КІРШБА́УМ Йозеф-Маріян (Kirschbaum Jozef Marián; псевдоніми: J. Višňovan, J. Višňovský, J. К. Èerešňa та ін.; 25. 03. 1913, с. Дольне Вестуніце, нині Словач­чина — 16. 08. 2001, Віл­ловдейл, перед­містя Торонто) — словацький літературо­знавець, історик і громадський діяч. Студіював право в університетах Братислави (1933–38) та Варшави (1934–35). Належав до Словацької народної партії, спів­працював із радикальним двотижневиком «Nástup» (його головний редактор 1938–41). У 1941–42 — радник Словацької Республіки в екзилі (Рим), 1942–45 — її посол у Швейцарії, 1946–48 — делегат Словацької ліги при Між­народній організації у справах біженців (Женева). 1949, у звʼязку зі звинуваче­н­ням у спів­праці з фашистами, змушений був ви­їхати до Канади. Здобув ступінь доктора славістики у Монреальському університеті (1954), де й викладав до 1962. Від 1975 жив у Віл­ловдейлі. Засновник Словацької визвольної ради (1960), Всесвітнього кон­гресу словаків (1970); кафедри словацької історії та культури в От­тавському університеті (1990). Публікувався від 1927. У 1934, під час на­вча­н­ня у Варшаві, по­зна­йомився з Є. Маланюком, з яким товаришував на еміграції. 1935 у модерністському журналі «Elán» опублікував ст. «Ukrajinský básnik Taras Ševčenko». Пере­буваючи деякий час у Кракові, зу­стрічався з Б. Лепким і Ю. Ґеником-Березовським, а у Львові — з митрополитом Андреєм Шептицьким. На проха­н­ня М. Неврлого написав зворушливі спогади «Євген Маланюк, яким я його знав», опубліковані у книзі «Земна Мадон­на: Ви­бране» Є. Маланюка (Братислава, 1991).