Мшанець

МШАНЕ́ЦЬ – село Теребовлянського району Тернопільської області. 2015 Мшанец. сільс. раду зараховано до Теребовлян. міської об’єднаної територіал. громади. М. знаходиться за 11 км від райцентру та 1,5 км від залізнич. ст. Деренівка. Протікає мала річка, що за кілька км впадає у Серет (притока Дністра). Пл. 2,42 км². За переписом насел. 2001, проживали 1098 осіб; станом на 2015 — 1042 особи; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях міжнар. значення пункт контролю Доманове–Ковель–Тернопіль–Чернівці–пункт контролю Порубне. Побл. села виявлено археол. пам’ятки: поселення Мшанець I (трипіл. та черняхів. культури), Мшанець II (зх.-поділ. група скіф. часу), Мшанець III (черняхів. культура, давньорус. час), Мшанець IV (давньорус. час). Тут пролягав Кучман. шлях, яким турец. загони перевозили награбоване та вели людей в ясир. Село засн. у серед. 16 ст. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1810–15 М. контролювали рос. війська. 1815 відновлено австр. владу. За Австро-Угорщини адміністративно М. належав спочатку до Теребовлян., а потім — до Гусятин. пов. Від часів 1-ї світової війни збереглася брат. могила воїнів УСС (8 осіб). 1918–19 — під владою ЗУНР. Насипана могила на місці поховання стрільців УГА, які загинули 1919 (1930, реставровано 1990). У 1920–39 — село Терноп. воєводства Польщі; 1925–34 — у складі Копичинец., 1934–39 — Теребовлян. пов. 1920–25, 1934–39 — центр ґміни. 1921 побл. М. було створено мазур. колонію Вітосівка, що 1925–34 виконувала функції центру ґміни. За австр. і польс. влад діяли укр. товариства «Просвіта» (засн. 1899, перший голова — священик К. Лукашевич; 1907–08 членами стали практично всі жит. села), «Сокіл», «Січ», «Сільський господар» та ін. Від вересня 1939 — у складі УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 1944 у М. був аеродром. На фронтах 2-ї світової війни у складі рад. армії воювали 185 воїнів-земляків, з них 52 загинули (1972 відкрито пам’ятник «Скорботна мати»). Охороняється пам’ятне місце, де загинули воїни ОУН–УПА, які вели збройну боротьбу до серед. 1950-х рр. (1994 на їхню честь встановлено пам’ят. хрест). На тер. села розміщувалася центр. садиба радгоспу «Мшанецький» (засн. на базі с.-г. підприємства, що з перервами функціонувало від 1913), що спеціалізувався на вирощуванні насіння цукр. буряків для колгоспів Терноп. та сусід. областей. Нині працює с.-г. АТ «Мшанецьке», що займається вирощуванням зерн. культур і тваринництвом. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Ясену однолистому плакучої форми надано статус ботан. пам’ятки природи місц. значення (1977). Є церква св. Димитрія Солунського (1905, мурована, УГКЦ). Відкрито пам’ятник Т. Шевченку (1993), скульптуру Божої Матері (2002), пам’ятний знак «Герої не вмирають». Серед видат. уродженців — письменник, краєзнавець Д. Сивицький і співак, засл. арт. УРСР П. Лабатий. Після військ. служби у бурякорадгоспі кілька місяців працював майбут. режисер, актор, нар. арт. УРСР П. Загребельний. Тут неодноразово бував композитор, диригент, академік АМУ, нар. арт. УРСР і СРСР, Герой України М. Колесса, який одружився на доньці місц. священика.

Літ.: Історія міст і сіл Теребовлянщини. Т., 1997; Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Істор. нарис-путівник. Л., 1998; Сивицький Д. Й. Нариси з історії села Мшанець. Т., 2004.

С. Г. Гикало