Мукачівський район

МУКА́ЧІВСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться в західній частині Закарпатської області. Межує на Зх. з Ужгород., на Пн. — з Пере­чин., на Сх. — зі Сваляв. і Іршав., на Пд. — з Берегів. р-нами Закарп. обл. Утвор. 1946. Площа 998 км² (складає 7,8 % від тер. Закарп. обл.). За пере­писом насел. 2001, проживали 101 572 особи (складає 96,2 % до 1989): українців — 84,0 %, угорців — 12,7 %, ромів — 1,3 %, німців — 0,8 %, росіян — 0,7 %, словаків — 0,2 %, білорусів — 0,1 %; станом на 1 січня 2018 — 100 460 осіб. У складі р-ну — смт Кольчине та Чинаді­йове і 86 сіл (найбільша кількість з усіх р-нів Закарпа­т­тя; див. Куштановиця та Нове Давидкове). Функції райцентру виконує місто обл. значе­н­ня Мукачево. Рельєф р-ну низькогірно-низовин­ний. На Пн. — від­роги Вигорлат-Гутин. хребта і перед­гірʼя Укр. Карпат (див. Вулканічний хребет), на Пд. та Пд. Зх. — Закарпатська низовина. Ви­окремлюють геоморфол. пі­добласть Укр. Карпат — Мукачівську терасну низовин­ну рівнину. Корисні копалини: ліпарит, андезит, базальт, цегельно-черепичні та керам. глини. Роз­ві­дано Великолучків., Дрисин., Залужан., Макарів., Мукачів., Нижньо-Визниц., Обав. та Страбичів. родовища глин; Лалів. родовище керамзит. глин; Лохів. родовище бурого вугі­л­ля. Родовища мінерал. вод: Баркасов., Залужан., Карпат., Латориц., Мукачів., Синяц., «Визниця», «Лісарня». З Пн. Сх. на Зх. протікає р. Латориця (притока Бодроґу, бас. Тиси), в яку впадають річки Визниця, Матекова (у верх. течії — Синявка), Обава, Коропецький канал і низка без­імен. потічків. На р. Чорна Вода — кілька водо­сховищ. Тече Коропець — частина серед. течії колиш. річки з однойм. на­звою, а нині, по суті, — осушувал. канал. Заг. протяжність річок р-ну 150 км. 1961–72 споруджено Латорицьку осушувально-зволожувальну систему. Мукачів. ліс. госп-во для веде­н­ня природо­охорон. діяльності та здійсне­н­ня лісогосп. виробництва має 27 077 га ліс. фонду (1956–59 гол. інж. був лісовод, селекціонер В. Білоус). Ростуть буки (60,1 %), дуби (28,1 %), ялини (5 %) та ін. породи дерев. Ґрунти пере­важно дернові, дерново-підзолисті, лучні, гірсько-лучно-буроземні. Обʼєкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значе­н­ня — частина Великодобронського заказника (заг.-зоол.), па­мʼятка садово-парк. мистецтва «Карпати» парк санаторію; місц. — регіон. ландшафтні парки «Притисянський» (створ. 2009, 631,61 га) та «Синяк» (4631,29 га), заказники Жорнина (ентомол., 9,8 га; обидва — 2011), Залуж (ботан., 1993, 3 га) й Остра (ліс., 1969, 6,8 га), заповід­ні ур­очища Деренів (1990, 300 га), Ловачка (90 га), Широкий (5 га; обидва — 1993), памʼятки природи Від­слоне­н­ня гірських порід синього кольору (3 га), Обавське від­слоне­н­ня-стрімчак (1 га; обидві — геол., 1969), Водо­спад Скакало (0,4 га), Озеро Синє (3 га), Сфагнове болото Синяк (1 га; усі — 1969), свердловина у с. Лалове, джерела в селах Баркасове, Грабове (№ 1 і № 2), Завидове, Лавки (№ 1 і № 2; усі — 1984; усі — гідрол.), дендрол. парк «Березинка» (1972, 34 га). У Кольчиному — Мукачівський вер­статобудівний завод; у Чинаді­йо­вому — Мукачівський лісокомбінат. Роз­винені пром. і госп. галузі: з на­да­н­ня транс­порт­но-логістич. послуг; деревооб­робна, буд. матеріалів, швейна, харч. (хліб, консерви, мʼясо-ковбасні вироби); овочівництво, рибальство та тварин­ництво (32 с.-г. під­приємства, 25 селян. ТОВів, 205 фермер. госп-в). Через тер. р-ну проходять важливі транс­порт­ні артерії: між­нар. автомагістраль, що роз­будовується на 5-й транс­ʼєвроп. коридор, і залізниця Київ–Чоп, що зʼ­єд­нує Україну із Зх. Європою. Залізничні станції: Баркасове, Кольчине, Страбичове; залізнич. зупин. пункт — Чинаді­йове (до 2014 — станція). Прокладені траси нафто­проводу «Дружба» та газо­проводу «Братерство», високовольтні лінії електропередач «Мир». У М. р. — 61 заг.-осв. школа, 7 навч.-вихов. комплексів «школа-дитсадок», школа-інтернат, 60 дитсадків; рай., 2 селищ. і 14 сільс. Будинків культури, 54 клуби, 3 спеціалізов. заклади початк. мист. освіти, рай. б-ки для дорослих і дітей, 60 сільс. б-к; 70 лікув. закладів. Діють Домбоцький Успенський жіночий православний монастир, Ракошинський Свято-Покровський чоловічий монастир, 63 православ., греко-катол. і римо-катол. культ. споруди, 36 проте­стант. молитов. будинків. Створ. юдей. громаду. Памʼятки архітектури: нац. значе­н­ня — церква св. Дмитра у с. Вільховиця (17 ст.), палац графів Шенборнів у с. Карпати (1890–­95), замок у Чинаді­йовому (14–19 ст.); місц. — церква Різдва Богородиці у с. Бобовище (1-а пол. 19 ст.), костел св. Марії у с. Верх­ній Коропець (поч. 19 ст.), костел Внебовзя­т­тя Пресвятої Діви Марії (поч. 18 ст.), церква Пресвятої Богородиці (кін. 19 ст.) у с. Клячанове, церква св. Михайла у с. Кучава (поч. 19 ст.), церква св. Михайла у с. Руська Кучава (1733), реформат. костел у с. Ракошине (кін. 14 ст.), церква св. Іллі в Чинаді­йовому (1937). Археологи виявили стоянки людей періоду палеоліту та пізнього неоліту, поселе­н­ня кельт. племен, зна­йшли артефакти давньосло­вʼян. часу та періоду Київ. Русі. У пн.-сх. частині г. Ловачка на Сх. від с. Клячанове досліджено поселе­н­ня Галіш-Ловачка (3–1 ст. до н. е.). Від курган. могильника побл. с. Куштановиця походить назва куштановицької культури (серед. 6 — 4 ст. до н. е.). Завдяки багатим рекреац. ресурсам і знач. кількості істор.-культур. обʼєк­тів Мукачівщина є одним із найважливіших турист. і оздоров. центрів Закарпа­т­тя: 84 профілакторії, санаторії (найпопулярнішими санаторно-курорт. закладами стали «Карпати» та «Синяк»), курортно-оздоровчі комплекси та будинки від­починку («Білочка», «Водо­грай», «Едельвейс», «Сонячні Карпати», «СТК Синяк»). Функціонують готельно-ресторан­ні комплекси «Вікенд», «Вольногора», «Золоті ворота», «Інтурист», «Карпатський мисливець», «Корал», «Магнат», «Тропік», «Троянда Карпат», «Червона гора»; екосадиба «Чудодієво»; від­починк. комплекси «Вольногора», «Клиновецькі озера». У с. Великі Лучки — памʼятник Т. Шевченку. Серед видат. уродженців — астрофізик Ю. Балега (академік РАН; Кольчине), хіміки Ю. Керча (с. Страбичове), В. Пехньо (Чинаді­йове; обидва — чл.-кор. НАНУ), економіст М. Лендєл (чл.-кор. НААНУ; с. Ракошине); математик П. Гудивок (с. Лавки), фахівець у галузі надійності зберіга­н­ня інформації І. Дичка (с. Іванівці), фізики В. Мікла (с. Страбичове), В. Різак (с. Бобовище), В. Сабов (с. Куштановиця), Д. Сікора (с. Старе Давидкове), хіміки В. Гомонай (с. Зубівка), М. Поторій (с. Макареве), В. Сухан (Чинаді­йове), матеріало­знавець М. Русин (с. Медведівці), фахівець у галузі пере­робки нафти та газу М. Прокопець (с. Шкуратівці), біо­хімік, гідробіо­лог В. Грубінко (с. Лохове), фізіолог Я. Шуба (с. Ключарки), акушери-гін­екологи І. Гудивок (с. Лавки), В. Лакатош (с. Страбичове), П. Фогел (с. Нижній Коропець), лікар-дерматовенеролог Б. Коган (Чинаді­йове), лікар-офтальмолог І. Логай (с. Горонда), лікар-хірург А. Симодейко (с. Лохове), селекціонер, фахівець у галузі плодівництва В. Заяць (с. Іванівці), вет. лікар П. Локес (с. Ракошине), фахівець у галузі технологій легкої промисловості І. Мигальцо (с. Барбове), право­знавці Ю. Бисага (с. Страбичове), І. Когутич (с. Нове Давидкове), історики М. Болдижар (с. Бобовище), І. Гранчак, Ю. Сливка (обидва — с. Нове Давидкове), М. Кучинко (с. Горонда), І. Поп, Ю. Поп (обидва — с. Страбичове), В. Хайнас (с. Лохове), Г. Шманько (с. Копинівці), економіст, історик І. Мешко (с. Лецовиця), економіст П. Стерчо (с. Кузьмине), педагоги В. Гомон­най (с. Барбове), В. Росул (с. Клячанове), мово- та літературо­знавець С. Добош (с. Обава), мово­знавці М. Кравченко (с. Страбичове), Т. Космеда (Чинаді­йове), Л. Чопей (с. Ромочевиця), літературо­знавець, публіцист Ю. Бадзьо (с. Копинівці), фольклорист, лiтературо­­знавець П. Лінтур (с. Горонда); прозаїки, поети, пере­кладачі В. Басараб (с. Жукове), Ю. Гойда (с. Зняцеве), В. Греба (с. Залуж­жя), Й. Жупан (с. Барбове), Ф. Іванчов (с. Зубівка), Ю. Керекеш (с. Великі Лучки), Юрій-Іван (с. Страбичове) і його син Ігор (с. Горонда) Керчі, Д. Кешеля (с. Клячанове), В. Кохан (с. Обава), Д. Меденцій (с. Іванівці), С. Панько (с. Чопівці), Г. Стрипський (с. Шелестове, нині у межах Кольчиного), видавець, художник, богослов С. Кіндзерявий-Пастухів (с. Руське); живописці Ф. Манайло (нар. художник УРСР; с. Іванівці), В. Микита (академік НАМУ; с. Ракошине), Ю. Герц (с. Лохове; обидва — нар. художники України), Б. Кузьма (засл. художник України), Т. Йор­дан (обидва — с. Нове Давидкове), Д. Коштура (с. Кай­данове), М. Матіко (с. Страбичове), В. Рубіш (с. Великі Лучки), В. Свалявчик (с. Зняцеве), В. Цібере (с. Лалове), скульптори І. Гарапко (с. Завидове), А. Лендєл (с. Залуж­жя), майстриня худож. ткацтва М. Зийнич (с. Макареве), майстер різьбле­н­ня на дереві Д. Когутич (с. Ракошине); спів­ачка Г. Захарченко (нар. арт. України; с. Нове Давидкове), хор. диригенти В. Волонтир (с. Кузьмине), Ф. Турянин (с. Ромочевиця; обидва — засл. діячі мистецтв України), диригент Й. Гарчар (засл. арт. УРСР; с. Зняцеве), композитор І. Мартон (засл. діяч мистецтв УРСР; с. Софія), музико­знавець Т. Росул (с. Лохове); громад.-політ. і культур. діяч С. Фенцик (с. Великі Лучки), дисидент П. Кампов (с. Ділок); політ. діячі В. Балога (с. Завидове), В. Дурдинець (с. Ромочевиця); культурно-громад. і церк. діяч П. Ґебей (с. Кальник), церк. діяч Чехословац. Православ. Церкви Кирил (В. Мучичка; с. Горонда); важко­атлет, тренер, спорт. журналіст В. Драга (с. Великі Лучки), футболісти С. Решко (с. Ключарки), Ф. Медвідь, фехтувальник В. Станкович (обидва — с. Нове Давидкове). З Чинаді­йовим по­вʼязані життя та діяльність поета М. Вовка, із с. Іванівці — диригента, композитора, священика Е. Желтвая, із с. Нове Давидкове — письмен­ника, священика І. Сільвая.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю