Науково-дослідний інститут авіації Державний
НАУКО́ВО-ДО́СЛІДНИЙ ІНСТИТУ́Т АВІА́ЦІЇ Державний Засн. 1992 як Наук. центр ВПС при Київ. інституті ВПС. Від 1997 — cамост. установа, від 2002 — Наук. центр ВПС ЗС України, від 2004 — сучасна назва. Нині у структурі діють 2 н.-д. упр. (експлуатації військ. авіац. техніки і розвитку та модернізації військ. авіац. техніки), 9 н.-д. відділів (осн. — капітал.-відновлюв. ремонту військ. авіац. техніки), 8 н.-д. лаб. Розвинена наук.-експерим. база забезпечує проведення напівнатур. та імітац. моделювання і експерим. дослідж., її гол. складова — аеродинам. комплекс (розпорядженням КМ України внесений до Держ. реєстру об’єктів, що становлять нац. надбання). Співроб. здійснюють наук.-тех. супровід робіт із забезпечення експлуатації, ремонту, модернізації і продовження строку експлуатації авіац. техніки держ. авіації та цивіл. авіац. техніки; підготовку і перепідготовку авіац. фахівців. В Інституті розроблено поетапну стратегію тех. експлуатації всієї номенклатури авіац. техніки держ. авіації; Концепцію підтримання справності та бойового потенціалу парку авіац. техніки ЗС України на період до 2025–30; нормативно-правову базу за програмою імпортозаміщення запасних частин та комплектувал. виробів для літаків і їхніх силових установок; стратегію розвитку та модернізації військ. авіації на довгострок. перспективу; створ. наук.-метод. апарат і нормативно-правову базу з питань підтримання справності та льот. придатності авіац. техніки за межами встановлених ресурс. показників шляхом поетап. продовження строків служби та переведення літал. апаратів і їхніх силових установок на експлуатацію за тех. станом; запроваджено систему індивід. продовження експлуатації кожного зразка авіац. техніки. Працюють 86 н. с., зокрема 5 д-рів і 35 канд. н. Серед відомих науковців — Л. Артюшин, Ю. Зіатдінов, О. Кононов, О. Сафронов (1992–95 — директор), О. Харченко (від 1995 — директор). Від 1997 Інститут видає «Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту авіації».