Науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут Шельф

НАУКО́ВО-ДО́СЛІДНИЙ І ПРОЕ́КТНО- ВИШУ́КУВАЛЬНИЙ ІНСТИТУ́Т «ШЕЛЬФ» (НДПІшельф) Засн. 1944 у Сімферополі як Крим. філія (від 1946 — Крим. відділ., від 1951 — Експедиція № 2) Моск. інституту «Діпротранснафта» (до 1950 — Моск. трест «Нафтопровідпроект»). 1955–70 — у підпорядкуванні Київ. інституту «Південдіпротрубопровід» (до 1958 — Київ. філія Моск. інституту «Діпротранснафта», нині Транспорту нафти Інститут): спочатку як Експедиція № 2, у 1967–69 — Відділ комплекс. проектування, 1969–70 — Крим. філія. 1970–74 — Крим. філія Горьков. інституту «Діпрогазцентр» (нині м. Нижній Новгород, РФ), 1974–75 — Київ. інституту «Союзгазпроект». Від 1975 — інститут «Спецгазпроект», від 1980 — інститут «Спецморнафтогазпроект», від 1986 — ВНДПІ «Шельф», від поч. 1990-х рр. — сучасна назва. Від 2014 продовжує функціонувати під контро­лем рос. влади. Фахівці НДПІшельф розробили значну кількість проектів нафтогаз. об’єк­тів в Україні, державах, що раніше входили до складу СРСР, на Кубі, у В’єтнамі, Польщі, Румунії, Болгарії, Ємені, Афганістані та Лаосі; брали участь у освоєнні шельфів Чорного, Азов., Каспій., Пд.-Ки­тай., Печор., Баренцевого та Балтій. морів й Атлантич. океану. На території України здійснили: будівництво нафтобаз у Сімферополі, Севастополі, Армянську, Бахчисараї, Євпаторії, Керчі, Красногвардійську, Саках, Феодосії, Ялті (усі — АР Крим), Дніпропетровську (нині Дніпро), Кривому Розі (Дніпроп. обл.), Донецьку, Маріуполі (Донец. обл.), Запоріжжі, Миколаєві, Одесі, Рені (Одес. обл.), Ізюмі, Куп’янську (обидва — Харків. обл.) та ін., Глібів. підзем. сховища газу (с. Красна Поляна Чорномор. р-ну, АР Крим), газопроводів Херсон–Крим, Мар’ївка–Херсон–Крим, Джанкой–Феодосія–Керч, Ялта–Форос–Севастополь, Шебелинка–Дніпропетровськ–Одеса, ШДКРІ (Шебелинка–Дніпропетровськ–Кривий Ріг–Ізмаїл)–Запоріз. ДРЕС–Мелітополь, Роздільне–Ізмаїл, Ананьїв–Тирасполь–Ізмаїл, Харків–кордон з Польщею, підвод. газопроводу Голицино–берег, бази буріння «Порт Ярилгач» (АР Крим), реконструкцію газопроводу Одеса–Кишинів–Ізмаїл–ШДКРІ, налагодження газопостачання до Крим. ТЕС; облаштування Матвіїв., Новоукр., Скоробагатьків., Тимофіїв. (усі — Полтав. обл.), Куличихин. (Полтав. і Сум. обл.), Дружелюбів. (Харків. обл.) нафтогазоконденсат., Голицин., Штормового (обидва — шельф Чорного моря), Сх.-Казантип. (шельф Азов. моря), Зх.-Октябр., Фонтанів. (обидва — АР Крим), Кременів., Левенців. (обидва — Дніпроп. обл.), Капітанів., Кружилів. (обидва — Луган. обл.), Абазів., Бельс., Горобців., Зх.-Солохів., Котелев., Опішнян., Потічан., Розпашнів., Семенців., Семиренків., Сх.-Полтав., Сх.-Ма­шів., Чутів. (усі — Полтав. обл.), Ведмедів. (Харків. обл.) газоконденсат., Морського, Пн.-Керчен., Пн.-Булганак., Стрілкового (усі — шельф Азов. моря), Безіменного, Одес., Шмідтів. (усі — шельф Чорного моря), Придорож. (АР Крим), Михайлів. (Дніпроп. обл.) газових родовищ, нафт. родовища Суботіна (шельф Чорного моря).

Завантажити статтю