Науковий гідрофізичний центр НАНУ

Визначення і загальна характеристика

НАУКО́ВИЙ ГІДРОФІЗИ́ЧНИЙ ЦЕНТР НАНУ Створ. 1993 у Запоріж­жі як Наук.-тех. центр панорам. акустич. систем АНУ. Від 2016 — із сучас. на­звою у Києві. Осн. напрями діяльності: викона­н­ня фундам. та приклад. гідрофіз. і гідро­акустич. досліджень; формува­н­ня та веде­н­ня автоматиз. банку океаногр. даних; удосконале­н­ня і роз­робле­н­ня технологій збира­н­ня, обробле­н­ня, забезпече­н­ня довго­строк. архівації та обміну океаногр. інформацією; організація та забезпече­н­ня викона­н­ня комплекс. екс­педиц. наук. досліджень на мор. та річк. н.-д. суднах; організація утрима­н­ня, ремонту і модернізації, викори­ста­н­ня, утилізації, будівництва, при­дба­н­ня самохід. і несамохід. плавучих споруд, зокрема н.-д. і маломір. суден, та ін. мор. тех. засобів; проведе­н­ня проект­но-пошук. та інж.-тех. робіт. У складі Центру — н.-д. під­роз­діли: від­діл океано­графії (Київ) та від­діл панорам. акустич. систем (Запоріж­жя), а також наук.-тех. від­діл «Центр колектив. користува­н­ня н.-д. суден і тех. засобів ви­вче­н­ня мор. (річк.) сере­довища», у роз­поряджен­ні якого пере­буває н.-д. флот НАНУ, а саме: судна «Верещагино», «Гідробіо­лог», «Анатолій Гончар», «Корвет», «Академік Вернадсь­кий». На основі власних гідро­акустич. роз­робок Центр спроможний забезпечити обстеже­н­ня дна від­критих водо­сховищ, морів та річок із високою продуктивністю та роз­різнювал. здатністю: пошук затонулих обʼєктів, зокрема малорозмірних та замулених; на­да­н­ня інформації про рельєф та структуру дна, виявлені обʼєкти з привʼязкою до геогр. координат та часу зі створе­н­ням електрон. планшета руху носія. Осн. здобутки: від­працьовано на практиці методологію й організацію між­ві­домчого проведе­н­ня спільних річк. і мор. екс­педицій; здійснено комплекс заходів із від­новле­н­ня мор. (річк.) комплекс. екс­педиц. досліджень НАНУ; роз­роблено теор. основи та концепцію створе­н­ня сучас. панорам. гідро­акустич. систем нового поколі­н­ня; досліджено можливість синтезу апертури антени числовими методами; виконано матем. моделюва­н­ня роз­сіяної у зворот. напрямку акустич. хвилі від замулених обʼєктів сферич. та циліндрич. форм; досліджено пере­ви­промінене поле точкового джерела звуку у напів­просторі «вода–­ґрунт»; роз­роблено матем. модель шаруватого неоднорід. дна та створ. сукупність методів синтезу просторового роз­поділу акустич. властивостей дон­них від­кладів; роз­роблено метод вимірюва­н­ня рельєфу дна, що використовує кореляцій. алгоритм обробле­н­ня синтезов. інтерферометрич. зображень дон­ної поверх­ні в широкій смузі огляду поза межами судна; досліджено можливість високо­інформат. профілюва­н­ня малорозрізнених шарів мор. дна; роз­роблено та реалізовано методики лінеаризуючої координат. транс­формації ехо­грам. Спів­роб. Центру на основі аналізу сучас. світ. досвіду за­пропонували нову технологію ди­станцій. автоматиз. профіл. ґрунт. зйомки мор. дна з ви­значе­н­ням типів ґрунтів, товщини шарів та їх акустич. параметрів, повʼязаних із фіз.-мех. властивостями, без взя­т­тя проб ґрунту, а також роз­робили про­грамне забезпече­н­ня для створе­н­ня віртуал. гідро­акустич. полігонів. За допомогою власної роз­робленої методики та апаратури (ГБО-100М, ГБО-50, ГБО-100МП, ехолот ЕМ-100, профіло­граф ПГ) виконано дослідж. ґрунтів Дні­пров. водо­сховища у місцях забору питної води; дон­ного рельєфу характер. ділянок шельфу Чорного моря по трасі «Євпаторія–Керч»; рельєфу дон­ної поверх­ні окремих акваторій на Дні­прі, Дунаї, Припʼяті. У Центрі працювали ві­домі науковці А. Гончар (дир. 1993–2016), В. Єремєєв. Від 2004 видавав зб. наук. праць «Гео­­акустичний журнал» (від 2018 — «Океано­графічний журнал»), у якому висвітлено фундам. і прикладні про­блеми океано­графії, гідро­акустики, океанології, гідрофізики, створе­н­ня та за­стосува­н­ня сучас. засобів досліджень Світ. океану. Директор — О. Щипцов (від 2016).

Г. С. Стефанов

Завантажити статтю