Мусієнко Пантелеймон Никифорович

Визначення і загальна характеристика

МУСІЄ́НКО Пантелеймон Никифорович (29. 07(11. 08). 1905, с. Лозове побл. м. Ромни Полтав. губ., нині у складі міста, Сум. обл. — 15. 01. 1980, Київ) — кераміст, керамолог, мистецтво­знавець. Канд. мистецтво­знавства (1966). Член СХУ (1939). Навч. у Глин. тех.-керам. проф­школі (1924–26), Межигір. худож.-керам. ін­ституті (нині Київ. обл., 1926–30; викл. І. Падалка, В. Седляр). 1930–34 — художник, нач. цеху Будян. фаянс. заводу Харків. обл., де створював зразки посуду з агітац. змістом і декором. Від 1934 — у Києві: 1934–35 — викладач кіноін­ституту; 1935–38 — художник заводів укр. фарфоро-фаянс. тресту; 1938–39 — викладач худож.-пром. училища; 1939–41 — методист навч. комітету обл. пром. ради; 1944–48, 1958–62 — науковий спів­робітник Академії будівництва і архітектури УРСР, де організував мист. майстерню; 1948–58 — старший викладач історії мистецтва Ін­ституту театр. мистецтва; 1962–66 — старший науковий спів­робітник, гол. художник НДІ теорії, історії і пер­спектив. про­блем рад. архітектури Держ. комітету цивіл. будівництва і архітектури при Держбуді СРСР. Створював сервізи і набори посуду з фаянсу, фарфору та ма­йоліки (1931–35, 1956–60). Учасник мистецьких ви­ставок від 1949. Ви­вчав пита­н­ня техніки худож. керам. роз­пису, технологію гончарюва­н­ня, історію укр. образотвор. мистецтва. Автор роз­відок про укр. митців, живописців та іконописців доби Геть­манщини, зокрема І. Максимовича, П. Петраша, Ф. Па­вловського, Г. Стеценка, гончаря-кахляра С. Пере­пілку, арх. С. Ковніра, різьбяра П. Юхименка, низки статей в УРЕ. Брав участь в укла­дан­ні вид. «Історія українського мистецтва» (К., 1968–70, т. 3–4, кн. 1, 2). Деякі роботи зберігаються у НМУНДМ (Київ), Ромен. краєзн. музеї.

Пр.: Техника художествен­ного оформления фарфора и фаянса. Х., 1934; Художня кераміка. К., 1946; К. Д. Трохименко: Народний художник УРСР. К., 1946; Керамічний живопис. К.; Л., 1947; Виробництво художньої ма­йоліки. К.; Л., 1948; Іван Гончар. К., 1952; Українське декоративне мистецтво. К., 1963 (спів­автор); Федір Григорович Кричевський. К., 1966; Квіти на сонці. К., 1967; Подих давнини глибокої: Істор.-архіт. нарис. К., 1972; Фотій Красицький. К., 1975.

Тв.: живопис — «Ліс улітку», «На Дні­прі», «А. Славинський», «Небіж Б. Нежинець» (усі — 1938), «Польова дорога», «Річкова затока» (обидва — 1939).

Літ.: Кривко Я. Мистецтво­знавець і майстер кераміки (До 70-річчя з дня народж. П. Н. Мусієнка) // Комуніст. шляхом. 1975, 8 серп.; Терещенко Р. І. Мистецтво­знавець і художник П. Н. Мусієнко // Сум. старовина. 1999. № 5–6; Мусієнко Пантелеймон Никифорович // Укр. керамол. журн. 2001. № 2.

В. М. Ханко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю