Нафтохімічна промисловість
НАФТОХIМІ́ЧНА ПРОМИСЛО́ВIСТЬ — галузь переробної промисловості, що виготовляє різні види продукції, використовуючи термічні, каталітичні й інші методи перетворення нафти, газового конденсату, природного газу та проміжних продуктів нафтопереробної промисловості. Продукцію Н. п., зазвичай, називають продукцією нафтохімії, а підприємства Н. п. — нафтохім. комплексами. На відміну від підприємств нафтоперероб. промисловості, осн. продукцією яких є кінцеві продукти безпосеред. споживання (скраплений нафт. газ, автомобіл. і авіац. бензини, гас, дизел., котел., судн., пічне паливо, бітум, кокс, сірка), на нафтохім. комплексах випускають також полімерні матеріали та їхні компоненти, пластифікатори; синтет. спирти; поверхнево-активні й мийні засоби; синтет. види пального, мастила й присадки; розчинники; добрива; хім. засоби захисту рослин; штуч. каучук, латекси; шини, гумо- й азбестотех. вироби (див. Гумо-азбестова промисловість); тех. вуглець. Осн. проміж. продуктами Н. п. і сировиною для подальшого нафтохім. синтезу є насичені (алкани), ненасичені (алкени та алкіни) й ароматичні (арени) вуглеводні, синтез-газ (водяний газ). Гол. методами перероблення сировини та проміж. продуктів на підприємствах Н. п. є піроліз, алкілування, окиснення, полімеризація, оксосинтез. Піролізом отримують, зокрема, водень, метан, етилен, пропілен, ін. алкени, а також ароматичні вуглеводні (бензол, толуол, ізомери ксилолу); алкілуванням — етилбензол, кумол; окисненням — фенол, ацетон; полімеризацією — поліетилен, поліпропілен, полістирол; оксосинтезом — кисеньвмісні сполуки (спирти, альдегіди, пропіонові кислоти). Потужності Н. п., зазвичай, узгоджують із потужностями нафтоперероб. промисловості та розташовують побл. джерел сировини (нафт. промислів), транспорт. вузлів (нафт. хабів), а також у р-нах найбільшого споживання кінцевих продуктів (напр., шин, синтет. мастил, полімер. матеріалів). Хоча роком зародження Н. п. вважають 1920, коли амер. компанія «Стандарт Ойл» розпочала виробництво ізопропанолу з пропілену, як окрема галузь вона сформувалася лише в 1950–60-х рр. після переведення вироб-в осн. органіч. синтезу з камʼяновугіл. смоли на нафту завдяки вдосконаленню крекінгу й піролізу. Швидкий розвиток Н. п. обумовлений знач. збільшенням обсягів видобування та впровадженням комплекс. перероблення нафти й газового конденсату. Якщо 1950 було вироблено лише 3, 1960 — 11, 1970 — 40, 1980 — 100 млн т продуктів Н. п., то від 1990-х рр. вони становлять більше половини світ. виробництва органіч. речовин і понад третину продукції всієї хімічної промисловості. Наприкінці 2010-х рр. на отримання кінцевих продуктів Н. п. витрачали до 10 % нафти й газового конденсату, що видобували в світі.
В Україні Н. п. започаткована в 1960–70-х рр., коли створ. центри з виробництва шин і гумотех. виробів у Дніпропетровську (нині Дніпро) й Білій Церкві Київ. обл., продуктів нафтохім. синтезу в Кременчуці Полтав. обл., Лисичанську Луган. обл., Надвірній Івано-Фр. обл. і Бердянську Запоріз. обл., розширено асортимент продукції підприємств хім. промисловості в Калуші Івано-Фр. обл., Сіверськодонецьку Луган. обл. й Черкасах. Осн. продуктами Н. п., що випускають у незалеж. Україні, є пластмаси у первин. формах, добрива, хім. засоби захисту рослин, поверхнево-активні й мийні засоби, сірчана кислота, автомобіл. і великогабаритні шини, гумо- й азбестотех. вироби. Тенденціями розвитку Н. п. в Україні та світі є: зменшення собівартості продукції шляхом підвищення одинич. потужності окремих установок, підвищення селективності хім. процесів для економії сировини, зниження енергоємності та замикання потоків енергії шляхом її рекуперації, залучення до перероблення нових видів сировини (зокрема й важких нафт. залишків, побіч. продуктів ін. процесів). Перспективи Н. п. повʼязані зі збільшенням глибини перероблення сировини, комплекс. використанням проміж. продуктів, випуском продукції з найвищою доданою вартістю, а також рац. організацією виробництва і зменшенням його впливу на довкілля.
Рекомендована література
Завантажити статтю
