Науковий гідрофізичний центр НАНУ

Визначення і загальна характеристика

НАУКО́ВИЙ ГІДРОФІЗИ́ЧНИЙ ЦЕНТР НАНУ Створ. 1993 у Запоріжжі як Наук.-тех. центр панорам. акустич. систем АНУ. Від 2016 — із сучас. назвою у Києві. Осн. напрями діяльності: виконання фундам. та приклад. гідрофіз. і гідроакустич. досліджень; формування та ведення автоматиз. банку океаногр. даних; удосконалення і розроблення технологій збирання, оброблення, забезпечення довгострок. архівації та обміну океаногр. інформацією; організація та забезпечення виконання комплекс. експедиц. наук. досліджень на мор. та річк. н.-д. суднах; організація утримання, ремонту і модернізації, використання, утилізації, будівництва, придбання самохід. і несамохід. плавучих споруд, зокрема н.-д. і маломір. суден, та ін. мор. тех. засобів; проведення проектно-пошук. та інж.-тех. робіт. У складі Центру — н.-д. підрозділи: відділ океанографії (Київ) та відділ панорам. акустич. систем (Запоріжжя), а також наук.-тех. відділ «Центр колектив. користування н.-д. суден і тех. засобів вивчення мор. (річк.) сере­довища», у розпорядженні якого перебуває н.-д. флот НАНУ, а саме: судна «Верещагино», «Гідробіолог», «Анатолій Гончар», «Корвет», «Академік Вернадсь­кий». На основі власних гідроакустич. розробок Центр спроможний забезпечити обстеження дна відкритих водосховищ, морів та річок із високою продуктивністю та розрізнювал. здатністю: пошук затонулих об’єктів, зокрема малорозмірних та замулених; надання інформації про рельєф та структуру дна, виявлені об’єкти з прив’язкою до геогр. координат та часу зі створенням електрон. планшета руху носія. Осн. здобутки: відпрацьовано на практиці методологію й організацію міжвідомчого проведення спільних річк. і мор. експедицій; здійснено комплекс заходів із відновлення мор. (річк.) комплекс. експедиц. досліджень НАНУ; розроблено теор. основи та концепцію створення сучас. панорам. гідроакустич. систем нового покоління; досліджено можливість синтезу апертури антени числовими методами; виконано матем. моделювання розсіяної у зворот. напрямку акустич. хвилі від замулених об’єктів сферич. та циліндрич. форм; досліджено перевипромінене поле точкового джерела звуку у напівпросторі «вода–ґрунт»; розроблено матем. модель шаруватого неоднорід. дна та створ. сукупність методів синтезу просторового розподілу акустич. властивостей донних відкладів; розроблено метод вимірювання рельєфу дна, що використовує кореляцій. алгоритм оброблення синтезов. інтерферометрич. зображень донної поверхні в широкій смузі огляду поза межами судна; досліджено можливість високоінформат. профілювання малорозрізнених шарів мор. дна; розроблено та реалізовано методики лінеаризуючої координат. трансформації ехограм. Співроб. Центру на основі аналізу сучас. світ. досвіду запропонували нову технологію дистанцій. автоматиз. профіл. ґрунт. зйомки мор. дна з визначенням типів ґрунтів, товщини шарів та їх акустич. параметрів, пов’язаних із фіз.-мех. властивостями, без взяття проб ґрунту, а також розробили програмне забезпечення для створення віртуал. гідроакустич. полігонів. За допомогою власної розробленої методики та апаратури (ГБО-100М, ГБО-50, ГБО-100МП, ехолот ЕМ-100, профілограф ПГ) виконано дослідж. ґрунтів Дніпров. водосховища у місцях забору питної води; донного рельєфу характер. ділянок шельфу Чорного моря по трасі «Євпаторія–Керч»; рельєфу донної поверхні окремих акваторій на Дніпрі, Дунаї, Прип’яті. У Центрі працювали відомі науковці А. Гончар (дир. 1993–2016), В. Єремєєв. Від 2004 видавав зб. наук. праць «Гео­акустичний журнал» (від 2018 — «Океанографічний журнал»), у якому висвітлено фундам. і прикладні проблеми океанографії, гідроакустики, океанології, гідрофізики, створення та застосування сучас. засобів досліджень Світ. океану. Директор — О. Щипцов (від 2016).

Завантажити статтю