ЗАРЕ́ЦЬКИЙ Віктор Іванович (08. 02. 1925, м. Білопі­л­ля, нині Сумської обл. — 23. 08. 1990, Київ) — графік, живописець і педагог. Чоловік А. Горської, згодом М. Григорʼєвої. Державна премія України імені Тараса Шевченка (1994, посмертно). Член СХУ (1956). Закінчив Київський художній ін­ститут (1953; майстерня С. Григорʼєва). Від 1950-х років — учасник мистецьких ви­ставок. Персональні — у Києві (1989; посмертні — 1992, 1995, 1998, 2000). Від 1963 — голова клубу творчої молоді «Сучасник». Один з лідерів руху шістдесятників. Працював у галузях станкового і монументального живопису, книжкової графіки. Екс­периментував у монументальному мистецтві (оформле­н­ня Музею молодогвардійців у м. Краснодон Луганської обл., 1968–70; театрів в Івано-Франківську, Сімферополі, Сумах). Творчість З. характеризується багатовекторністю стильових уподобань, пошуком нового у традиційному. Від­крив 1978 власну художню студію. Роз­робив 1986–88 оригінальну педагогічну систему «Роз­думи біля полотна» («ОМ», 1993, № 1–2). Серед учнів — Ж. Василевська, Т. Галочкіна, Л. Кремінська, Т. Лобода, Л. Піша, А. Рибачук, А. Савадов, М. Соченко, А. Твердий, М. Шкарапута.