Нафанаїл

НАФАНАЇ́Л (Бачкало Микита Якович; 15. 09. 1866, с. Сорокотяги Таращан. пов. Київ. губ., нині Білоцерків. р-ну Київ. обл. — після 1930) — церковний діяч, співак, композитор. 1882–86 — послушник Києво-Печер. лаври, згодом півчий архієрей. хору. За деякими даними, був півчим Василіїв., водночас Синодал. хорів (Москва), 1887 — хору Ісакіїв. собору (С.-Пе­тер­бург). Був вільним слухачем С.-Пе­тербур. консерваторії (кл. вокалу С. Габеля). 1890 виступав у концертах у С.-Пе­тербурзі, Ризі. 1895 прийняв послух (півчий і пом. регента) у Троїце-Сергієвій лаврі (нині м. Сергієв Посад Моск. обл.). 1897 прийняв постриг, був призначений регентом. 1898 висвяч. на ієродиякона в Зосимовій пустині (Смолен. губ., Росія), де розпочав композитор. діяльність. 1902 рукопоклад. на ієромонаха. 1904, після відхилення клопотання про навч. у Синодал. училищі, повернувся до Троїце-Сергієвої лаври. 1910 запрошений до Синодал. комісії з питань церк. співу. 1912–13 — регент Троїц. собору Троїце-Сергієвої лаври. Від 1918 служив у селах Владимир. єпархії, згодом — у різних церквах центр. Росії, зокрема Москви і м. Орєхово-Зуєво (нині Моск. обл.). 1928 припинив публ. служіння. 1930 заарешт. за звинуваченням в «антирад. діяльності», звільнений із забороною проживати в Моск., Ленінгр. обл., Київ., Одес. та Харків. округах, на Пн. Кавказі. Реабіліт. 1999. Старовинні розспіви у його аранжуванні були високо оцінені сучасниками. Стиль аранжувань і власних творів вирізняло наслідування муз.-виражал. засобів партес. епохи (близький до укр. церк.-співочого стилю), однак йому були притаманні простота, виразність, зручні голосоведення й теситура. Композиції Н. широко використовують під час богослужінь. Тв.: богослужбові — для одноголосого і мішаного хорів: піснеспіви — Літургії, Всенічного Бдіння, Заупокійної служби, Пісної Тріоді; Молебні; Київська і Софроніївська Херувимські, Велике славо­слов’я; «З нами Бог»; Кондак Святій Трійці; Євхаристичний канон (простого й Київського розспіву; Літургії Василія Великого); Чин монашого постригу; «Хваліте»; Запричасний преподобному Сергію; Ірмоси Великого канону; для дит. (жін.) хору — Херувимська; Херувимська Софроніївська; з інструм. супроводом — кантати «Біля мощей преподобного Сергія»; хори — для мішаного хору: «Кладбище», «Житейське море», «Час»; для дит. (жін.) хору — «Гімн преподобному Сергію».

Рекомендована література

1. Каталог изданий духовно-музы­кальных сочинений и переложений иеромонаха Свято-Троицкой Сергиевой Лав­ры Нафанаила. С.-Пе­тербург, 1914;
   Google Scholar Internet
2. Голубцов С., протодиякон. Сергиев Посад и Лавра за последние сто лет. Москва, 1998;
   Google Scholar Internet
3. Його ж. Жизнь и судьба иеромонаха Нафанаила // Тр. Моск. регент.-певчес. семинарии. 2002–03: Сб. ст., воспоминаний, архив. док. Москва, 2005;
   Google Scholar Internet
4. Волковинский С. Жизненный путь и творческое наследие иеромонаха Троице-Сергиевой лавры Нафанаила (Бачкало) // Вест. Православ. Свято-Тихонов. гуманитар. університета. 2008. Вып. 2(3).
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю