Нафтодобувна промисловість

НАФТОДОБУВНА́ ПРОМИСЛО́ВIСТЬ — галузь добувної промисловості, під­приємства якої здійснюють пошук і роз­відку нафтових покладів (див. Нафтові і газові родовища), видобува­н­ня нафти та нафтового газу й нафтопо­стача­н­ня під­приємствам нафтопереробної промисловості. За запасами нафти Україна здавна посідала одне з перших місць в Європі, а укр. Н. п. має тривалу та славетну історію. Однак 1985–2000 віт­чизн. структура поточ. роз­ві­даних нафт. покладів сут­тєво погіршилася, значну їх частину за своїми характеристиками від­несли до важковидобувних. Нині понад 50 % покладів залягають в склад. гірн.-геол. умовах, що вимагає нетрадиц. методів вилуче­н­ня з надр. Потреби України за рахунок влас. нафтовидобува­н­ня забезпечуються на 10–12 %. 2003 «Нафтогаз України» Національна акціонерна компанія започаткувала низку проектів з освоє­н­ня вуглеводневих ресурсів за ме­жами України (Єгипет, ОАЕ, Лівія), а 2009 вперше за часів незалежності отримала пром. надходже­н­ня нафти з родовища в Єгипті. На укр. землях роз­таш. 3 видобув. регіони: Зх. (Львів., Івано-Фр., Чернів., Закарп. обл.), Сх. (Полтав., Сум., Харків. та Черніг. обл.) і Пд. (Зх. і Пн. Причорноморʼя, Пн. Приазовʼя, Крим, укр. зони Чорного й Азов. морів).

Західний регіон України. Нафто­прояви в Укр. Карпатах місц. насел. спо­стерігало здавна, що по­значилося на топонімах, які походять від авто­хтон. назви нафти — ропа: села Ріпне (нині Рожнятів. р-ну Івано-Фр. обл.), Ропʼянка (нині Під­карп. воєводства), Руська Ропиця (нині Ропиця Гурна Малопол. воєводства; обидва — Польща) та ін. В Україні нафту вперше почали видобувати на Прикарпат­ті у 16 — на поч. 17 ст. (для порівня­н­ня, в Рос. імперії — у 1860-х рр. в р-ні Баку). У 16 ст. м. Дрогобич (нині Львів. обл.) отримало привілей на освітле­н­ня вулиць т. зв. скел. олією. Карпат. нафта вперше згадується у писем. джерелах 1617. Від 1711 її добували на старовин. промислі в околицях с. Слобода-Рунгурська (нині Слобода Коломий. р-ну Івано-Фр. обл.). На поч. 19 ст. нафт. поклади від­крито в смузі від м. Добромиль (нині Старосамбір. р-ну Львів. обл.) через Дрогобич до м. Кути (нині смт Косів. р-ну Івано-Фр. обл.) і далі до тер. ниніш. Румунії. 1854 почали роз­робляти родовища побл. м. Борислав (нині Львів. обл.). Нафт. ями роз­міщували пере­важно вздовж р. Тисмениця. 1865 в околицях Борислава функціонували бл. 5 тис. ям глиб. 35–40 м; добова продуктивність однієї копанки досягала 130–140 кг. У тому ж році за межі Галичини вивезли 150 т нафти. У серед. 19 ст. вартість щоріч. видобутку нафти й озокериту на галиц. землях оцінювали в 15 млн золотих. 1870 нафтовидобува­н­ня у Бориславі досягло 10,6 тис. т. Діяло бл. 800 борислав. дріб. під­приємств, на яких працювали майже 10 тис. осіб. До того часу роз­ширили нафтовидобува­н­ня й на Станіславщині. 1871 у Слободі-Рунгурській заклали нову нафт. шахту. 1886 у Бориславі за­проваджено бурі­н­ня свердловин мех. удар. способом, почали працювати 9 свердловин з добовим дебітом 4 т. 1893 на борислав. промислі освоєно бурі­н­ня свердловин канат. способом, які у на­ступ. році давали до 150 т нафти на добу. На зламі 19–20 ст. свердловин. спосіб пов­ністю витіснив колодязний. Глиб. свердловин досягала 800 м і більше. З деяких свердловин викачували до 3 тис. т нафти на добу з глиб. понад 1000 м. Початок нафтовидобутку в р-ні с. Пасічна (нині На­двірнян. р-ну Івано-Фр. обл.) від­носять до 1880; у 1891 діяли 12 свердловин, що давали 690 т нафти; 1902 — від­повід­но 55 і 2360. У 1881 побл. с. Стрільбичі (нині Старосамбір. р-ну) функціонували 10 колодязів, 1899 — 21 свердловина; від 1886 до 1890 річний видобуток нафти зріс від 100 т до 2300 т. 1886 отримано першу нафту побл. с. Май­дан (нині Дрогоб. р-ну). 1887 за­проваджено бурові роботи в р-ні Ріпного, де 1892 працювали 11, 1896 — 28 свердловин, а видобуток нафти складав 2360 т на рік. 1889 у р-ні с. Східниця (нині смт Борислав. міськради) було 36 нафт. колодязів, 1898 — 388 (того ж року викачали 168 480 т нафти), 1901 — 500 свердловин. 1890 нафто­промисел побл. Слободи-Рунгурсь­кої дав 240 т, 1904 — 4890 т нафти. Від 1893 нафту роз­робляли побл. с. Витвиця (нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл.). Першу свердловину в р-ні с. Битків (нині смт На­двірнян. р-ну) закладено 1897, а у 1910 там функціонували 18 свердловин з заг. дебітом 21 470 т нафти. В р-ні с. Космач (нині Косів. р-ну) перші бурові роботи роз­почали 1899; у 1905 діяли 4 свердловини, з яких видобули 1080 т нафти. Борислав, що також називали «Галицькою Каліфорнією», приваблював під­приємців не лише з усієї Європи, а й ін. країн світу. 1906 у Борислав. нафт. р-ні видобули 562 тис. т, 1909 — понад 1,9 млн т нафти. 1908 Холендер. нафт. синдикат у Тустановичах (нині місцевість Борислава) заклав свердловину «Ойл-сіті» глиб. 1016 м і дебітом до 3 тис. т нафти на добу. 1890–93 у Галичині видобували понад 90 тис. т, 1894 — понад 130 тис. т, 1895 — понад 210 тис. т, 1896–1900 — 310–330 тис. т, 1902 — понад 570 тис. т, 1903–06 — 700–800 тис. т, 1907 — понад 1170 тис. т, 1909 — понад 2 млн т нафти. Після 1919 на Прикарпат­ті амер., англ., франц., нім. та ін. під­приємці створили значну кількість АТ, зокрема Малопол. нафт. товариство, Польс. спілку з реалізації нафти, фірми «Борислав», «Вакуум», «Карпати», «Франко-Полонія» та ін. Однак видобува­н­ня нафти по­ступово зменшувалося. 1913 у Борислав. нафт. р-ні викачано понад 1 млн т, 1938 — 0,5 млн т нафти. У цей час у Галичині діяли бл. 40 нафто­промислів і 4,1 тис. свердловин. Після 1939 нафт. під­приємства націоналізували та під­порядкували тресту «Укрнафтовидобуток» (упр. було роз­таш. в Бори­славі; див. «Бориславнафтогаз»). Новий роз­виток Н. п. роз­почався після нім. окупації. 1950 отримано першу нафту з потуж. свердловини в Долині. 1952 утвор. під­приємство «Долинанафта» (див. «Долинана­фтогаз»). До 1955 видобува­н­ня нафти в Долин. нафт. р-ні зросло у 20 разів. 1957 засн. під­приємство «На­двірнанафта» (див. «На­двірна­наф­тогаз»). По­ступово всі під­приємства галузі, зокрема й на Сх. України, уві­йшли у держ. обʼ­єдн. «Укрнафта» (створ. 1945 на базі Укрнафтокомбінату, нині ПАТ; спочатку адм. упр. було у Львові, потім у Дрогобичі, нині у Києві). У серед. 1960-х рр. нафтовидобува­н­ня на Прикарпат­ті досягло максимуму. Подальше зниже­н­ня повʼязане з вичерпа­н­ням запасів нафти. Від 1966 на Прикарпат­ті за­стосовують нові методи заводне­н­ня, цикліч. витисне­н­ня водою нафти з продуктив. пластів. 1976 введено в екс­плуатацію нове родовище у Східниці; сумарно на 1 січня 2000 свердловина 3-Ново­східниця видала 730 тис. т нафти, що є найкращим показником на одну свердловину в Зх. регіоні. У жовтні 1992 на Прикарпат­ті видобули стоміль­йон­ну тонну нафти від часу облікува­н­ня, тобто від 1886. У Борислав. нафт. р-ні випомпували з надр 42,8 млн т, у Долин. — 46,1 млн т, у На­двірнян. — 11,1 млн т нафти. При цьому фонтан. фонд свердловин становив 2,8 %, механізов. — 97,2 %. У 1-й пол. 1990-х рр. нафтовилуче­н­ня в родовищах Борислав. р-ну коливалося від частки % (Коханівське, Мельничинське) до 73,4 % (Східницьке), а пере­січно складало 24,5 %. Починаючи від серед. 1990-х рр. унаслідок екон. кризи пошук.-роз­відув. роботи на Прикарпат­ті різко скоротили. Див. Карпатська нафтогазоносна провінція та Пере­дкарпатська нафтогазоносна область.

Східний регіон України. Винятк. значе­н­ня для роз­витку нафтовидобува­н­ня мало від­кри­т­тя нафти у Дні­провсько-Донецькій западині, що у 2-й пол. 20 ст. стала основною за запасами. Вперше на тер. Сх. України нафту одержали 1936 у Сум. обл. на Ромен. структурі, що повʼязана з солянокупол. тектонікою та була встановлена завдяки вимірюва­н­ням сили тяжі­н­ня Полтав. гравіметр. обсерваторією. При бурін­ні свердловини на глиб. 200–400 м вияви­ли брекчію, просякнуту нафтою, дебіт якої при ви­пробуван­ні становив бл. 2 т на добу. У Дні­пров.-Донец. западині за локал. мінімуми сили тяжі­н­ня зна­йшли й ін. соляні структури, зокрема Висачків. і Дмитрівську, на яких 1937–41 здійснювали роз­відув. бурі­н­ня. За весь період роз­відки й екс­плуатації на Ромен. структурі пробурили 108 свердловин. 1940 тут роз­почали пром. нафтовидобува­н­ня, що склало 10 тис. т. У 2-й пол. 1940-х рр. на Ромен. структурі провадили також сейсмічні дослідж., унаслідок яких встановили, що скупче­н­ня нафти зосереджені в каверноз. породах кеп­року та зони брекчії, дебіти свердловин дуже низькі та швидко зменшуються, а екс­плуатація родовища нерентабельна. Тому 1948 перший нафто­промисел на Сх. України закрили. Водночас почали пере­хід на новий напрям нафтопошук. робіт — від пошуків соляних куполів до пошуків спокій. непорушених або не­значно порушених соляними інтрузіями пологих структур для глибокої роз­відки. Однією з перших таких структур стала Радченківська, яку виявили 1947–48 і оконтурили структурно-картувал. (по пі­дошві київ. ярусу) та сейсміч. роботами. Роз­відув. бурі­н­ня на структурі об­умовило від­кри­т­тя 1950 перших на Сх. України пром. покладів нафти у камʼяновугіл. від­кладах. 1951 у межах Радченків. структури в екс­плуатацію ввели свердловину № 5, якою започатковано новий від­лік нафтовидобува­н­ня в Сх. регіоні. За короткий термін у с. Гоголеве (нині смт Великобагачан. р-ну Полтав. обл.) організували Радченків. дільницю з видобува­н­ня нафти тресту «Бориславнафта». До 1955 обсяги глибокого пошук.-роз­відув. бурі­н­ня збільшили майже в 4 рази і продовжували нарощувати й у на­ступні роки. 1957 від­крили поклади побл. с. Качанівка (Охтир. р-ну Сум. обл.), 1958 — на межі Гадяц. (побл. с. Роз­бишівка, Полтав. обл.) та Ромен. (побл. с. Глинськ) р-нів, 1959 — побл. с. Гнідинці, 1962 — побл. с. Леляки (обидва — Варвин. р-ну Черніг. обл.), що за початк. видобув. запасами виявилися основними в Україні та характеризувалися високою щільністю запасів у межах продуктив. контура, багатопластовістю та порівняно невеликими глиб. заляга­н­ня обʼєктів роз­робки (1400–2500 м). Сприятливі геол.-технол. умови дали змогу швидкими темпами забезпечити їхнє масове роз­бурюва­н­ня екс­плуатац. свердловинами, одночасно комплексно їх облаштувати, збудувати необхідну мережу нафто­проводів, ліній електропередач, доріг, товар. парків. Вони багато років ви­значали обсяг укр. нафтовидобува­н­ня та його динаміку. Для забезпече­н­ня геол.-розв. робіт у Сх. регіоні організували 3 трести: 1952 — «Полтаванафтогазрозвідка», 1957 — «Харківнафтогазрозвідка», 1959 — «Чернігівнафтогазрозвідка», що до 1980 на тер. сх. областей від­крили понад 40 нових нафт. родовищ. У 1960-х рр. створили нафт. обʼ­єдн. «Укр­східнафта» (Полтава) і «Чернігівнафта» (м. Прилуки), що 1970 були реорганізовані в нафтогазо­пром. упр. «Полтаванафтогаз», «Чернігівнафтогаз» і «Охтирканафтогаз». Нині вони забезпечують понад 70 % поточ. нафтовидобува­н­ня в Україні. Див. Дні­провсько-Донецька нафтогазоносна область.

Пів­ден­ний регіон України. Є найменш ви­вченим. Осн. його пер­спективи повʼязані з шельфом і континент. схилом Чорного моря. У післявоєн. період роз­відув. роботи концентрувалися на Керчен. п-ові, де не­вдовзі в міоцен. від­кладах від­крили нафт. поклади побл. сіл Мисове, Семенівка та Приозерне (усі — Ленін., нині Єдикуй. р-ну). Однак свердловини мали низьку продуктивність. 1954 глибоке бурі­н­ня пере­несли на тер. рівнин. Криму. 1956–60 нафту в Криму видобували лише побл. Приозерного та с. Владиславівка (Кіров., нині Іслямтерец. р-ну). Не­вдовзі через не­значні запаси та складні умови екс­плуатації свердловини закрили. 1978 з метою пошуку в Криму, зокрема й на шельфі Азово-Чорномор. бас., родовищ вуглеводнів з подальшим їх роз­робле­н­ням створ. ВО «Чорноморнафтогаз­пром» (від 1998 — АТ «Чорноморнафтогаз»). Від 1987 нафтовидобува­н­ня здійснювали побл. Семенівки, від 1990 — побл. с. Серебрянка (Роз­дольнен. р-н; обсяги з обох покладів складали бл. 10 тис. т на рік). На поч. 21 ст. нафту виявлено в р-ні Азов. валу. Пошуки і роз­відка нових родовищ нафти остан­німи роками були повʼязані з великими глибинами (4–7 км) та роботами в акваторіях Чорного й Азовського морів. 2002 завершено будівництво мор. нафт. терміналу «Пів­ден­ний». У березні 2014 унаслідок рос. анексії Криму на Пд. значну частину нафт. покладів Україна втратила. Див. Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна провінція.

Завантажити статтю