Народня трибуна

«НАРО́ДНЯ ТРИБУ́НА»  — тижневик. Виходив у листопаді 1930 та від жовтня до листопада 1931 у м. Самбір (нині Львів. обл.), від листопада 1931 до вересня 1932 у Львові. Третє число за 1930 на вимогу польс. цензури знищено. Поновлений у жовтні 1931 як орган Укр. селян. об’єд­нання (УСО) — масової селян. організації, створеної того ж року в Галичині для оборони нац. прав, інтересів укр. селянства. Загалом світ побачило 53 числа. Видавець — однойм. видавництво (1930–32, ч. 1–11), В. Половчак (1932, ч. 12–37). Відп. ред.: Є. Рудий (1930–32, ч. 1–11), спільно Є. Рудий і С. Сородник (1932, ч. 12–35), С. Сородник (1932, ч. 36, 37). Орієнтувалася на широке коло читачів у Галичині, на Волині й у середо­вищі укр. еміграції. Усі числа 1931–32 через цензурні переслідування виходили другим накладом після конфіскації (з лакунами замість вилуч. текстів чи їх фрагментів). Висвітлювала актуал. питання нац. суспільно-політ. життя українців у Польщі; привертала увагу до проблем нац. освіти, безробіття, інфляції, земел., адм. реформ, польс.-укр. стосунків у краї, судових процесів над членами УВО, ОУН, «Пласту», ін. укр. громад.-політ. організацій; популяризувала діяльність УСО; вміщувала огляди міжнар., загальнокрай. фінанс.-екон. стану, хроніку політ. життя, юрид., мед., госп. практ. поради; друкувала фейлетони, низку худож. творів, статей істор. тематики. Рубрики: «Українські політичні процеси», «З орґанізаційного життя УСО», «За селянську долю», «З життя польсь­кого селянства», «Вісті зо світу», «З царини світової крізи», «З Радянського Союзу», «З Радянської України», «З Закарпатської України», «Геть вій­ну!», «Правна порада», «Лікарський куток», «Українській Дитині», «Веселий куток», «Малий фейлєтон», «З судової салі», «Ревізії й арештування», «Дописи», «З часописів», «Всячина», «З тижня на тиждень», «Новинки», «Переписка Редакції», «Пошта адміністрації», «Оголошення»; у межах темат. сторінки «Господарські справи»/«Госпо­дарська частина» — «Добрі ради», «Що по чому?», «Жіночий куток». Більшість матеріалів надруковано анонімно, однак часто авторами зазначено Р. Ґут-Кульчицького, Івана Дишла (ймовірно, псевд.), Є. Рудого, П. Скалку, С. Тухольського.

Завантажити статтю