ЗАРЕ́ЦЬКИЙ Віктор Іванович (08. 02. 1925, м. Білопілля, нині Сум. обл. — 23. 08. 1990, Київ) — графік, живописець і педагог. Чоловік А. Горської, згодом М. Григор’євої. Державна премія України імені Тараса Шевченка (1994, посмертно). Член СХУ (1956). Закін. Київський художній інститут (1953; майстерня С. Григор’єва). Від 1950-х рр. — учасник мистецьких виставок. Персон. — у Києві (1989; посмертні — 1992, 1995, 1998, 2000). Від 1963 — голова клубу твор. молоді «Сучасник». Один з лідерів руху шістдесятників. Працював у галузях станк. і монум. живопису, книжк. графіки. Експериментував у монум. мистецтві (оформлення Музею молодогвардійців у м. Краснодон Луган. обл., 1968–70; театрів в Івано-Франківську, Сімферополі, Сумах). Творчість З. характеризується багатовекторністю стильових уподобань, пошуком нового у традиційному. Відкрив 1978 власну художню студію. Розробив 1986–88 оригін. пед. систему «Роздуми біля полотна» («ОМ», 1993, № 1–2). Серед учнів — Ж. Василевська, Т. Галочкіна, Л. Кремінська, Т. Лобода, Л. Піша, А. Рибачук, А. Савадов, М. Соченко, А. Твердий, М. Шкарапута.