КІРОВОГРА́ДСЬКИЙ ОБЛАСНИ́Й КРАЄЗНА́ВЧИЙ МУЗЕ́Й Створено 1883 як історико-гео­графічний музей при Єлисавет­градському земському реальному училищі (нині Кірово­град) з ініціативи етно­графа, історика, археолога В. Ястребова. Після його смерті від грудня 1898 не діяв. Подальша історія повʼязана з імʼям громадського діяча, крає­знавця П. Рябкова. 1913 за його без­посередньої участі від­новле­н­ням музею за­ймалося Товариство роз­по­всюдже­н­ня писемності. Однак перша світова війна, революційні події 1917 та воєн­ні дії 1918–20 завадили цьому. Удруге від­новлювати музей почали 1920 при Комітеті агітаційної пропаганди (завідувач М. Пашковський), але через рік приміще­н­ня було пере­дано Державному банку. 1922 на основі уцілілих колекцій створено історико-археологічний (завідувач П. Рябков) і природничо-історичний (завідувач Д. Карабінович) музеї. Нинішній Кірово­градський обласний крає­знавчий музей м. веде свою історію від остан­нього, а на базі першого 1924 від­крито музей Революції (знищений під час німецько-фашистської окупації). Від 1929 — Окружний історико-археологічний музей, від 1939 — сучасна назва. Кірово­градський обласний крає­знавчий музей м. роз­ташований (від 1929) у колишньому особняку під­приємця О. Барського (кінця 19 — початку 20 ст., архітектор О. Лишневський, виконаний у стилі модерну з елементами еклектизму). Під час другої світової війни втрачено понад 10 тис. одиниць зберіга­н­ня. 1946 знову від­крито для від­відувачів. До складу Кірово­градського обласного крає­знавчого музею м. входять філія — «Хутір Надія» Музей-заповід­ник І. Тобілевича (с. Миколаївка Кірово­градського ра­йону, засновано 1956) та на правах від­ділу — Кропивницького М. Меморіальний музей (1982). Музейне зі­бра­н­ня пере­вищує 80 тис. предметів (з них понад 56 тис. — основного фонду) з історії, археології, етно­графії та природи краю від найдавніших часів до сучасності. Особливу цін­ність мають палеонтологічні і археологічні знахідки на території Кірово­градщини, зокрема трипільських, кім­мерійських і скіфських культур, колекції зброї, предмети етно­графії. Пред­ставлено одну з найбільших в Україні колекцій скіфських камʼяних баб. Зберігаються меморіальні речі, документи і прижит­тєві ви­да­н­ня театральних діячів з родини Тобілевичів (І. Карпенка-Карого, М. Садовського, П. Саксаганського, М. Садовської-Барілот­ті), М. Кропивницького та його рідних і близьких, письмен­ників Ю. Яновського, Демʼяна Бєд­ного, І. Микитенка, О. Журливої. 1994 музей успадкував колекцію ві­домого збирача старожитностей О. Ільїна (близько 5 тис. предметів — шедеври іконопису та сакрального мистецтва 16–19 ст., срібний кухоль роботи І. Равича початку 18 ст., твори живопису, скульптури, меблі різних епох і стилів). Музей здійснює роботу з організаційно-методичного забезпече­н­ня музейної справи, обліку 4734 памʼяток історії та культури, опікується роз­витком і діяльністю 149-ти музейних закладів в області. 1970 під час святкува­н­ня у музеї 125-річчя від дня народже­н­ня І. Карпенка-Карого започатковано щорічне свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», яке від 1990 стало Всеукраїнським. 1993 музей ініціював заснува­н­ня щорічної обласної крає­знавчої премії імені В. Ястребова. Директор — Т. Григорʼєва (від 1995).