Вітер Василь Петрович

ВІ́ТЕР Василь Петрович (16. 06. 1951, с. Великополовецьке Сквир. р-ну Київ. обл.) — кінорежисер. Член НСКінУ (1989). Закін. актор. (1972; майстерня М. Верхацького) та режисер. (1981; майстерня В. Кісіна) факультети Київ. інституту театр. мистецтва. Працював актором Житомир. драм. театру, Київ. ТЮГу, Театру кіноактора Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. 1982–98 — реж. студії «Укртелефільм», зняв докум. та ігрові т/ф «В лузі на старому дивані» (1981), «Кларнети ніжності» (1982), «Диктатура» (1985), «Захисту не потребує» (1987), «Підземні води» (1988), «Іван Миколайчук. Тризна», «Глибокий колодязь» (співавт. сценарію; обидва — 1990), «Далі польоту стріли» (1991, т/ф, 2 серії, співавт. сценарію, виконав роль Григорія), «Херсон, місто на Дніпрі» (1992), «Гілея» (1993) та ін. У телесеріалі «Сад Гетсиманський» (1993, 3 серії, реж. Р. Синько) виконав роль Чумака-старшого. Очоливши 1994 студію телевізій. фільмів «ВІАТЕЛ», створив стрічки «Марічка Ясиновська» (1996), «Поліфонія. Відродження філармонії» (1997), «Дзвіниця» (1998), «Хмельницький. Час перемін», «Краса України Подолля. Хмельниччина» (обидві — 1999), «Собор» (2000; приз Міжнар. кінофестивалю, Карлови Вари, Чехія, 2000). Фільми «Успенський собор» (2001) та «Михайлівський Золотоверхий» (2002) стали першими укр. докум. стрічками, знятими в форматі «Dolbi».

Завантажити статтю