Наукова періодика

Визначення і загальна характеристика

НАУКО́ВА ПЕРІО́ДИКА — сукупність періодичних ви­дань (журналів і збірників статей), що забезпечують під­тримку наукової комунікації, при­значені для оприлюдне­н­ня результатів фундаментальних та прикладних досліджень із найважливіших про­блем природничих, технічних і соціогуманітарних наук, пропагува­н­ня досягнень науки й техніки, сприя­н­ня поширен­ню наукових знань. Засн. й видавцями Н. п. є НАНУ, галуз. академії, академ. н.-д. установи, наук. товариства, заклади вищої освіти. За ві­домостями Книжк. палати України, 2019 ви­йшло друком 1493 назви наук. та 104 назви наук.-популяр. період. і продовжуваних ви­дань (окрім газет).

Історія укр. Н. п. сягає серед. 19 ст. Серед найперших укр. наук. журналів — су­спільно-політ. і літ.-мист. ча­со­пис «Основа» (1861–62), який видавали щомісяця в С.-Пе­тер­бурзі укр., частково рос. мовами. Журнал був засн. колиш. чл. Кирило-Мефодіїв. товариства: видавець — В. Білозерський, редактори — О. Кістяківський, М. Костомаров, П. Куліш та ін. На межі 19–20 ст. укр. Н. п. пред­ставлена ви­да­н­нями НТШ, зокрема «Записками На­укового товариства імені Шевченка» (116 т., 1892–1913) та «Хро­нікою Наукового товариства імені Шевченка» (56 ч., 1900–13). Сек­­ції і комісії товариства видавали, крім моно­графій та ін. самост. творів, числен­ні темат. збірники праць: «Збірник філологічної секції НТШ», «Етно­графічний збірник», «Збірник Історично-філософічної секції НТШ» тощо. НТШ було засн. серії часописів: «Стара Україна» (1924–25), «Українська музика», «Сьогочасне й минуле» (обидва — 1938) та ін. У 1920-х рр. ВУАН було роз­почато ви­да­н­ня низки академ. період. та серій. ви­дань. Серед них — «Записки соціально-економічного від­ділу ВУАН», «Ет­но­гра­фічний вісник», збірники Іс­тор.-­філол. від­ділу ВУАН, «Труди фізично-математичного від­ділу», «Зоологічний журнал України», «Науковий збірник Історичної секції», «Праці Комісії для ви­учува­н­ня західноруського та вкраїнсь­ко­го права», «Український ботанічний журнал», «Український хімічний журнал», «Український біо­хімічний журнал», «Український архео­графічний збірник» (нині «Українсь­кий архео­графічний щорічник»), «Журнал бібліотеко­знавства та бі­бліо­графії». 1928 роз­почато ви­­да­н­ня заг.-академ. ж. «Вісті Все­української академії наук» (нині «Вісник Національної академії на­ук України»). У рад. період та в часи незалежності України система наук. період. ви­дань роз­вивалася від­повід­но до наук. тематики і напрямів дослідж. наук. установ. За да­ними 2019 НАНУ є спів­засн. 84-х наук. журналів, наук.-популярного («Світо­гляд») і реферативного в 4-х темат. серіях («Джерело»), 41-го збірника наук. праць. Установи Академії само­стійно видають понад 200 назв наук. журналів та збірників наук. праць із різною періодичністю, з них 10 журналів друкують англ. мовою в Україні, 21 — пере­видають цією ж мовою закордон­ні видавн. компанії.

Система наук. період. ви­дань змінюється від­повід­но до тенденцій роз­витку наук. зна­н­ня, посиле­н­ня впливу інформ.-комунікац. технологій, заг. цифровізації су­спільства та науки як галузі діяльності. Поч. 2000-х рр. по­значився для роз­витку системи наук. період. ви­дань роз­шире­н­ням поня­т­тя «наукове фахове ви­да­н­ня» та появою нового типу фахових ви­дань — «електрон­них фахових ви­дань». 2004 Міністерство освіти і науки України разом з НАНУ та ВАК України видали наказ про затвердже­н­ня Положе­н­ня про електрон­ні наук. фахові ви­да­н­ня, де за­значалося, що електрон­не наук. фахове ви­да­н­ня — документ, інформація в якому пред­ставлена у формі електрон. даних, що про­йшов редакц.-видавн. опрацюва­н­ня, при­­значений для пошире­н­ня в не­змін. ви­гляді, має вихідні ві­домості та включений до затверджених ВАК України пере­ліків наук. фахових ви­дань, у яких можуть публікуватися результати ди­сертац. робіт на здобу­т­тя наук. ступенів д-ра та канд. наук і на які можна посилатися в наук. ста­т­тях та дисертаціях. 2010-і рр. по­значилися внесе­н­ням наук. період. ви­дань до глобал. індексів цитува­н­ня. Станом на 2018 до бази даних Scopus вхо­­дило 37 журналів НАНУ, а до Web of Sciense (WoS) Core Collec­tion з урахува­н­ням започаткованого 2015 індексу ESCI — 28 ви­дань, 20 академ. часописів роз­міщені в обох базах. Найбільш значним вітчизн. зі­бра­н­ням он­лайн-вер­­сій журналів і збірників наук. праць із вільним до­ступом до повних текс­тів є «Наукова періодика Укра­­їни», що формується НБУВ, і станом на вересень 2020 містить 1 132 386 статей зі 2781-го період. ви­да­н­ня, 45 614 випусків.

Літ.: Кулешов С. Г. Документальні джерела наукової інформації: поня­т­тя, типологія, історія типологічної схеми. К., 1995; Айтов С. Ш. Журнал «Основа» (1861–1862) і культурно-національне від­родже­н­ня України у контекс­ті східноєвропейських національних ренесансів середини ХІХ ст. // Грані. 2000. № 2; Зелінська Н. В. Наукове книгови­да­н­ня в Україні: історія та сучасний стан. Л., 2002; Її ж. Поетика приголомшеного слова: українська наукова література ХІХ — початку ХХ ст. Л., 2003; Вос­кобойнікова-Гузєва О. В. Наукові ви­да­н­ня у фон­ді Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадсь­кого. К., 2004; Її ж. Наукові ви­да­н­ня України в Інтернет-просторі // Наука України у світ. інформ. просторі: Зб. наук. пр. К., 2010. Вип. 3; Вакаренко О. Г. Сучасний науковий журнал: українські реалії // Там само. 2019. Вип. 16.

О. В. Вос­кобойнікова-Гузєва

Завантажити статтю