Наша культура

«НА́ША КУЛЬТУ́РА»  — літературний і науково-популярний журнал. Виходив від 1958 (з перервами) у Варшаві як додаток до г. «Наше слово»: до 1985 — щомісяця, 1986–87 й 1989–90 — не виходив, 1988 — видрук. 3 числа, 1991 — 6; всього — понад 300 чисел. Перший ред. — М. Щирба (псевд. М. Тарасенко), від 1984 — А. Середницький (А. Верба). Метою часопису було групувати навколо себе всі патріотичні літ., публіцист. та наук. сили укр. насел. в Польщі, надавати їм можливість розвивати свої здібності й таланти в галузі літ-ри та публіцистики. Дебютне число нараховувало 16 сторінок. Поет. розділ був представлений віршем Є. Самохваленка «Perpetuum Mo­bile» (з посвятою «Дорогій сестричці Олі Бабинець — на Україну»), а також поезією О. Лапського «Соняшний мотив» із циклу «Польські нариси» та твором Я. Гудемчука «Говорять люди, що весною». Згодом тут, окрім згаданих авторів, почали друкувати також твори ін. укр. поетів у Польщі — І. Рейт, І. Златокудра, М. Лучак, О. Петик. Пізніше до них долучилися молодші — О. Жабський, І. Васеленко, А. Білоус, В. Лучак, Н. Буйновська, І. Сардига та ін. Варто зазначити, що порівняно з творами досвідчених літераторів молода укр. поезія хоч і не відзначалася високою майстерністю, однак додавала журналові легкості, життєрадісності, а подекуди суму та інтимності. У 1980-і рр. в ньому друкували художні твори молодих митців Польщі: Т. Карабовича, Ю. Гаврилюка, Є. Жабінської, братів П. та І. Киризюків, В. Грабана та ін. Досить багатою є перекладац. польс.-укр. спадщина «Н. к.»: тут вміщено твори Т. Ружевича, Є. Герасимовича, Я. Івашкевича, Т. Куб’яка, В. Броневського та ін. польс. митців у перекл. О. Лапського, Є. Сіромахи, Я. Гудемчука. У журналі друкували літ.-крит., публіцист. статті, розвідки про укр. літературу та укр.-польс. відносини, матеріали з історії України, фольклору та етнографії лемків, бойків, гуцулів та буковинців, рец., спогади. Часопис відіграв роль організатора й модератора укр. твор. інтелігенції, особливо в галузі літ-ри, історії, мовної проблематики, мистецтва, культури; був також (з огляду на тогочасну ліберальність цензури) прийнятним для публікації творів чималої групи видат. творців тодіш. Рад. України, а також укр. авторів Чехословаччини й Румунії. Припинив існування в серед. 1991 через брак коштів.

Завантажити статтю