Мшанець

Визначення і загальна характеристика

МШАНЕ́ЦЬ — село Теребовлянського ра­йону Тернопільської області. 2015 Мшанец. сільс. раду зараховано до Теребовлян. міської обʼ­єд­на­ної територіал. громади. М. знаходиться за 11 км від райцентру та 1,5 км від залізнич. ст. Деренівка. Протікає мала річка, що за кілька км впадає у Серет (притока Дністра). Площа 2,42 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 1098 осіб; станом на 2015 — 1042 особи; пере­важно українці. Проходить автомобіл. шлях між­нар. значе­н­ня пункт контролю Доманове–Ковель–Тернопіль–Чернівці–пункт контролю Порубне. Побл. села виявлено археол. памʼятки: поселе­н­ня Мшанець I (трипіл. та черняхів. культури), Мшанець II (зх.-поділ. група скіф. часу), Мшанець III (черняхів. культура, давньорус. час), Мшанець IV (давньорус. час). Тут пролягав Кучман. шлях, яким турец. загони пере­возили награбоване та вели людей в ясир. Село засн. у серед. 16 ст. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1810–15 М. контролювали рос. війська. 1815 від­новлено австр. владу. За Австро-Угорщини адміністративно М. належав спочатку до Теребовлян., а потім — до Гусятин. пов. Від часів 1-ї світової вій­ни збереглася брат. могила воїнів УСС (8 осіб). 1918–19 — під владою ЗУНР. Насипана могила на місці похова­н­ня стрільців УГА, які загинули 1919 (1930, ре­ставровано 1990). У 1920–39 — село Терноп. воєводства Польщі; 1925–34 — у складі Копичинец., 1934–39 — Теребовлян. пов. 1920–25, 1934–39 — центр ґміни. 1921 побл. М. було створено мазур. колонію Вітосівка, що 1925–34 виконувала функції центру ґміни. За австр. і польс. влад діяли укр. товариства «Просвіта» (засн. 1899, перший голова — священик К. Лукашевич; 1907–08 членами стали практично всі жит. села), «Сокіл», «Січ», «Сільський господар» та ін. Від вересня 1939 — у складі УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 1944 у М. був аеро­дром. На фронтах 2-ї світової війни у складі рад. армії воювали 185 воїнів-земляків, з них 52 загинули (1972 від­крито памʼятник «Скорботна мати»). Охороняється памʼятне місце, де загинули воїни ОУН–УПА, які вели збройну боротьбу до серед. 1950-х рр. (1994 на їхню честь встановлено памʼят. хрест). На тер. села роз­міщувалася центр. садиба радгоспу «Мшанецький» (засн. на базі с.-г. під­приємства, що з пере­рвами функціонувало від 1913), що спеціалізувався на вирощуван­ні насі­н­ня цукр. буряків для колго­спів Терноп. та сусід. областей. Нині працює с.-г. АТ «Мшанецьке», що за­ймається вирощува­н­ням зерн. культур і тварин­ництвом. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Ясену однолистому плакучої форми на­дано статус ботан. памʼятк­и природи місц. значе­н­ня (1977). Є церква св. Димитрія Солунського (1905, мурована, УГКЦ). Від­крито памʼятник Т. Шевченку (1993), скульптуру Божої Матері (2002), памʼятний знак «Герої не вмирають». Серед видат. уродженців — письмен­ник, крає­знавець Д. Сивицький і спів­ак, засл. арт. УРСР П. Лабатий. Після військ. служби у бурякорадго­спі кілька місяців працював майбут. режисер, актор, нар. арт. УРСР П. Загребельний. Тут неодноразово бував композитор, диригент, академік АМУ, нар. арт. УРСР і СРСР, Герой України М. Колес­са, який одружився на доньці місц. священика.

Літ.: Історія міст і сіл Теребовлянщини. Т., 1997; Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Істор. нарис-путівник. Л., 1998; Си­­вицький Д. Й. Нариси з історії села Мшанець. Т., 2004.

С. Г. Гикало

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю