ЗОЛОТНИКИ́ — село Теребовлянського ра­йону Тернопільської області. Знаходиться на лівому березі Стрипи (притока Дністра), за 44 км від обл. центру, за 25 км від райцентру та за 28 км від залізнич. ст. Микулинці-Струсів. Площа 5,7 км2. Насел. 1789 осіб (2001, складає 85,7 % до 1989), пере­важно українці. Вперше згадується у писем. джерелах під 1459. Саме цим роком датується акт купівлі села М. Золотницьким, від прі­звища якого по­ступово й закріпилася назва. 1485 З. з ініціативи П. Золотницького на­дано міські права. Від 1581 — у власності Я. і П. Вільчеків. На­прикінці 15 — на поч. 16 ст. родина Вільчеків збудувала тут замок. Через З. пролягав торг. шлях із Прикарпа­т­тя і Зх. Поді­л­ля на Сх. 1624 містечко спалили крим. татари. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1648 замок здобули козац.-селян. загони. Після 1-го поділу Польщі 1772 З. ві­ді­йшли до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1810–15 у складі Терноп. округу входили до Рос. імперії. 1785–86 у З. був маєток галиц. каштеляна Варцеляна. У 2-й пол. 19 ст. містечко належало Сервитовським. До 1939 діяли осередки «Просвіти», «Союзу українок» та ін. укр. т-в. 1920–39 — у межах кордонів Польщі, від 1939 — УРСР. Від 1935 — волос. центр, 1940–63 — райцентр. Від 5 липня 1941 до 21 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. побл. З. вели збройну боротьбу загони ОУН– УПА. 1984–91 — смт. До З. при­єд­нано хутори Водиця, Дубники, Млаки, Янова Долина. Нині у З. працюють маслозавод «Альма-Віта», мале під­приємство «Фортуна». Діють заг.-осв. школа, дитсадок, Будинок культури, б-ка, лікарня. Памʼятка архітектури: костел (1872), церква св. Апостола Луки (1891). Встановлено памʼятник рад. воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, погру­д­дя Героя Рад. Союзу М. Мокрого, насипано символічну могилу борцям за волю України. Побл. З. виявлено римські монети та археол. памʼятки давньорус. часів. Серед. видат. уродженців — вчений економіст М. Сивульський. У місц. школі навч. майбутні економісти С. Дусановський і І. Фаріон; у селі працювали громад. діячка М. та її чоловік літературо­знавець П. Орлики.