Кіршин Микола Васильович

КІ́РШИН Микола Васильович (15. 12. 1927, с. Тумча, Карело-Фін. АР, нині Карелія, РФ — 21. 04. 1990, Київ) — живописець. Батько І. Кіршиної. Закін. Київський художній інститут (1966). На становлення творчості К. вплинуло спілкування з В. Зарецьким та Б. Плаксієм. Працював викл. ізостудії Будинку культури «Більшовик» (1964–67) та худож. технікуму (поч. 1970-х рр.); у Худож. фонді УРСР (1967– поч. 80-х рр.; усі — Київ). Основна галузь — станк. живопис. У реаліст. стилі з елементами символізму створював портрети, пейзажі, натюрморти.

Тв.: «Автопортрет» (1961; 1965), «Дівчина» (1962; 1970-і рр.), «Незнайомка», «Люся» (обидва — 1969), «Муза», «Пуп Землі», «Вікінг», «Мати і дитя» (усі — 1970-і рр.), «Жіночий портрет» (1970-і рр.; 1972), «Лавра», «Наречена» (обидва — 1973), «Карелія» (1974), «Тетяна», «Ті, що несуть світло» (обидва — 1976), «Дочка», «Юнак» (обидва — 1980).

І. А. Осадча-Магрон

Основні твори

«Автопортрет» (1961; 1965), «Дівчина» (1962; 1970-і рр.), «Незнайомка», «Люся» (обидва – 1969), «Муза», «Пуп Землі», «Вікінг», «Мати і дитя» (усі – 1970-і рр.), «Жіночий портрет» (1970-і рр.; 1972), «Лавра», «Наречена» (обидва – 1973), «Карелія» (1974), «Тетяна», «Ті, що несуть світло» (обидва – 1976), «Дочка», «Юнак» (обидва – 1980).