Музеї Університету святого Володимира у Києві

МУЗЕ́Ї УНІВЕРСИТЕ́ТУ СВЯТО́ГО ВОЛОДИ́МИРА У КИ́ЄВІ Створ. з метою сприя­н­ня процесу викла­да­н­ня в навч. закладі (від­критий 1834); вони започаткували музейну мережу міста. Першооснову колекцій більшості музеїв і кабінетів університету склали збірки польс. навч. закладів Над­дні­прян. України, ліквідов. після польс. пов­ста­н­ня 1830–31. Спочатку університет працював у орендов. приміще­н­нях, з побудовою 1843 влас. (сучас. вул. Володимирська, № 60) музеї та кабінети пере­міщено до нього, для де­яких згодом зведено окремі споруди. Вони належали до музей. установ різного профілю: істор. (археол. і нумізмат. музеї), худож. (музей красних мистецтв і кабінет архітектури), природн.-наук. (ботан. кабінет, ботан. сад, зоол. музей, мінералог., геол. і фіз. кабінети, анатом. музей), науки і техніки (астроном. і метеорол. обсерваторія).

Музей старожитностей (Археологічний музей). Організов. на­прикінці 1835 з ініціативи Тимчас. комітету для дослідж. старожитностей як музей київ. старожитностей, офіційно погоджений мін-вом нар. просвіти 1837. Основу музей. зі­бра­н­ня склали археол. знахідки давньоруської доби на тер. істор. частини Києва, яку від 1824 досліджував К. Лохвицький (1836 при­знач. першим зав.). Він завів спец. книги для запису речей, де фіксував не тільки назви екс­понатів, а й місце знахідки, прі­звище людини, від якої вони наді­йшли. До першого каталогу музей. предметів внесено 150 позицій. 1842 пере­твор. на музей мистецтв і старожитностей, 1845 під­порядк. Тимчас. комісії для роз­гляду давніх актів. За перші 16 р. музейна збірка збільшилася на 898 од. зберіга­н­ня, більшість з них мала вагому істор. цін­ність. Матеріали надходили від ін. університет. кабінетів і установ внаслідок систематизації їхніх колекцій, від приват. осіб і чл. Тимчас. комісії для роз­гляду давніх актів, які проводили археол. дослідже­н­ня. Змінилася типологія музею, оскільки він комплектувався матеріалами не лише з Київ., а й з ін. губерній. Його зав. О. Ставровський (1838–54) і Я. Волошинський (1854–65) здійснювали археол. роз­копки, знахідки з яких надходили до музей. збірки. Особливу роль у роз­витку музею ві­ді­грав В. Антонович (зав. у 1873–1901). За перші 11 р. його роботи до зі­бра­н­ня наді­йшло 1554 памʼятки, що пере­важно належали до первіс. археології. В. Антонович ставив за мету створити таку збірку памʼяток, що охоплювала б тер. всієї України; колекції мали пред­ставляти насамперед менш досліджені на той час пере­д­істор. та ран­ньо­істор. культури (зокрема музей першим отримав трипіл. памʼят­ки). Велику частину поповнень складали матеріали археол. дослідж. у Києві, Ольвії, Київ., Поділ. та Волин. губ., на Кавказі, які проводили В. Антонович, його учні та викл. університету. 1884 музейна збірка нараховувала 6546 предметів, 1901 В. Антонович пере­дав своєму на­ступнику Ю. Кулаковському 8813 музей. екс­понатів, зареєстр. у каталозі, та бл. 300 незареєстр.; 429 зареєстр. карт, планів і малюнків та декілька сотень незареєстрованих. Бібліотека музею (започатк. О. Ставровським) складалася з 583-х назв книг. Після смерті В. Антоновича 1908 згідно з його побажа­н­ням до музею пере­дано археол. знахідки з роз­копок на землі радимичів, що збільшило збірку до понад 11-ти тис. од. Під час 1-ї світової вій­ни 1915 еваку­йов. до м. Саратов (Росія), у на­ступ. році повернувся до Києва, але не від­новлював роботу. 1918–20 музей очолювала Н. Полонська-Василенко. На­прикінці 1920-х рр. його роз­формовано, 1936 матеріали поповнили фонди Центр. істор. музею ім. Т. Шевченка (нині Історії України Національний музей).

Нумізматичний музей (мюнц-кабінет). Засн. 1834 і під­порядк. б-ці університету, якою до 1843 завідував П. Ярковський. Він пере­віз до Києва колекції нумізмат. кабінету ліквідов. Вілен. університету (нині Вільнюс) — 17 271 предмет. 1836 до збірки мюнц-кабінету включено колекції Волин. ліцею (м. Кременець, нині Терноп. обл.; 17 634 екземпляри та 579 не нумізмат. речових одиниць), Уман. (нині Черкас. обл.) василіян. училища (1539 од. зберіга­н­ня), Луцького і Почаїв. (нині Кременец. р-ну) дворян. училищ (від­повід­но 289 і 39 од.), а також 227 предметів, пожертвуваних у звʼязку з від­кри­т­тям університету (загалом понад 20 тис. екземплярів); 1839 — колекцію Теофіпол. (нині Хмельн. обл.) повіт. дворян. училища (639 од.). 1838 створ. нумізмат. кабінет як самост. навч.-допоміжну установу, 1842 його включено до складу музею красних мистецтв і старожитностей у структурі б-ки. П. Ярковський звірив та систематизував кременец. і вілен. збірки, під­готував 1840 каталог нумізмат. колекцій (11 томів), започаткував спеціалізов. бібліотеку, книги якої мали допомагати у ви­значен­ні, ви­вчен­ні та описі памʼя­ток. За роз­порядже­н­ням генерал-губернатора всі монетні скарби, зна­йдені на тер. Київ., Поділ. і Волин. губ., пере­давали до Університету св. Володимира. Мюнц-кабінет ві­ді­гравав роль наук. осередку, що провадив атрибуцію всіх нумізмат. знахідок на укр. землях. Однак згодом він мав можливість від­бирати для свого зі­бра­н­ня лише певну кількість знахідок, оскільки найцін­ніші монети від­правляли до Імператор. археол. комісії, засн. 1859 у С.-Петер­бурзі. Не­зважаючи на це, спів­роб. мюнц-кабінету кожен скарб фіксували в документації і таким чином по­ступово вводили в наук. обіг (тільки 1838–66 описано понад 119 скарбів.). Його колекції використовували й у навч. процесі. Від 1849 тут читали лекції з нумізматики, проводили практичні заня­т­тя для студентів, надавали консультації колекціонерам та ін. приват. особам. 1852 мюнц-кабінету на­дано статус самост. навч.-допоміж. під­роз­ділу. Значну роль у його функціонуван­ні ві­ді­грав Я. Волошинський (хранитель у 1852–65), якому 1853 також під­порядк. музей мистецтв і старожитностей. Він роз­почав роботу над заг. системат. каталогом збірки, склав опис 10-ти тис. монет і медалей на окремих картках, але не встиг завершити її через хворобу і від­ставку. 1865 посаду хранителя скасовано, його обовʼязки виконували викл. істор.-філол. факультету К. Страшкевич, В. Ікон­ников, В. Антонович (одночасно очолював археол. музей). Станом на 1906 мюнц-кабінет мав 60 238 од. зберіга­н­ня, впорядков. за колекціями, що від­ображали історію грош. обігу різних країн і держав (грец., рим., давньоруська, рос., польс., нім.). На поч. 20 ст. його вважали одним із найкращих у Рос. імперії за кількістю та змістом зі­бра­н­ня, він став і першим заг.-до­ступ. музеєм Києва — у серед. 19 ст. щочетверга був від­чинений для від­відувачів. Проте на поч. 20 ст. до­ступ в університет. музеї був можливий лише з до­зволу деканів від­повід. факультетів або проф., які завідували ними. Під час 1-ї світової вій­ни 1915 колекції від­правлено до Саратова (1916 повернено), при цьому частина памʼяток була депаспортизована, а пізніше збірку ще й пограбовано. 1924 ухвалено ріше­н­ня пере­дати зі­бра­н­ня Всеукр. археол. комітету ВУАН, який створив спец. комісію для пере­дачі, а також пере­везе­н­ня колекцій до Музей. м-ка в Києво-Печер. лаврі (працювало до 1931). У 1936 збірку мюнц-кабінету пере­дано з ві­дан­ня ВУАН до Центр. істор. музею ім. Т. Шевченка.

Музей красних мистецтв. Мистец. колекції університету комплектувалися від часу його від­кри­т­тя 1834. У рапорті ректора М. Максимовича про стан навч. закладу, під­готовленому до при­їзду в Київ рос. імператора Миколи І у жовтні 1835, наведено ві­домості про кількість одиниць зберіга­н­ня в кабінеті живопису (448 предметів), а також скульптур. (65) і гравірувал. (1457) кабінетах. Хоча університет не готував професій. художників, у про­граму навч. включено курси рисунка, живопису та архітектури, які викладали високоосвічені фахівці. Перший викл. рисунка в 1834–39 — художник Б. Клембовський. Саме він при­ймав мистец. колекції з Вільно, Кременця та Умані, вніс музейні предмети до інвентар. книги, описав їх, уточнив авторство, час створе­н­ня, роз­міри та стан збереже­н­ня, склав нові каталоги університ. мистец. збірки, заснував кабінети живопису і рисунка, що по­єд­нували функції музею та майстерні. Б. Клембовський поповнив художню збірку 108-ма літо­графіями, ви­даними Товариством сприя­н­ня художникам (С.-Пе­тер­бург) як зразки для викла­да­н­ня рисувал. мистецтва; посібниками; літо­графіями із зображе­н­нями голів з оригін. картин та погрудь зх.-європ. майстрів, літо­графіями картин зі збірки Ермітажу (С.-Петербург) і ві­домих рос. художників. 1838 університет при­дбав 12 живопис. копій з порт­ретів, виконаних Рем­брандтом та ін. європ. художниками; у тому ж році до скульптур. від­ділу кабінету живопису пере­дано 408 зображень на камені з мюнц-кабінету, зображе­н­ня на камені причастя з картини Леонардо да Вінчі (у 4-х фрагментах) і мідний барельєф з образом Богоматері з мінералог. кабінету. 1842, згідно з новим університет. статутом, мистец. збірки роз­поділено між музеями красних мистецтв і старожитностей, кабінетами архітектури та малюва­н­ня. У березні 1847 на посаду викл. рисунка при­знач. Т. Шевченко. Крім викла­да­н­ня живопису, він зобовʼязу­вався без­коштовно виконувати всі доруче­н­ня керівництва університету щодо літо­графува­н­ня, але на поч. квітня був заарешт. у справі Кирило-Мефодіїв. братства. 1863 в університеті скасовано курси рисунка, живопису та архітектури, тому всі мистец. збірки зосереджено в музеї красних мистецтв і старожитностей. Новий етап в організації музею повʼязаний з імʼям проф. П. Па­влова, який 1859 першим у Рос. імперії за­провадив лекції з історії пластич. мистецтв. 1875 він очолив каф. теорії та історії мистецтва, 1882 ви­ступив з ініціативою створити при університеті 3 художні музеї: історії скульптури в гі­псових зліпках, історії живопису з оригін. творами й худож.-пром. Станом на 1884 музейна збірка складалася з бл. 100 предметів, що належали до пластич. мистецтв, і понад 200 творів у 500 томах з теорії та історії мистецтва, а також худож. ілюстров. ви­дань. Найбільш цін­ними для навч. процесу були олеогр. картини, що зображували епохи і стилі архітектури; гі­псові зліпки з ві­домих творів стародав. скульптури; копії картин видат. живописців (хромолітогр. та олеогр.) починаючи від 14 ст.; декілька старих гравюр; зразк. гравюри рос. граверів 18–19 ст.; колекції архіт. моделей, інструментів, при­стосувань для рисувал. школи, які використовували як навч. демонстрац. матеріал на каф. теорії та історії мистецтв. 1925 частину предметів роз­формов. музею пере­дано Музею мистецтв ВУАН (див. Музей мистецтв імені Бог­дана та Варвари Ханенків Національний), зокрема кілька картин і зразків сх. та антич. кераміки та 173 книжки; частину — ін. установам.

Кабінет архітектури. Створ. 1837. Станом на 1 січня 1840 архіт. збірка містила 338 моделей, 13 інструментів, 4957 аркушів креслень. 1843–61 теорію та історію цивіл. архітектури викладав академік АМ О. Берет­ті, який і за­віду­вав архіт. кабінетом (із великої колекції креслень залишив лише архіт.). Згідно з університет. статутом 1863 викла­да­н­ня архітектури припинено.

Зоологічний музей. Див. Зоо­логічний музей Київського університету.

Ботанічний кабінет. Від­разу після від­кри­т­тя університету спів­роб. каф. ботаніки у складі фіз.-мат. від­ділу почали ви­вче­н­ня рослин. світу. Першими — ві­домі природодослідники В. Бес­сер (1-й завідувач кафедри у 1834–37) і А. Андрже­йовський, які раніше працювали в Кременец. ліцеї. В. Бес­сер продовжив роботу з поповнен­ня колекції сухих рослин, започатк. гербарієм Б. Шіверека (ректор Львів. університету та засн. ботан. саду при ньому), який після смерті вченого 1806, згідно з його заповітом, пере­дано В. Бес­серу. Його гербарій, що містив рослини з багатьох країн світу (бл. 18 тис. видів), разом із колекцією комах та б-кою університет при­дбав у нащадків (від­повід­но 1846, 1849, 1851). А. Андрже­йовський (адʼюнкт каф. зоології) здійснив низку ботан. і зоол. екс­педицій околицями Києва. Влітку 1835 зібрав 587 зразків для зоол. музею та гербаризував 800 видів рослин. Від 1839, після придуше­н­ня польс. пов­ста­н­ня і закри­т­тя на рік університету, з якого звільнили всіх викл. і студентів польс. походже­н­ня, А. Андрже­йовський працював проф. природн. наук Ніжин. ліцею князя Без­бородька (нині Черніг. обл.). 1839–40 він зібрав в околицях Ніжина понад 400 видів грибів і 100 видів злаків та упорядкував власні гербарні збори, які комплектував від 1814 під час екс­педицій на Поді­л­ля, Волинь, у Київ., Катеринослав. і Херсон. губ. 1841 А. Андрже­йовський подарував свій гербарій (бл. 10 тис. видів і 30 тис. екземплярів сухих рослин) університету. Разом із гербарієм оранжерей. та садових рослин Кременец. ліцею (6 тис. видів) та гербарієм ліквідов. Вілен. мед.-хірург. академії він став першоосновою гербарію університету. Від 1838 ним завідував проф. ботаніки і зав. університет. ботан. саду Р. Траутфет­тер (1847 обраний ректором університету), 1852–68 — проф. ботаніки О. Рогович (учень В. Бес­сера), який зібрав гербарій (бл. 10 тис. зразків флори) і числен. матеріал з палеонтології. 1879–94 роботу із впорядкува­н­ня гербар. колекцій продовжив завідувач кафедри ботаніки й дир. ботан. саду І. Шмальгаузен. 1894–1915 ботан. кабінет пере­бував у ві­дан­ні дир. ботан. саду С. Навашина. У цей час актив. збір гербарію вищих рослин здійснювали В. Фінн та М. Цингер, збірку поповнили гербарій київ. Вищих жін. курсів, особистий гербарій лісничого І. Сележинського та ін. колекторів. 1915 дир. ботан. саду О. Фомін започаткував активні таксон. та флорист. дослідж., які су­проводжувались знач. попов­не­н­нями гербарію (1924 складався з 13-ти окремих колекцій). 1934 на основі унікал. зі­бра­н­ня ботан. кабінету створ. ботан. музей біол. ф-ту. У 1940-х рр. частину гербар. колекцій (зокрема В. Бес­сера, А. Андрже­йовського, О. Роговича, І. Шмальгаузена) пере­дано до Гербарію Ін­ституту ботаніки ім. М. Холодного НАНУ. 1971 ботан. музей став під­роз­ділом Ботанічного саду ім. О. Фоміна Київського університету.

Анатомічний музей. Створ. як частина анатом. театру мед. ф-ту, засн. 1840. Специфіка навч. курсів, що вимагали роботи з трупами, змусила керівництво університету пере­вести 1841 анатом. театр в окреме орендов. приміще­н­ня. Музеєм опікувався завідувач кафедри анатомії М. Козлов, 1844–68 — проф. О. Вальтер. З його ініціативи та під його на­глядом 1851–53 для анатом. театру зведено спец. будинок за проектом архіт. О. Берет­ті (нині вул. Б. Хмельницького, № 37). Будівлю Київ. анатом. те­атру вважали однією з найкращих у Європі. На його 2-му поверсі роз­містили анатом. музей, що складався з 3-х частин (музеїв) і за­ймав 3 великі зали, зʼ­єд­нані боковими ходами: у середньому була пред­ставлена колекція (музей) нормал. анатомії, в бокових — патол. анатомії та порівнял. анатомії. Згідно з університет. статутом 1863 музей порівнял. анатомії пере­ведено в гол. корпус і пере­дано каф. нормал. та патол. анатомії. У першооснову музей. збірки покладено колекцію ліквідов. Вілен. мед.-хірург. академії, пере­везену в Київ 1840 під особистим на­глядом першого декана мед. факультету проф. В. Караваєва. Вона містила 1530 екс­понатів і була систематизована у 8-ми від­ділах: кістк. система; звʼязки, слизисті сумки та синовіал. піхви; положе­н­ня і роз­ташува­н­ня мʼязів, сухі препарати; препарати серця, артерій, вен і лімфатич. судин; оболонки мозку, мозок і препарати периферич. роз­поділу нервів; препарати органів зору, слуху, нюху, органів голосу й диха­н­ня, органів травле­н­ня, сечових, статевих чоловічих і жін., препарати зародків, що зображують положе­н­ня внутр. органів, роз­ташува­н­ня очеревини й процес злуще­н­ня яєчників; препарати людських зародків, починаючи з тритижневого, препарати положе­н­ня плода в матці, близнюки й окремі новонароджені, а також дитячі місця двійнят і трійнят; складні препарати, що пред­ставляють спільне положе­н­ня та роз­поділ артерій, вен і нервів, препарати спів­чутливого нерву. У музеї (залі) патол. анатомії демонстрували збірку препаратів засн. музею анатом. театру А. Белькевича — проф. Вілен. мед.-хірург. академії (помер 1840), який виготовив 1238 номерів анатом. препаратів для музею; колекцію уражених кісток, зі­брану професором Х. фон Гюб­бенетом під час облоги Севастополя 1854–55. Після пере­веде­н­ня колекції А. Белькевича у гол. корпус університету в кабінеті (музеї) патол. анатомії зберігали також 320 препаратів, виготовлених завідувач кафедри патології та патол. анатомії в 1854–74 Ю. Мацоном. Проф. О. Вальтер (завідувач кафедри, театру і музею до 1868) зібрав колекцію, що складалася з 3-х груп: природні препарати; вос­кові моделі та моделі з папʼє-маше; черепи різного походже­н­ня. У цей час музей був поповнений бл. 500 препаратами, серед яких — колекція черепів з різних регіонів Рос. імперії (1867 пред­ставлена на 1-й етногр. ви­ставці в Москві). 1869–90 каф. анатомії та музей очолював основоположник сучас. вче­н­ня про клітин­ну будову кори головного мозку В. Бец. Він роз­робив оригін. методику виготовле­н­ня зрізів мозку крізь усю пів­кулю й отрима­н­ня мікро­скопіч. препаратів та виготовив унікал. колекцію гістол. препаратів головного і спин. мозку людини та деяких тварин, що включала бл. 8 тис. зразків. Вона від­знач. великою срібною меда­л­лю Всерос. мануфактур. ви­ставки у С.-Петербурзі (1871) і меда­л­лю Всесвіт. ви­ставки у Відні (1873). Нині всі зга­дані колекції зберігаються в музеї каф. анатомії людини Нац. мед. університету (Київ). У цьому ж музеї пред­ставлені й 360 препаратів, що ілюструють кровопо­стача­н­ня головного мозку, виготовлених М. Тихомировим (завідувач кафедри анатомії у 1890–1902). Його учень і на­ступник на посаді (1903–17) Ф. Стефаніс сконструював унікал. анатом. препарати (центр. та периферич. нерв. системи, кровонос. системи і внутр. органів), впорядкував колекцію анатом. препаратів каф., оновив її та склав детал. опис (1899), багато уваги приділив удосконален­ню музею. Зі зведе­н­ням 1954 нового морфол. корпусу Київ. мед. ін­ституту на про­спекті Пере­моги до нього пере­міщено і музеї. 1965 згідно з наказом МОЗ УРСР при Київ. мед. ін­ституті засн. Музей історії медицини УРСР (див. Медицини України Національний музей).

Мінералогічний і геологічний кабінети. Мінералог. кабінет веде свою історію від колекцій Кременец. ліцею, пере­везених у Київ 1834. Перший зав. — проф. мінералогії та гео­гнозії С. Зенович, котрий раніше працював у ліцеї. 1837–42 кабінетом заві­ду­вав проф. мінералогії та гео­гнозії Е. Гофман, який ро­зібрав і систематизував колекції, що складалися з мінералог., геогност. і палеонтол. матеріалів. У 1840 збірка мала 7008, у 1842 — 7229 од. зберіга­н­ня. 1842–46 кабінетом опікувався Р. Траутфет­тер. Він упорядкував велику колекцію з Вілен. мед.-хірург. академії, що містила шліфовані дорогоцін­ні камені, зразки гірських порід та окаменілостей, зі­браних у зх. губерніях, і зразки мінералів (станом на 1846 — 8365 од. зберіга­н­ня). Після побудови приміще­н­ня на вул. Володимирська, № 60, кабінет роз­містили на 4-му поверсі цього корпусу. 1846–91 його очолював К. Фео­філактов, який приділяв гол. увагу комплектуван­ню палеонтол. колекцій епох, роз­винених у губерніях Київ. навч. округу. Найцін­ніші при­дба­н­ня: колекції крейдових окаменілостей франц. геолога й палеонтолога А. де Аршіака; київ. еоценових окаменілостей О. Роговича; богем. си­­лурій. окаменілостей (куплена в Празі). Вагомим поповне­н­ням стали зі­брані К. Феофілактовим під час екс­педицій по губерніях Київ. навч. округу геогност. і палеонтол. матеріали (загалом бл. 3 тис. номерів). Комплектува­н­ня від­бувалося і завдяки дарункам. Так, імператор Бразилії подарував колекцію бразил. гірських порід, Гірн. ін­ститут у С.-Петербурзі — декілька гірських колекцій; палеонтолог О. Фольборт і гол. нач. гірн. заводів Урал. хребта В. Глинка — цінні мінералог. та палеонтол. матеріали. 1884 у мінералог. кабінеті зберігалися: мінерали, гірські породи й окаменілості — 27 428 номерів, зокрема палеонтол. матеріали — 13 128, геогност. — 7000, мінералог. — 7300; інструменти і прибори з кри­сталофізики і мінерал. хімії — 86; геогност. карти — 37; бібліотека містила 331 назву праць. 1888–1903 його хранителем був геолог В. Тарасенко. Після виходу 1891 К. Фео­філактова у від­ставку з каф. мінералогії і гео­гнозії утворили дві — мінералогії, яку очолив його учень П. Армашевський, і гео­гнозії, на яку при­значили П. Венюкова. У цьому ж році з мінералог. кабінету ви­окремлено від­повід­ні колекції та створ. геол. кабінет. До 1903 ним завідував П. Венюков, 1904–12 — М. Андрусов (геол. кабінет і лаб. стали базою формува­н­ня його наук. школи). 1915 збірки кабінетів, як і ін. навч.-допоміж. установ, еваку­йов. до Саратова. У 1920-х рр. значну частину геол. і мінералог. колекцій пере­дано Геол. музею (нині геол. музей Національного науково-природничого музею НАНУ), зокрема 18 палеонтол. колекцій (М. Андрусова, О. Роговича, П. Венюкова; І. Шмальгаузена, Г. Радкевича; П. Армашевського та ін.). 1948 мінералог. і геол. кабінети університету реорганізовано у мінералог. та палеонтол. музеї, які 1997 обʼ­єд­нано в геол. музей. Нині він функціонує при Ін­ституті геології університету та є одним із найбільших геол. музеїв України. Колекції навч. і наук. при­значе­н­ня, що мали у своєму складі значну кількість музей. предметів, упродовж своєї діяльності накопичили й інші навч.-допоміжні установи: фіз., мех., технол., агроном. кабінети, метеорол. обсерваторія, фіз. лаб. та ін.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю