Надєждін Михайло Володимирович
НАДЄ́ЖДІН Михайло Володимирович (18. 05. 1935, с. Костянтинівка Хотін., нині Сумського р-ну Сумської обл. — 05. 12. 2023, м. Кропивницький) — живописець, графік. Батько А. Надєждіна та О. Журавель. Заслужений діяч мистецтв України (1994), народний художник України (1997). Обласна премія ім. О. Осмьоркіна (2005). Член НСХУ (1988). Закінчив Дніпропетровське художнє училище (нині Дніпро, 1962; викладачі Я. Калашник, М. Родзін, Г. Чернявський). 1962–63 — викладач малювання та історії мистецтв Верхньохортицького педагогічного училища (нині у складі Запоріжжя); 1963–73 — викладач Кіровоградської дитячої художньої школи (нині Кропивницький); 1973–82 — художник-оформлювач, 1982–89 — головний художник художньо-виробничних майстерень Художнього фонду УРСР; 1989–2015 — голова Кіровоградської організації НСХУ. Учасник всеукраїнських, зарубіжних, міжнародних мистецьких виставок від 1973. Персональні — у Дніпрі (1964, 1967, 2019), Кропивницькому (1980, 1995, 1997–98, 2000, 2005, 2009, 2013, 2015, 2017), Києві (1993, 2005, 2009, 2011), Сумах (2013). Яскравий представник українського неофіційного мистецтва: від активного формотворення 1960-х рр. через ліризм 1970–80-х рр. досяг гармонійного поєднання планетарного бачення та миттєвості повсякденності, зберігши дух народного світосприйняття і створивши образи філософського спрямування. У більшості його творів вирішення теми має універсальний характер. Основні жанри — композиційна картина, портрет, пейзаж, натюрморт. Окремі роботи зберігаються в НХМ (Київ), Дніпровському, Сумському Полтавському, Кіровоградському, Черкаському ХМ, Художньо-меморіальному музеї О. Осмьоркіна (Кропивницький).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Автопортрет» (1962; 1967; 2001; 2015; 2019), «Стандартизація» (1965), «Хірургія» (1966), «Художник і модель» (1970; 2017), «Батько» (1973), «Дружина Віра», «Сон» (обидва — 1975), «Мати» (1979), «Світлий день» (1980), «Фауна і флора» (1981), «Сім’я» (1988), «Пошук» (1991), триптих «Сади Едему», «Сни бажань» (усі — 1993), «Біля моря» (1994; 1996), «Меланхолія», «Маскарад» (обидва — 1995), «Ліричний мотив» (1998), «У майстерні художника» (1999), «Курка чи яйце?», «Пленери» (обидва — 2001), «Натюрморт із косівським глечиком» (2008), «Українська Венера в просторі та часі» (2017).
Рекомендована література
- Один + Один. Михайло Надєждін, Андрій Надєждін. Живопис, графіка: Каталог. К., 1994;
- Родина Надєждіних. Живопис. Графіка: Каталог. К., 2005;
- Надєждін А. Мистецькі простори Михайла Надєждіна // ОМ. 2010. № 2/3;
- Хуторянин А. Мистецький шлях у спадок // Артанія. 2011. № 1–2.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
