Нагірний Євген Васильович
Визначення і загальна характеристика
НАГІ́РНИЙ Євген Васильович (13. 08. 1885, с. Рудне, нині смт Львів. міськради — 08. 06. 1951, Львiв) — архiтектор. Син В. Нагірного. Закiн. архіт. факультет Львiв. полiтех. школи (1912). Працював 1905–21 у Львові разом із батьком. Спроектував понад 500 житл., громад. i церк. споруд у Зх. Українi. У Львові за його проектами збудовано у стилях неокласицизму та функціоналізму: будинок товариства «Рідна школа» на вул. Ю. Супінського, нині М. Коцюбинського, № 23 (1924–28), лікарню «Нар. лічниця» на вул. П. Скарги, нині Є. Озаркевича, № 4 (1931–37, будівництвом керував О. Пежанський), житл. будинки на вул. Гроховська (нині С. Рудницького), № 54 (1931), Я. Кохановського (нині К. Левицького), № 120 (1936), влас. особняк на вул. Ю. Смуліковського, № 4 (нині вул. Окружна, № 83; 1937). З елементами укр. нар. стилю побудував віллу родини Стернюків у с. Гребенів (нині Сколів. р-ну Львів. обл., 1928) і санаторій у с. Черче (нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл., 1929). Спорудив церкви у м. Буськ (1914–30), с. Підгірці (нині Бродів. р-ну, 1926), м. Стебник (1932), с. Ямельня (1934), с. Краковець (1938; тепер смт; обидва — Яворів. р-ну; усі — Львів. обл.). Для його муров. сакрал. споруд характерне використання мотивiв укр. бароко і нар. архітектури. Під час проектування дерев’яних храмів переважно розвивав традиції бойків. школи. До 1918 у творах Н. помiтний вплив неоісторизму та модерну, 1920–30-х рр. — неокласицизму, ар деко і функціоналізму. Від 1946 викладав у ВНЗах Львова, зокрема очолював каф. архітектури Львів. інституту приклад. і декор. мистецтва.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
