Музика естрадна
Визначення і загальна характеристика
МУ́ЗИКА ЕСТРА́ДНА — вид музичного мистецтва, пов’язаний із розвитком масових жанрів — пісні, побутового романсу, танцю, імпровізаційного музикування, орієнтований на художні смаки широкого загалу. М. е. почала формуватися наприкінці 19 ст. з появою вар’єте, мюзик-голу, кабаре, театрів мініатюр, де публіка складалася з різночин. люду й дріб. буржуазії. У 1920-х рр. вітчизн. М. е. «пролетаризувалася» й стала гол. чинником в молодіж. політ. театрах «Синя блуза»; ін. її напрямки (розважал.-танцювал., лірика «жорстокого романсу», циган. пісні й романси, фольклор декласов. середовища) гостро критикували парткультурологи. У 1920–50-і рр. у СРСР вели гостру ідеол. боротьбу з новим явищем М. е. — джазом, що попри все набував великої популярності; в атмосфері постій. критики розвивалися АМА-джаз під керівництвом О. Цфасмана й ТЕА-джаз Л. Утьосова (Москва), джаз-бенд Б. Ренського (Київ), джаз-ансамбль Ю. Мейтуса (Харків, при театрі «Березіль») тощо. Джаз. музикування розширило тембр. палітру М. е. — до традиц. інструментарію додалися саксофони, тромбони, різні перкусійні (ударні) групи. У 1950-х рр. зроблено спробу синтезувати лексику й оркестровку нац. і джаз. М. е., створено естрад. оркестр «Дніпро» (1956), який популяризував пісенну творчість П. Майбороди, А. Кос-Анатольського, І. Шамо, Є. Козака та ін. Термін «М. е.» вживають лише у країнах колиш. СРСР, в ін. країнах застосовують поняття «поп-музика» (популярна музика). Див. також Естрада, Естрадний ансамбль.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
