Мусієнко Пантелеймон Никифорович

Визначення і загальна характеристика

МУСІЄ́НКО Пантелеймон Никифорович (29. 07(11. 08). 1905, с. Лозове побл. м. Ромни Полтав. губ., нині у складі міста, Сум. обл. — 15. 01. 1980, Київ) — кераміст, керамолог, мистецтвознавець. Канд. мистецтвознавства (1966). Член СХУ (1939). Навч. у Глин. тех.-керам. профшколі (1924–26), Межигір. худож.-керам. інституті (нині Київ. обл., 1926–30; викл. І. Падалка, В. Седляр). 1930–34 — художник, нач. цеху Будян. фаянс. заводу Харків. обл., де створював зразки посуду з агітац. змістом і декором. Від 1934 — у Києві: 1934–35 — викладач кіноінституту; 1935–38 — художник заводів укр. фарфоро-фаянс. тресту; 1938–39 — викладач худож.-пром. училища; 1939–41 — методист навч. комітету обл. пром. ради; 1944–48, 1958–62 — науковий співробітник Академії будівництва і архітектури УРСР, де організував мист. майстерню; 1948–58 — старший викладач історії мистецтва Інституту театр. мистецтва; 1962–66 — старший науковий співробітник, гол. художник НДІ теорії, історії і перспектив. проблем рад. архітектури Держ. комітету цивіл. будівництва і архітектури при Держбуді СРСР. Створював сервізи і набори посуду з фаянсу, фарфору та майоліки (1931–35, 1956–60). Учасник мистецьких виставок від 1949. Вивчав питання техніки худож. керам. розпису, технологію гончарювання, історію укр. образотвор. мистецтва. Автор розвідок про укр. митців, живописців та іконописців доби Гетьманщини, зокрема І. Максимовича, П. Петраша, Ф. Павловського, Г. Стеценка, гончаря-кахляра С. Перепілку, арх. С. Ковніра, різьбяра П. Юхименка, низки статей в УРЕ. Брав участь в укладанні вид. «Історія українського мистецтва» (К., 1968–70, т. 3–4, кн. 1, 2). Деякі роботи зберігаються у НМУНДМ (Київ), Ромен. краєзн. музеї.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю