Зарецький Віктор Іванович
ЗАРЕ́ЦЬКИЙ Віктор Іванович (08. 02. 1925, м. Білопілля, нині Сум. обл. — 23. 08. 1990, Київ) — графік, живописець і педагог. Чоловік А. Горської, згодом М. Григор’євої. Державна премія України ім. Т. Шевченка (1994, посмертно). Член СХУ (1956). Закін. Київський художній інститут (1953; майстерня С. Григор’єва). Від 1950-х рр. — учасник мистецьких виставок. Персон. — у Києві (1989; посмертні — 1992, 1995, 1998, 2000). Від 1963 — голова клубу твор. молоді «Сучасник». Один з лідерів руху шістдесятників. Працював у галузях станк. і монум. живопису, книжк. графіки. Експериментував у монум. мистецтві (оформлення Музею молодогвардійців у м. Краснодон Луган. обл., 1968–70; театрів в Івано-Франківську, Сімферополі, Сумах). Творчість З. характеризується багатовекторністю стильових уподобань, пошуком нового у традиційному. Відкрив 1978 власну художню студію. Розробив 1986–88 оригін. пед. систему «Роздуми біля полотна» («ОМ», 1993, № 1–2). Серед учнів — Ж. Василевська, Т. Галочкіна, Л. Кремінська, Т. Лобода, Л. Піша, А. Рибачук, А. Савадов, М. Соченко, А. Твердий, М. Шкарапута.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Шахтарі. Зміна» (1955), «Жаркий день» (1957), «Вибирання льону (Ланкова П. Сироватко)» (1960), «Дівчата» (1962), «Вишневий вітер» (1966), «Г. Халимоненко» (1967), «В. Стус» (1971), «М. Мерзликін» (1972), «І. Заславська» (1973), «Косівський гончар» (1975), «Білий пароплав» (1977), «Наталка» (1981), «Вечірнє катання» (1982), «Солдатка», «Ой кум до куми залицявся», «Дерево (Витоки мистецтва)» (усі — 1988), «Золотий череп. Дзвони Чорнобиля» (1989), «Орач (В. Стус)» (1990).
Рекомендована література
- Віктор Зарецький. Живопис. Графіка: Каталог виставки творів. К., 1991;
- Алла Горська. Червона тінь калини: Листи. Спогади. Статті. К., 1996;
- Медведєва Л. Віктор Зарецький. Митець, рокований добою. К., 2006;
- Смирна Л. Графічний проективізм Віктора Зарецького // ОМ. 2008. № 4;
- Авраменко О. Терези долі Віктора Зарецького. К., 2008.