Наріжний Олександр Петрович

НАРІ́ЖНИЙ Олександр Петрович (псевд. — Максим Сливка; 1894, с. Сокілка, нині Правобережна Сокілка Кобеляц. р-ну Полтав. обл. — 06. 01. 1965, м. Цюрих, Швейцарія) — публіцист, громадський та кооперативний діяч. Брат С. Наріжного. 1917 був заступник голови Всеукр. Ради військ. депутатів, чл. УЦР. 1921 емігрував до Чехо-Словаччини. Восени 1922 до нього з родиною виїхав з України на постійне мешкання брат Симон. Наприкінці 1920-х рр. Н. переїхав у с. Зарічово (нині Перечин. р-ну Закарп. обл.), був одним з організаторів молоч. кооперації спочатку як інструктор від Крайового кооп. союзу, згодом — підприємець-власник молочарень (у селах Кальник, Бобове заснував кооп., а Зарічово, Дубриничі, Дубровка — власні молочарні), що мали важливе значення в розвитку економіки Закарпаття. Із с. Зарічово посилав матеріали про Карпат. Україну до Музею визв. боротьби в Празі. 1930–31 в Ужгороді Н. редагував позапарт. г. «Свобода»; був співроб. друк. органу карпат. молоді ж. «Пробоєм»; писав політ. гуморески й сатиру. Фінансово допомагав братові у вид. книги «Українська еміґрація». Після встановлення угор. влади виїхав із Закарпаття. До кін. 2-ї світової вій­ни працював у держ. заповіднику Шумава (нині Південночес. край, Чехія). Відтоді перебував у таборах для переміщ. осіб у Німеччині. 1950 допоміг братові Симону емігрувати до Австралії. 1951 Н. переїхав до Швейцарії (м. Везен, Цюрих).

Рекомендована література

1. Наріжний С. Українська еміґрація. Ч. 1. Прага, 1942;
   Google Scholar Internet
2. У Швейцарії помер Олександер Наріжний // Свобода. 1965, 2 лют.;
   Google Scholar Internet
3. Зозуля Я. Про досягнення, а не помилки КПШ // Там само, 4 трав.;
   Google Scholar Internet
4. Відійшли у вічність // Визв. шлях. 1965. Кн. 4;
   Google Scholar Internet
5. Наріжна Н. Дитячими очима: (Спомин). Прага, 2010.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю