Наркологія

Визначення і загальна характеристика

НАРКОЛО́ГІЯ (від грец. νάρκη — занімі­н­ня, заціпені­н­ня та …логія) — роз­діл медицини, що ви­вчає причини формува­н­ня, механізми роз­витку та клінічні особливості станів залежності з метою роз­робле­н­ня методів профілактики, лікува­н­ня та ре­абілітації осіб із цією патоло­гією. Залежність повʼязана із вжи­ван­ням психо­актив. речовин, а та­кож з над­мір. неконтрольов. захоп­лен­ням обʼєктами нехім. походже­н­ня, що можуть справляти адиктив. вплив на людину. Ін. назви: адиктологія, психіатрія залежнос­тей. Психо­активні речовини — сполуки рослин., напів­синтет., або синтет. походже­н­ня (алкоголь, наркотики, тютюн, психо­активні лікар. засоби тощо), при вживан­ні яких виникають зміни в роботі го­ловного мозку і, від­повід­но, зміни псих. (насамперед емоц.) стану споживача. Зло­вжива­н­ня у користуван­ні гаджетами, сучас. засобами телекомунікації; азарт. та компʼютер. іграми, спілкува­н­ням у соц. мережах, сексом, спожива­н­ням їжі та ін. т. зв. обʼєктами нехім. похо­дже­н­ня та діями також може викликати залежність (ад­дикцію). Спроможність певної психо­актив. речовини або обʼєкта нехім. походже­н­ня формувати залежність від неї (нього) характеризує її (його) адиктив. потенціал, який за­звичай роз­раховують у від­сот­ках, беручи за основу частку субʼєк­тів, у яких сформувалася залежність від певної психо­актив. речовини (або обʼєкта нехім. походже­н­ня), від заг. кількості субʼєк­тів, що мали досвід вжива­н­ня цієї речовини (досвід контакту з обʼєк­том нехім. походже­н­ня) в умовах вільного до­ступу до неї (нього). Як правило, значний адиктив. по­тенціал мають речовини (обʼєкти нехім. походже­н­ня), вжива­н­ня яких (контакт з якими) су­проводжується від­чу­т­тям задоволе­н­ня (під­несе­н­ням на­строю, позитив. емоціями). Згідно із сучас. наук. уявле­н­нями залежність від психо­актив. речовин (або обʼєктів нехім. походже­н­ня) є захворюва­н­ням головного мозку, яке має складну біо­псих.-соц. природу. Разом із тим, в окремих соц. та реліг. групах стани залежності роз­глядають не як хвороби, а як прояви невихованості, гріх чи погану поведінку.

від­бувається перша проба психо­актив. речовини (або перше зна­йомство з обʼєктом нехім. походже­н­ня) на ризик формува­н­ня від­повід. залежності протягом життя; ін. індивід., мікро- та макросоц. фактори ризику; можливості ран­нього виявле­н­ня про­блем, повʼя­заних із вжива­н­ням психо­актив. речовин; пошук засобів від­новле­н­ня функцій уражених ділянок мозку для покраще­н­ня поведінки залеж. особи; пошук фармакол. засобів, що сприятимуть зво­рот. роз­витку психопатол. симптоматики (зокрема антикревінг. засобів, спрямованих на пригніче­н­ня потягу до вжива­н­ня психо­актив. речовини або на припине­н­ня адиктив. поведінки). Серед осн. питань Н. — причини одужа­н­ня без лікува­н­ня (спонтан­не одужа­н­ня); ви­значе­н­ня від­носно без­печ. доз та патернів вжива­н­ня традиц. психо­актив. речовин (насамперед алкоголю); оцінка та корекція комплаєнсу пацієнтів наркол. профілю (рівня їхньої готовності дотримуватися при­значеного лікува­н­ня й дослухатися до порад лікаря) під час осн. та під­тримувал. терапії; особливості вжива­н­ня психо­актив. речовин і пере­бігу роз­ладів наркол. про­фі­лю в умовах соц. стресу (зокрема агресії РФ проти України, а також епідемії COVID-19), можливості про­філактики роз­ладів наркол. профілю, а також реабілітації осіб, що страждають на них.

Наркол. служба в Україні роз­почала діяльність 1959, коли в Укр. психоневрол. ін­ституті організували від­діл Н. (засн. і перший кер. З. Бо­лотова). Тоді ж в обл. психіатр. лі­карнях налагодили роботу спеціаліз. наркол. від­діл., а при обл. пси­хоневрол. диспансерах — лікар. наркол. кабінетів. У процесі становле­н­ня й роз­витку наркол. допомоги в Україні умовно можна виділити 4 етапи. 1959–71 від­кривали наркол. стаціонари й лікар. наркол. кабінети в структурі лікув.-профілакт. установ, створювали їхню матеріал.-тех. базу та укомплектовували кадрами, а також роз­почали під­готовку фахівців у галузі психіатрії та Н., зокрема 1964 проведено перший цикл спеціалізації з Н. на базі від­ділу Н. Харків. НДІ неврології і психіатрії (нині Неврології, психіатрії та наркології Ін­ститут НАМНУ) спільно з каф. заг. і судової психіа­трії Укр. ін­ституту удосконале­н­ня лікарів. На 2-му (1972–76) намагалися роз­вивати громад. форми боротьби з пияцтвом. Для 3-го етапу (1976–90) характерне створе­н­ня і становле­н­ня самост. наркол. служби, ви­окремлено спеціальність «психіатр-нарколог». В Укр. ін­ституті удосконале­н­ня лікарів (нині Харківська медична академія післядипломної освіти) І. Сосін організував першу в СРСР каф. Н. і заклав наук. під­ґрунтя роз­робле­н­ня та впровадже­н­ня нових організац. форм наркол. допомоги в Україні та ін­новац. методів лікува­н­ня наркопатології. У різний час на каф. працювали чи продовжують працювати ві­домі фахівці в галузі психотерапії та Н.: О. Гончарова, Г. Мисько, О. Волков, К. Гапонов, Є. Лісова, Є. Бабенко, О. Котенко, В. Паламарчук, Я. Гуревич, О. Семикін, В. Сьома, С. Ломакін, І. Ку­прієнко, С. Чайка, Ю. Чуєв, О. Слабунов, О. Волков. Результатами їхньої діяльності є понад 1100 наук. публікацій, зокрема 27 моно­графій, навч. посіб., довід. для лікарів, 108 винаходів і патентів України, 90 раціоналізатор. пропозицій, 30 метод. рекомендацій. Нині ви­вчають пита­н­ня клініко-діагност. та терапевт. аспектів когнітив. порушень в Н. Щорічно на каф. Н. проходять навч. до 300 лікарів із різних регіонів України. За час існува­н­ня на каф. під­готовлено понад 5,5 тис. лікарів-наркологів і понад 20 клін. ординаторів. Проведено виїзні навч. цикли у різних областях України. Багато років каф. спів­працює з Упр. ООН (UNODC) в межах Між­нар. проекту «HIV-PLEDGE», зокрема при Харків. мед. академії післядиплом. освіти від­крито перший в Україні ресурс. тренінг. центр дидакт. спрямованості. На великих під­приємствах зʼявилися мережі наркол. постів. Створ. потужну викладац. та наук. базу, роз­почато мас­штабні наук. дослідж. із наркол. про­блем. Кер. наркол. від­ділу Харків. НДІ неврології і психіатрії З. Болотова була гол. позаштат. наркологом МОЗ УРСР (1960–92). Організац.-­метод. центрами з на­да­н­ня спеціаліз. наркол. допомоги стали обл. (міські) наркол. диспансери. Сформовано когорту високо­про­фес. лікарів, талановитих організаторів і кер. обл. наркол. диспан­серів (Г. Зільберблат, В. Лавренко, Н. Осташевська, І. Скалига, П. За­дорожний, В. Синиця, В. Веселовська, В. Радкевич, В. Баранова, Ю. Шипілов, В. Гриньов, С. Шевчук, М. Овчаренко та ін.). Метод. і наук. керівництво наркол. службою України здійснював Харків. НДІ неврології і психіатрії (дир. — П. Во­лошин). Від 1991 (4-й етап) змінилися по­гляди на функціонува­н­ня наркол. служби в рад. період: структури, що забезпечували виявле­н­ня та взя­т­тя на диспансер. облік хворих, було закрито. Набули пошире­н­ня недерж. форми на­да­н­ня наркол. допомоги. Укр. вчені зробили вагомий внесок у роз­виток світ. науки з питань патогенезу алкоголізму (див. Наркологічні роз­лади) та наркоманії. Так, спів­роб. від­ділу екс­перим. ней­рофізіології (кер. — Т. Вороб­йова) Ін­ституту неврології, психіатрії та наркології НАМНУ створили реаліст. моделі алкоголізму, тютюно­палі­н­ня, наркол. залежності, виявили звʼязок формува­н­ня патол. потягу до алкоголю з емоц.-вольовим станом. Вони встановили, що першими за­знають по­шкодже­н­ня під час системат. введе­н­ня алкоголю лімбічні структури мозку, зокрема гіпоталамус, гіпокамп та мигдалеподіб. комплекс, дефектність яких з роз­витком хвороби проявляється клінічно різноманіт. емоц. поруше­н­нями. У від­ділі Н. роз­роблено кла­сифікацію емоц. порушень при алкоголізмі й за­пропоновано ди­ференц. схеми лікува­н­ня психотроп. речовинами й солями літію (О. Плотніков, Н. Толстая), ви­вчено особливості пере­бігу алкоголізму, обтяженого судин. хворобами (Ю. Мануйленко, О. Мінко та ін.), впливом радіонуклідів (З. Бо­лотова, М. Момот та ін.), тютюно­палі­н­ням (В. Шалашов).

В Україні провід. фахівцями з питань Н. були Є. Попов, Н. Татаренко, М. Ґольденберґ, Г. Ріхтер, З. Болотова, П. Волошин, Г. Вієв­ська, К. Москеті, В. Полтавець, А. Філатов, І. Сосін, В. Битенсь­кий, Н. Марковська, С. Табачников, О. Гусова, І. Лінський, О. Мінко, А. Артемчук, Н. Протасевич, М. Ігнатов, А. Вієвський, Г. Мисько, Б. Собетов, О. Довженко. Знач. внесок у вче­н­ня про патогенез патол. потягу зробили нейрофізіологи та біо­хіміки Т. Вороб­йова, М. Сергієнко, В. Синицький, О. Берченко, О. Бару, Г. Божко, С. Дворяк. Остан. часом група науковців під керівництвом дир. Ін­ституту неврології, психіатрії та наркології НАМНУ І. Лінського роз­робляє епідеміол. напрям в Н. Впроваджено оригін. популяц.-екол. під­хід до аналізу процесів пошире­н­ня роз­ладів наркол. профілю. Роз­роблено та запатентовано AUDIT-подібні тести для ран­ньої діагностики й уніфіков. порівнял. аналізу станів залежності різного походже­н­ня. Науково об­ґрунтовано та впроваджено нові під­ходи до лікува­н­ня залежностей (оцінюва­н­ня ефективності терапії з позицій доказової медицини, формува­н­ня повних і частк. ремісій за допомогою препаратів із доведеною ефективністю — дисульфірам пролонгованої дії, комплекс налтрексона гідрохлориду й цито­протектора, ціанамід, антиконвульсанти, тіа­прид; О. Мінко). Шляхом обстеже­н­ня психопатол. симптоматики вияв­лено специф. роз­лади психіки та поведінки, зумовлені впливом гіб­рид. вій­ни, зокрема в учасників операції Обʼ­єд­наних сил. Від­ображено взаємозвʼязок між роз­ладами та вжива­н­ням алкоголю, наслідками бо­йової психол. травми (І. Лінський, О. Мінко). Пита­н­ня Н. висвітлюють у ж. «Психиатрия, психотерапия и клиническая психология», «Український віс­ник психоневрології», «Психіатрія, неврологія та медична психологія».

Літ.: Болотова З. М., Мінко О. І. Наркологічна допомога населен­ню України та основні напрямки роз­витку наукових досліджень з про­блем наркології // История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии: Сб. науч. работ Укр. НИИ клин. и экспе­рим. неврологии и психиатрии и Харьков. город. клин. психиатр. больницы № 15 (Сабуровой дачи). Т. 3. Х., 1996; Шаповалова В. А., Сосин И. К., Бутенко Г. М. и др. Фармацевтическое право в наркологии. Х., 2004; Сайков Д. В., Сосин И. К. Алкогольная де­прес­сия. Х., 2004; Сосин И. К., Чуев Ю. Ф. Наркология. Х., 2005; Сосин И. К., Гончарова Е. Ю., Чуев Ю. Ф. Алкогольная тревога. Х., 2008; Мішиєв В. Д., Сосін І. К., Овчаренко М. О., Єршов О. А. Наркологія: актуальні пита­н­ня: Під­руч. Л., 2010; Шаповалова В. О., Шаповалов В. В., Халін М. М., Сосін І. К. та ін. Фармацевтичне право в без­печному самолікуван­ні. Лікарські засоби, які від­пускаються без рецепта лікаря. Х., 2010; Наркологія: Нац. під­руч. Х., 2014; 2020; Сосін І. К., Гапонов К. Д., Гончарова О. Ю. Про­гнозува­н­ня тяжкості роз­ладів унаслідок ужива­н­ня алкоголю у хворих залежно від рівня психосоціального стресу і стану гепатобіліарної системи у світлі концепції інтегрованої діагностики й терапії наркопатології // Медицина сьогодні і зав­тра. 2019. Т. 82, № 1; Сосін І. К., Гончарова О. Ю., Мисько Г. М. та ін. Клінічна наркологія: Під­руч. для без­перерв. профес. роз­витку. Х., 2020; I. Sosin, N. Burmaka, Ye. Ba­benko, O. Honcharova. Rationale and clinacale testing of the patent innovation criteria in the method of treatment for alco­hol addiction complicated by post-intoxication amnesias and palimpsests // American J. of Fundamental, Applied & Experimental Research. 2020. Vol. 1, № 16.

І. К. Сосін, І. В. Лінський, О. І. Мінко

Завантажити статтю