Наукові записки Інституту історії

Визначення і загальна характеристика

«НАУКО́ВІ ЗАПИСКИ́ ІН­СТИТУ́ТУ ІСТО́РІЇ» Виходили 1943–60 у Києві, загалом — 2 кн. та 11 т. (у 13-ти вип.). Згідно з по­становою ор­ганізац. бюро ЦК КП(б)У від 4 грудня 1940, заснува­н­ня і ви­да­н­ня «Н. з. І. і.» як квартальника заплановано на 1941, але через напад Німеч­чини на СРСР роз­почато лише 1943. У 1950 Ін­ститут історії України АН УРСР та ін. академ. установи намагалися пере­творити неперіод. «Н. з. І. і.» у перед­плачувані період. вид., проте респ. парт. керівництво від­хилило пропозиції Президії АН УРСР щодо цього проекту. Кн. 1–2 ви­дані під грифом Ін­ституту історії і археології України АН УРСР (див. «Наукові записки Ін­ституту історії і археології України АН УРСР»), т. 3–4 — Ін­ституту історії України АН УРСР, т. 5–13 — Ін­ституту історії АН УРСР. Відп. ред.: К. Гуслистий (кн. 1–2), О. Касименко (т. 3–7, 9–13), І. Гуржій (т. 8). Наклад — від 1-ї (т. 9) до 15-ти (кн. 2) тис. прим. У кн. 1–2 (1943, 1946) вміщено стат­ті й матеріали майже з усіх періодів укр. історії й археології, а також документи періоду 2-ї світової вій­ни; у 3-му т. (1950) — узагальнювал. стат­ті з укр. та словʼян. історії, зокрема М. Тихомирова й С. Сказкіна; у 4–5-му (1952–53) — роз­відки і матеріали з укр. минувшини 19–20 ст. Від 6-го т. (1955) за­проваджено практику публікації темат. збірників. Загалом ви­йшло 6 таких збірників: «Революція 1905–1907 рр. на Україні: До 50-річчя першої російської революції» (т. 6), «Історичні звʼязки словʼян­ських народів» (т. 7), «І. Я. Франко як історик» (т. 8; обидва — 1956), «Великий Жовтень і революційний рух народів зарубіжних країн (1917–1920 рр.)» (т. 10), «З історії боротьби за встановле­н­ня Радянської влади на Україні» (т. 11; обидва — 1957), «З історії су­спільно-економічного роз­витку та класової боротьби на Україні (XVI — початок ХХ ст.)» (1960, т. 13). Як темат., так і нетемат. збірники (1957, т. 9; 1958, т. 12) загалом не мали сталої структури рубрик чи від­ділів. У про­блемно-темат. від­ношен­ні в «Н. з. І. і.» друкували роз­відки практично з усіх періодів укр. історії, біо­бібліогр. матеріали, рец., спогади, інформацію, хроніку та пові­домле­н­ня, але сут­тєво пере­важали праці з укр. історії 19–20 ст., зокрема домінувала про­блематика, повʼязана з висвітле­н­ням історії рев. рухів, соц.-екон. історії 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст., соціаліст. будівництва, 2-ї світової вій­ни та ін. Як і більшість укр. істор. ви­дань рад. доби, «Н. з. І. і.» за­знали сут­тєвих ідеол. впливів (так, у 3–5-му т. вміщено низку статей з апологією праць Й. Сталіна). На їхніх сторінках публікували студії ві­домих укр. і рос. учених: О. Апанович, А. Барабоя, І. Гранчака, Б. Грекова, К. Гуслистого, В. Дядиченка, П. Калениченка, Л. Коваленка, О. Компан, І. Кулинича, М. Лещенка, Ф. Лося, М. Петровського, М. Рубача, А. Санцевича, В. Сарбея, С. Сказкіна, Л. Славіна, М. Супруненка, М. Тихомирова, Ф. Шевченка, С. Юшкова та ін.

Літ.: Ви­да­н­ня Академії наук УРСР: 1919–1967: Су­спільні науки: Бібліогр. покажч. 1969; Санцевич А. В. Ін­ститут історії України Національної академії наук України: Історіогр. нарис (до 60-річчя установи). 1998; Ін­ститут історії України НАН України: 1936–2006. 2006; Ясь О. «На чолі республіканської науки…». Ін­ститут історії України (1936–1986): Нариси з ін­ституц. та інтелектуал. історії (До 80-річчя установи). 2016 (усі — Київ).

О. В. Ясь

Завантажити статтю