченкіана родини Косачів» (2014), «Місто “Надії”: Луцьк в життєвій і творчій долі Лесі Українки» (2015), «“Убий, не здамся…”: образ Лесі Українки в сучасній графіці, політичному плакаті, постері» (2016).

Літ.: Документи і матеріали Лесі Українки та родини Косачів у музеях, установах Волині. Лц., 2008.

Т. Я. Данилюк-Терещук

Музей етнографії Волині та Полісся. Засн. 1996 як Кабінет етнографії Волині та Полісся при каф. археології та джерелознавства з ініціативи її зав. М. Кучинка та викл. А. Дмитренко. 2002–08 діяв у складі Музею археології. 2008 завдяки зусиллям завідувач кафедри документознавства і музей. справи С. Гаврилюк перетворений у самост. музей із сучас. назвою. У тому ж році створ. експозицію та для репрезентації фондів започатковано щорічну етногр. виставку «На ниточці родоводу». Осн. завдання музею: збирання і збереження пам’яток традиц. культури українців Волині та Полісся; вивчення та популяризація етнокультури українців; залучення студент. молоді до наук., краєзн., пошук. роботи. 2011 здійснено часткову реекспозицію із виокремленням темат. блоків: «Дерево», «Кераміка», «Плетіння», «Одяг», «Декоративні тканини». Нині структуру експозиції становлять теми: «Одяг Волині та Західного Полісся», «Декоративно-ужиткове мистецтво», «Ткацтво Волині та Західного Полісся», «Гончарні осередки Волині та Західного Полісся», «Знаряддя праці та господарське начиння», «Плетені вироби з лози та соломки», «Іграшки». У фондах музею — понад 2 тис. предметів, зокрема традиц. вбрання та його окремі елементи (сорочки, спідниці, безрукавки, фартухи, пояси, постоли, штани, сернєга — верхній зимовий одяг), гончарні вироби, плетені вироби з лози та соломки (солом’яники, коробки, кошики, різдвяні павуки та ін.), дерев’яна соха (землероб. знаряддя для оранки), жлукто (діжка для замочування білизни), коловоротки, щітки, гребінки, дит. іграшки, рушники, настільниці, вишиті скатертини тощо. Серед виставок — «З бабусиної скрині» (одяг і декор. тканини), «Човник швидко-швидко, а за човником пісня й нитка» (присвяч. майстрині худож. ткацтва З. Дейні), «Етнографічне літо» (висвітлює участь студентів у польових етногр. експедиціях), звітні фотовиставки та виставки нових надходжень. 2018 структур. одиницею музею став Кабінет спец. істор. дисциплін та етнографії з темат. розділами «Геральдика», «Фалеристика», «Гроші», «Етнографія».

Літ.: Дмитренко А., Чибирак С. Музей етнографії Волині та Полісся при Волинському національному університеті імені Лесі Українки // Університет. музеї: європ. досвід та укр. практика: Зб. пр. Міжнар. наук.-практ. конф. (6–7 жовт. 2011, Київ). Ніжин, 2012; Чибирак С., Мірошниченко-Гусак Л. Спільні виставкові проекти Волинського краєзнавчого музею та Музею етнографії Волині та Полісся як один із способів популяризації фондової збірки // Другий Всеукр. музей. форум: Мат. наук.-практ. конф. Переяслав-Хмельницький, 2019.

С. В. Чибирак

Геологічний музей. Засн. 1998 як лаб. мінералів. Починаючи від 1980-х рр., знач. внесок у формування колекції мінералів, гірських порід та палеонтол. решток відмерлих організмів зробили Ф. Зузук і В. Демчук, а також студенти природн.-геогр. ф-ту, які проходили практику на Далекому Сході, Уралі, Кавказі, у Примор’ї, Забайкаллі, Серед. Азії. Від 2010 — сучасна назва. Експозиція побудована відповідно до навч. програми з геології, її основу становлять 16 темат. розділів: «Тип самородних мінералів», «Тип сульфідів та їх аналогів», «Тип оксидів», «Клас власне оксидів і гідроксидів», «Клас силікатів», «Польові шпати», «Клас боратів», «Клас фосфатів та їх аналогів», «Клас карбонатів», «Клас вольфраматів і молібдатів», «Клас сульфатів», «Тип галоїдів», «Магматичні породи», «Осадові породи», «Метаморфічні породи», «Палеонтологічна колекція». Серед експонатів — самородна мідь із родовища Жиричі побл. смт Ратне (Волин. обл.); морфол. типи сірки із родовищ побл. м. Новий Розділ та Яворів (обидва — Львів. обл.); зразки сфалериту, галеніту, халькопіриту, піриту, піротину із різних регіонів РФ і Казахстану; польові шпати з Житомирщини, РФ, Казахстану, Пд. Америки (безбарвний ортоклаз, синьо-зелений амазоніт, жовто-сірий плагіоклаз, чорний з іризацією лабрадор); кристали берилу і топазу із Хорошів. р-ну Житомир. обл.; цукроподібні апатити з Кольс. п-ва; керченіт із Керчен. залізоруд. родовища (АР Крим); амазоніт з малахітом із Уралу, Казахстану, Африки; велика колекція гір. порід: магматичних — гранітів із різних регіонів України, Карелії, діоритів, сієнітів, габро, базальтів, ліпаритів тощо; осадових — піщаників, конгломератів, алевролітів, глин, вапняків, мергелів, туфів тощо; метаморфічних — гнейсів, мігматитів, сланців, мармурів та ін. Музей також має невелику фауніст. колекцію та колекцію коралів із Чорного і Червоного морів й центр. частини Індій. океану.

О. В. Мельник

Музей історії Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Засн. 2000, у 2010 проведено реекспозицію. В осн. фонді — 570 од. зберігання. Експозиція музею висвітлює історію навч. закладу. На 26-ти стендах вміщено численні фото, альбоми, листи; предмети, що характеризують етапи становлення та розвитку університету, факультетів та інститутів; здобутки спортсменів — призерів міжнар. змагань. Чільне місце посідають фото та документи перших очільників закладу та першого випуску учителів, що відбувся 30 червня 1948. У розділі «Ветерани Великої Вітчизняної війни — наші працівники» представлено фото та різні документи викл. — учасників 2-ї світової війни; до 70-річчя університету відкрито новий розділ — «Керівний склад нашого університету». У музеї проводять зустрічі з ветеранами 2-ї світової війни, війни в Афганістані, чл. Волин. спілки воїнів ОУН–УПА ім. Клима Савура, ветеранами антитерорист. операції; темат. круглі столи, присвяч. істор. подіям: «70-річчя трагедії Бабиного Яру», «1000-ліття заснування Софіївського собору», «810-річчя із дня народження короля Русі-України Данила Галицького», «30-річчя аварії на ЧАЕС» та ін. Нині триває робота з реекспозиції та модернізації музею.

Т. В. Роспопа