Настрій соціальний

Визначення і загальна характеристика

НА́СТРІЙ СОЦІА́ЛЬНИЙ  — домінантна форма реально функціонуючої суспільної свідомості та поведінки, що відображає рівень, тривалість і ступінь емоційно-раціонального сприйняття індивідом, групою соціальною, населенням, різними організаціями й інститутами соціальних установок, цілей та інте­ресів, що формуються під впливом реальних економічних, політичних, духовних процесів і потенційно реалізовані (або не реалізовані) в практичній діяльності. Н. с. залежить від психофізіол. контексту (стану здоров’я) та складається з безпосереднього спри­йняття світу (почуттів, емоцій), світогляд. компонентів (умонастроїв, переконань), особистісних оцінок соц. досвіду, соц. цілей і інтересів, а також духов. запитів і прагнень, що знаходить прояв у соц. очікуваннях і соц. позиції суб’єктів. Н. с. концентрує певну домінанту свідомості та поведінки людини, актуалізує їх і перетворює в підґрунтя громад. та особистого життя. Таким чином, у ньому в інтегров. вигляді втілено осн. форми сприйняття дійсності з позицій певної ціннісної установки. Н. с. відрізняється від ситуатив. емоцій і афектів, оскільки є емоц. реакцією не на безпосередні наслідки тих чи ін. подій, а на їхнє значення для людини в контексті її особистих інтересів. Сформований у сусп. свідомості Н. с. у свою чергу здатний впливати на безпосередні емоц. реакції на наступні події. Він змінює напрям думок, сприйняття соц. світу, поведінку індивідів і соц. груп. Залежно від ступ. усвідомленості причин, що викликали той чи ін. Н. с., для індивіда він є або заг. емоц. фоном (піднесеним, пригніченим, врівноваженим), або чітко ідентифіков. емоц. станом (нудь­гою, сумом, тугою, захопленістю, радістю тощо). Н. с. може передаватися від однієї людини чи соц. групи до ін. у процесі їхнього спілкування. Єдині цілі та завдання іноді вимагають тісного згуртування людей, поєднання їхніх зусиль і можливостей, що, у свою чергу, передбачає об’єд­нання близьких за почуттями та емоціями людей в одне ціле. Об’єднання соц.-пси­хол. станів індивідів і груп породжує Н. с. Загалом Н. с. має 4 виміри: соц. самопочуття як су­б’єк­тив. добробут або неблагополуччя суб’єк­та Н. с. та оцінка і самооцінка суб’єкта, що формується під впливом його соц. статусу та ролі (переважно статичні когнітивно-емоц. склад­ники минулого досвіду), соц. очікування та соц. позиція (динам., емоц.-поведінк. складники). Соц. очікування і вимоги виникають залежно від соц. установок, цінностей, життєвих орієнтацій індивіда і групи; соц. позиція су­б’єкта Н. с. ґрунтується на переконаннях і світогляді особистості, виходячи з її суб’­єктив. оцінки соц. досвіду. Завдяки динам. компонентам Н. с. перетворюються у вза­ємо­зв’я­зок суб’єк­та із соц. реальністю.

Завантажити статтю