Наркологія

НАРКОЛО́ГІЯ (від грец. νάρκη — заніміння, заціпеніння та …логія) — розділ медицини, що вивчає причини формування, механізми розвитку та клінічні особливості станів залежності з метою розроблення методів профілактики, лікування та ре­абілітації осіб із цією патоло­гією. Залежність пов’язана із вжи­ван­ням психоактив. речовин, а та­кож з над­мір. неконтрольов. захоп­лен­ням об’єктами нехім. походження, що можуть справляти адиктив. вплив на людину. Ін. назви: адиктологія, психіатрія залежнос­тей. Психоактивні речовини — сполуки рослин., напівсинтет., або синтет. походження (алкоголь, наркотики, тютюн, психоактивні лікар. засоби тощо), при вживанні яких виникають зміни в роботі го­ловного мозку і, відповідно, зміни псих. (насамперед емоц.) стану споживача. Зловживання у користуванні гаджетами, сучас. засобами телекомунікації; азарт. та комп’ютер. іграми, спілкуванням у соц. мережах, сексом, споживанням їжі та ін. т. зв. об’єктами нехім. похо­дження та діями також може викликати залежність (аддикцію). Спроможність певної психоактив. речовини або об’єкта нехім. походження формувати залежність від неї (нього) характеризує її (його) адиктив. потенціал, який зазвичай розраховують у відсот­ках, беручи за основу частку суб’єк­тів, у яких сформувалася залежність від певної психоактив. речовини (або об’єкта нехім. походження), від заг. кількості суб’єк­тів, що мали досвід вживання цієї речовини (досвід контакту з об’єк­том нехім. походження) в умовах вільного доступу до неї (нього). Як правило, значний адиктив. по­тенціал мають речовини (об’єкти нехім. походження), вживання яких (контакт з якими) супроводжується відчуттям задоволення (піднесенням настрою, позитив. емоціями). Згідно із сучас. наук. уявленнями залежність від психоактив. речовин (або об’єктів нехім. походження) є захворюванням головного мозку, яке має складну біопсих.-соц. природу. Разом із тим, в окремих соц. та реліг. групах стани залежності розглядають не як хвороби, а як прояви невихованості, гріх чи погану поведінку.

відбувається перша проба психоактив. речовини (або перше знайомство з об’єктом нехім. походження) на ризик формування відповід. залежності протягом життя; ін. індивід., мікро- та макросоц. фактори ризику; можливості раннього виявлення проблем, пов’я­заних із вживанням психоактив. речовин; пошук засобів відновлення функцій уражених ділянок мозку для покращення поведінки залеж. особи; пошук фармакол. засобів, що сприятимуть зво­рот. розвитку психопатол. симптоматики (зокрема антикревінг. засобів, спрямованих на пригнічення потягу до вживання психоактив. речовини або на припинення адиктив. поведінки). Серед осн. питань Н. — причини одужання без лікування (спонтанне одужання); визначення відносно безпеч. доз та патернів вживання традиц. психоактив. речовин (насамперед алкоголю); оцінка та корекція комплаєнсу пацієнтів наркол. профілю (рівня їхньої готовності дотримуватися призначеного лікування й дослухатися до порад лікаря) під час осн. та підтримувал. терапії; особливості вживання психоактив. речовин і перебігу розладів наркол. про­фі­лю в умовах соц. стресу (зокрема агресії РФ проти України, а також епідемії COVID-19), можливості про­філактики розладів наркол. профілю, а також реабілітації осіб, що страждають на них.

Наркол. служба в Україні розпочала діяльність 1959, коли в Укр. психоневрол. інституті організували відділ Н. (засн. і перший кер. З. Бо­лотова). Тоді ж в обл. психіатр. лі­карнях налагодили роботу спеціаліз. наркол. відділ., а при обл. пси­хоневрол. диспансерах — лікар. наркол. кабінетів. У процесі становлення й розвитку наркол. допомоги в Україні умовно можна виділити 4 етапи. 1959–71 відкривали наркол. стаціонари й лікар. наркол. кабінети в структурі лікув.-профілакт. установ, створювали їхню матеріал.-тех. базу та укомплектовували кадрами, а також розпочали підготовку фахівців у галузі психіатрії та Н., зокрема 1964 проведено перший цикл спеціалізації з Н. на базі відділу Н. Харків. НДІ неврології і психіатрії (нині Неврології, психіатрії та наркології Інститут НАМНУ) спільно з каф. заг. і судової психіа­трії Укр. інституту удосконалення лікарів. На 2-му (1972–76) намагалися розвивати громад. форми боротьби з пияцтвом. Для 3-го етапу (1976–90) характерне створення і становлення самост. наркол. служби, виокремлено спеціальність «психіатр-нарколог». В Укр. інституті удосконалення лікарів (нині Харківська медична академія післядипломної освіти) І. Сосін організував першу в СРСР каф. Н. і заклав наук. підґрунтя розроблення та впровадження нових організац. форм наркол. допомоги в Україні та інновац. методів лікування наркопатології. У різний час на каф. працювали чи продовжують працювати відомі фахівці в галузі психотерапії та Н.: О. Гончарова, Г. Мисько, О. Волков, К. Гапонов, Є. Лісова, Є. Бабенко, О. Котенко, В. Паламарчук, Я. Гуревич, О. Семикін, В. Сьома, С. Ломакін, І. Купрієнко, С. Чайка, Ю. Чуєв, О. Слабунов, О. Волков. Результатами їхньої діяльності є понад 1100 наук. публікацій, зокрема 27 монографій, навч. посіб., довід. для лікарів, 108 винаходів і патентів України, 90 раціоналізатор. пропозицій, 30 метод. рекомендацій. Нині вивчають питання клініко-діагност. та терапевт. аспектів когнітив. порушень в Н. Щорічно на каф. Н. проходять навч. до 300 лікарів із різних регіонів України. За час існування на каф. підготовлено понад 5,5 тис. лікарів-наркологів і понад 20 клін. ординаторів. Проведено виїзні навч. цикли у різних областях України. Багато років каф. співпрацює з Упр. ООН (UNODC) в межах Міжнар. проекту «HIV-PLEDGE», зокрема при Харків. мед. академії післядиплом. освіти відкрито перший в Україні ресурс. тренінг. центр дидакт. спрямованості. На великих підприємствах з’явилися мережі наркол. постів. Створ. потужну викладац. та наук. базу, розпочато масштабні наук. дослідж. із наркол. проблем. Кер. наркол. відділу Харків. НДІ неврології і психіатрії З. Болотова була гол. позаштат. наркологом МОЗ УРСР (1960–92). Організац.-­метод. центрами з надання спеціаліз. наркол. допомоги стали обл. (міські) наркол. диспансери. Сформовано когорту високопро­фес. лікарів, талановитих організаторів і кер. обл. наркол. диспан­серів (Г. Зільберблат, В. Лавренко, Н. Осташевська, І. Скалига, П. За­дорожний, В. Синиця, В. Веселовська, В. Радкевич, В. Баранова, Ю. Шипілов, В. Гриньов, С. Шевчук, М. Овчаренко та ін.). Метод. і наук. керівництво наркол. службою України здійснював Харків. НДІ неврології і психіатрії (дир. — П. Во­лошин). Від 1991 (4-й етап) змінилися погляди на функціонування наркол. служби в рад. період: структури, що забезпечували виявлення та взяття на диспансер. облік хворих, було закрито. Набули поширення недерж. форми надання наркол. допомоги. Укр. вчені зробили вагомий внесок у розвиток світ. науки з питань патогенезу алкоголізму (див. Наркологічні розлади) та наркоманії. Так, співроб. відділу експерим. ней­рофізіології (кер. — Т. Воробйова) Інституту неврології, психіатрії та наркології НАМНУ створили реаліст. моделі алкоголізму, тютюно­паління, наркол. залежності, виявили зв’язок формування патол. потягу до алкоголю з емоц.-вольовим станом. Вони встановили, що першими зазнають пошкодження під час системат. введення алкоголю лімбічні структури мозку, зокрема гіпоталамус, гіпокамп та мигдалеподіб. комплекс, дефектність яких з розвитком хвороби проявляється клінічно різноманіт. емоц. порушеннями. У відділі Н. розроблено кла­сифікацію емоц. порушень при алкоголізмі й запропоновано ди­ференц. схеми лікування психотроп. речовинами й солями літію (О. Плотніков, Н. Толстая), вивчено особливості перебігу алкоголізму, обтяженого судин. хворобами (Ю. Мануйленко, О. Мінко та ін.), впливом радіонуклідів (З. Бо­лотова, М. Момот та ін.), тютюно­палінням (В. Шалашов).

В Україні провід. фахівцями з питань Н. були Є. Попов, Н. Татаренко, М. Ґольденберґ, Г. Ріхтер, З. Болотова, П. Волошин, Г. Вієв­ська, К. Москеті, В. Полтавець, А. Філатов, І. Сосін, В. Битенсь­кий, Н. Марковська, С. Табачников, О. Гусова, І. Лінський, О. Мінко, А. Артемчук, Н. Протасевич, М. Ігнатов, А. Вієвський, Г. Мисько, Б. Собетов, О. Довженко. Знач. внесок у вчення про патогенез патол. потягу зробили нейрофізіологи та біохіміки Т. Воробйова, М. Сергієнко, В. Синицький, О. Берченко, О. Бару, Г. Божко, С. Дворяк. Остан. часом група науковців під керівництвом дир. Інституту неврології, психіатрії та наркології НАМНУ І. Лінського розробляє епідеміол. напрям в Н. Впроваджено оригін. популяц.-екол. підхід до аналізу процесів поширення розладів наркол. профілю. Розроблено та запатентовано AUDIT-подібні тести для ранньої діагностики й уніфіков. порівнял. аналізу станів залежності різного походження. Науково обґрунтовано та впроваджено нові підходи до лікування залежностей (оцінювання ефективності терапії з позицій доказової медицини, формування повних і частк. ремісій за допомогою препаратів із доведеною ефективністю — дисульфірам пролонгованої дії, комплекс налтрексона гідрохлориду й цитопротектора, ціанамід, антиконвульсанти, тіаприд; О. Мінко). Шляхом обстеження психопатол. симптоматики вияв­лено специф. розлади психіки та поведінки, зумовлені впливом гіб­рид. вій­ни, зокрема в учасників операції Об’єднаних сил. Відображено взаємозв’язок між розладами та вживанням алкоголю, наслідками бойової психол. травми (І. Лінський, О. Мінко). Питання Н. висвітлюють у ж. «Психиатрия, психотерапия и клиническая психология», «Український віс­ник психоневрології», «Психіатрія, неврологія та медична психологія».

Рекомендована література

1. Болотова З. М., Мінко О. І. Наркологічна допомога населенню України та основні напрямки розвитку наукових досліджень з проблем наркології // История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии: Сб. науч. работ Укр. НИИ клин. и экспе­рим. неврологии и психиатрии и Харьков. город. клин. психиатр. больницы № 15 (Сабуровой дачи). Т. 3. Х., 1996;
   Google Scholar Internet
2. Шаповалова В. А., Сосин И. К., Бутенко Г. М. и др. Фармацевтическое право в наркологии. Х., 2004;
   Google Scholar Internet
3. Сайков Д. В., Сосин И. К. Алкогольная депрессия. Х., 2004;
   Google Scholar Internet
4. Сосин И. К., Чуев Ю. Ф. Наркология. Х., 2005;
   Google Scholar Internet
5. Сосин И. К., Гончарова Е. Ю., Чуев Ю. Ф. Алкогольная тревога. Х., 2008;
   Google Scholar Internet
6. Мішиєв В. Д., Сосін І. К., Овчаренко М. О., Єршов О. А. Наркологія: актуальні питання: Підруч. Л., 2010;
   Google Scholar Internet
7. Шаповалова В. О., Шаповалов В. В., Халін М. М., Сосін І. К. та ін. Фармацевтичне право в безпечному самолікуванні. Лікарські засоби, які відпускаються без рецепта лікаря. Х., 2010;
   Google Scholar Internet
8. Наркологія: Нац. підруч. Х., 2014;
   Google Scholar Internet
9. 2020;
   Google Scholar Internet
10. Сосін І. К., Гапонов К. Д., Гончарова О. Ю. Прогнозування тяжкості розладів унаслідок уживання алкоголю у хворих залежно від рівня психосоціального стресу і стану гепатобіліарної системи у світлі концепції інтегрованої діагностики й терапії наркопатології // Медицина сьогодні і зав­тра. 2019. Т. 82, № 1;
    Google Scholar Internet
11. Сосін І. К., Гончарова О. Ю., Мисько Г. М. та ін. Клінічна наркологія: Підруч. для безперерв. профес. розвитку. Х., 2020;
    Google Scholar Internet
12. I. Sosin, N. Burmaka, Ye. Ba­benko, O. Honcharova. Rationale and clinacale testing of the patent innovation criteria in the method of treatment for alco­hol addiction complicated by post-intoxication amnesias and palimpsests // American J. of Fundamental, Applied & Experimental Research. 2020. Vol. 1, № 16.
    Google Scholar Internet

Завантажити статтю