Науменко Іван Якимович
НАУ́МЕНКО Іван Якимович (11. 03. 1932, с. Світла Долина Новомикол. р-ну, нині Запоріз. обл. — 24. 09. 2008, Запоріжжя) — письменник, журналіст. Член НСЖУ (1957). Закін. Дніпроп. університет (нині Дніпро, 1956). На журналіст. роботі, зокрема 1963–93 — в обл. г. «Запорізька правда». Від 1999 — у наук.-редакц. підрозділі з підготовки та випуску серії книг «Реабілітовані історією» про жертви репресій на Запоріжжі. Н. — насамперед гуморист-сатирик, у твор. доробку також ліричні поезії (окремі покладено на музику), оповідання, повісті. Перші гуморист. твори публікував у альманасі «Вогні Придніпров’я», ж. «Перець», зб. «Літературне Запоріжжя». Автор зб. прози «Новели Світлого Долу» (Дн., 1975), сатири і гумору «Сміховини сердитого Добрині» (1998), пригодниц. повісті «Голубий привид» (1999), кн. публіцист.-істор. нарисів та статей «Важкий час правди» (2001; усі — Запоріжжя). Друкувався у часописах «Советская милиция», «Известия», «Україна», «Робітнича газета», «Неделя», «Дзеркало тижня», альманахах «Спокута», «Хортиця», «Повернені імена».
Рекомендована література
- Ребро П. Що-що у скрині Добрині: (Про твор. шлях І. Я. Науменка) // Науменко І. Сміховини сердитого Добрині. З.,1998;
- Кучмій Ж. Серця багаж — тільки добро. З., 2002.
Завантажити статтю
Людина 
