Народний комісаріат охорони здоров’я УРСР

НАРО́ДНИЙ КОМІСАРІА́Т ОХОРО́НИ ЗДОРО́ВʼЯ УРСР (НКОЗ УРСР) — республікансь­кий орган виконавчої влади. Створ. 2 лютого 1919 на базі від­ділу охорони здоровʼя (засн. 16 січня 1919) Тимчас. робітн.-селян. уряду України. Осн. зав­да­н­ня: під­готовка і роз­робле­н­ня законодав. норм в галузі мед.-сан. справи, організація і керівництво центр. мед.-сан. установами і місц. органами охорони здоровʼя, фінанс. контроль і допомога всім мед. установам. Положе­н­ням РНК УСРР ви­значено структуру наркомату: колегія, упр. справами та від­діли (військ.-сан., сан.-епідеміол., лікув. медицини, шкіл.-сан., по­стача­н­ня, страх. медицини, фінансовий). Місц. органи наркомату — від­діли охорони здоровʼя при губерн., повіт., волос. виконкомах — повин­ні були здійснювати керівництво мед.-сан. справою в межах своїх адм.-те­ритор. одиниць. Восени 1919 у звʼязку з на­ступом денікін. військ (див. А. Денікін, Денікінщина) НКОЗ УСРР, як і ін. респ. наркомати, ліквідовано. 19 січня 1920 при Всеукраїнському революційному комітеті засн. Комісію охорони здоровʼя при Сан. упр. Пд. фронту, 28 січня прийнято по­станову Всеукр. ревкому про створе­н­ня Всеукр. комісії охорони нар. здоровʼя, а 20 лютого від­новлено діяльність НКОЗ УСРР. Серед його обовʼязків — охорона материнства і дитинства; сан. заходи, що полягали в благо­у­строї міст і сіл; боротьба з епідеміч. хворобами; на­да­н­ня лікув. допомоги населен­ню; проведе­н­ня мед. екс­пертизи в справах недіє­здатності та інвалідності та проведе­н­ня судово-мед. екс­пертизи; роз­робле­н­ня і оприлюдне­н­ня даних про стан здоровʼя в республіці; організація сан. просвіти; забезпече­н­ня лікар. і сан. закладів медикаментами та мед. інструментами; ви­да­н­ня та викона­н­ня законів у галузі охорони здо­ровʼя та її фінансува­н­ня; пере­вірка діяльності від­ділів охорони здоровʼя. Впродовж 1920-х рр. затверджено низку осн. нормат. документів, що регулювали політику у сфері охорони здо­ровʼя. У перші роки осн. увагу зосере­джено на формуван­ні структури керів. органів системи охорони здоровʼя, від­новлен­ні мережі установ охорони здоровʼя та їх забезпечен­ню медикаментами і обладна­н­ням, а також подолан­ні епідеміч. захворювань. Від 1921 також роз­глядали про­блеми організації курорт. справи, діяльності Червоного хреста в УСРР, охорони материнства й дитинства. 1924 для поліпше­н­ня ко­ординації роботи спрощено апарат комісаріату, який від­тоді складався із секретаріату та від­ділів: організац., лікув., сан.-епідеміол., фінанс.-госп., охорони материнства й дитинства; усі губ­здоров­від­діли реорганізовано в інспекції. 3 квітня 1929 ВУЦВК і РНК УСРР затвердили чергове Положе­н­ня про НКОЗ УСРР, згідно з яким ліквідовано ви­окремлене керівництво транс­порт. медициною; центр. апарат складався з 5-ти оператив. структур. частин — сан.-епідеміол., лікув.-профілакт., охорони материнства й дитинства, сан. статистики та сан. освіти; заг. від­ділу; Укр. курорт. упр. При комісаріаті залишилися планова комісія, центр. сан.-тех. рада, комісія щодо роз­гляду скарг у справах про освідче­н­ня душевнохворих, наук.-мед. рада, центр. бюджетна комісія та НДІ. З метою роз­робле­н­ня наук.-практ. питань у сфері охорони здоровʼя та для вдосконале­н­ня лікарів і під­готовки фахівців з окремих галузей мед.-сан. справи при НКОЗ УСРР функціонував Наук.-практ. ін­ститут. Того ж року до складу комісаріату уві­­йшов від­діл транс­порт. медицини. У липні 1927 РНК УСРР доручила НКОЗ УСРР під­готувати і внести до законодав. органів проект Кодексу про охорону здо­ровʼя УСРР. Перший його проект 1929 отримав негативну оцінку, до­опрацьовані варіанти 1930 і 1935 теж були від­хилені. Закон УРСР «Про охорону здоровʼя» був прийнятий лише 15 липня 1971. У різний час НКОЗ УРСР очолювали П. Тутишкін (січень–лютий 1919), О. Винокуров (лютий–квітень 1919), М. Кост (1919–20), М. Гуревич (1920–25), Д. Єфимов (1925–29), С. Канторович (1929–37), І. Овсієнко (1938 — січень 1944), А. Музиченко (січень–березень 1944), І. Кононенко (1944–46). У березні 1946 НКОЗ УРСР пере­творено на МОЗ УРСР.

Завантажити статтю