Нарочницький Олексій Леонтійович
НАРОЧНИ́ЦЬКИЙ Олексій Леонтійович (03(16). 02. 1907, Чернігів — 14. 07. 1989, Москва) — історик. Доктор історичних наук (1955), академік АПН (1968) і АН (1972) СРСР. Іноз. чл. Серб. академії наук та мистецтв (1981). Заслужений діяч науки РРФСР. Сталінcька премія (1942), Державна премія СРСР у галузі н. і т. (1983). Державні нагороди СРСР. Навч. у Черніг. гімназії, згодом перейм. у труд. школу; 1924–26 — на факультеті соц. виховання Черніг. ІНО; водночас працював у Черніг. губерн. б-ці та Черніг. окруж. архів. управлінні. Був близький до гуртка «Друзі книги», що діяв при б-ці, згодом на його базі створ. нелегал. організацію, викриту 1929–30 ГПУ. Під керівництвом П. Федоренка і В. Дубровського досліджував архів Новгород-Сівер. намісниц. правління останньої чв. 18 ст., підготував і 1928 опублікував у «Записках історично-філологічного відділу ВУАН» свою першу наук. працю «Справи про “плодоносие земель” Новгород-Сіверського намісництва за рр. 1787–1796». У 1926 разом із родиною переїхав до Києва, де 1930 закін. ІНО та викладав сусп. дисципліни в школах, середніх і вищих навч. закладах. Від 1938 — в. о. доцент кафедри нової та новіт. історії Моск. університету; від 1944 — в. о. завідувача кафедри історії міжнар. відносин Моск. інституту міжнар. відносин; 1946–60 — старший науковий співробітник Інституту історії АН СРСР (Москва); водночас 1949–74 — завідувач кафедри нової та новіт. історії Моск. пед. інституту; 1974–79 — директор Інституту історії СРСР АН СРСР (Москва). Наукові дослідження: міжнар. політика Росії у 18–20 ст., бурж. революції та міжнар. відносини в Європі в 18–19 ст., міжнар. політика європ. країн і США на Далекому Сході у 19–20 ст. Також вивчав проблеми історіографії, теорії та методології історії. Автор багатьох статей, чл. редколегій і відп. ред. фундаментал. вид. «История дипломатии» (т. 1, 1941; 1959), «Внешняя политика России XIX — начала XX вв.» (т. 1–8, 1960–72), «История народов Северного Кавказа» (т. 1–2, 1988; усі — Москва). Засн. і гол. ред. (1962–74) ж. «Новая и новейшая история».
Додаткові відомості
- Основні праці
- Экспансия США на Дальнем Востоке в 50–70-е годы XIX в. // Истор. зап. 1953. Т. 44; Колониальная политика капиталистических держав на Дальнем Востоке (1860–1895). Москва, 1956; О преподавании историографии в высшей школе // ВИст. 1973. № 6; Великие державы и Сербия в 1914 г. // Новая и новейшая история. 1976. № 4; Россия и наполеоновские войны за господство над Европой // Пробл. методологии и источниковедения истории внешней политики России. Москва, 1986; Советско-югославский договор 5 апреля 1941 г. о дружбе и ненападении (по архивным материалам) // Новая и новейшая история. 1989. № 1.
Завантажити статтю
Людина 
