Нарбут Георгій Іванович

Визначення і загальна характеристика

НА́РБУТ Георгій (Юрій, Єгор) Іванович (25. 02(09. 03). 1886, х. Нарбутівка Глухів. пов. Черніг. губ., нині село Глухів. р-ну Сум. обл. — 23. 05. 1920, Київ) — графік і педагог. Брат В. Нарбута, батько Д. Нарбута і М. Березовської. Золота медаль Між­нар. ви­ставки друку і графіки (м. Ляйпциґ, Німеч­чина, 1914). Закін. Глухів. гімназію (1906), навч. на філол. факультеті С.-Пе­тербур. університету (1906), приватно — у майстерні І. Білібіна (С.-Пе­тербург, від 1906) та М. Добужинського, від­відував художню школу Є. Званцевої, школу Л. Бакста й К. Сомова (1908–10), навч. у студії Ш. Гол­лоші в Мюнхені (Німеч­чина, 1912). Від 1906 працював у С.-Пе­тер­бурзі, щороку при­їжджав до Києва. Під час навч. пере­писав і оформив «По­вча­н­ня Володимира Мономаха», «Євангеліє від Матвія». 1904 створив іл. до казки «Руслан і Людмила» О. Пушкіна. Малюнки Н. екс­понували на повіт. с.-г. ви­ставці у Глухові. Автор іл. до нар. казок. 1909 — у Мюнхені, працював у студії Ш. Гол­лоші. 1910 повернувся у Нарбутівку. Від 1911 спів­працював із с.-петербур. часописом «Апол­лонъ», був учасником ви­ставок групи «Міръ искус­ства». У С.-Пе­тербурзі ілюстрував казки Г.-К. Андерсена, виконав силуети до кн. «1812 годъ въ басняхъ Крыло­ва» (1912), «Спасен­ная Рос­сія по бас­нямъ Крылова» (1913); здійснив монум.-декор. оформле­н­ня укр. від­ділу ви­ставки «М. Ломоносов та Єлизаветинська епоха» (1912), працював у ред. ж. «Гер­бовѣдъ». Від 1915 — на військ. службі в Царському Селі (нині м. Пушкін Ленінгр. обл.). Від 1917 — спів­засн. і проф., від 1919 — ректор Укр. АМ (Київ). Нач. від­ділу образотвор. мистецтв Наркомосу УСРР (1918–20). Голова комісії з організації 2-го Держ. музею образотвор. мистецтва у Києві. Один із основоположників укр. книжк. мистецтва. Оформив кн. «Три басни Крылова» (Москва, 1913), «Малорос­сійскій гербовникъ» (С.-Пе­тербургъ, 1914) та «Гербы гетмановъ Малорос­сіи» (1915) В. Лукомського і В. Модзалевського, «Старин­ная архитектура Галиціи» (1915) та «Старин­ныя усадьбы Харьковськой губерніи» (1917; усі — Петро­град) Г. Лукомського, «Оксана: Перше коха­н­ня Шевченка» П. Зайцева (1918), «Енеїда» І. Котляревського (1919; обидві — Київ); ж. «Мистецтво», «Солнце труда», «Народное хозяйство Украины», альманах «Зори» (усі — 1919–20). На традиціях укр. бароко 1917–19 створив абетку — нарбутів. шрифт. 1917–20 під­готував два варіанти герба Києва, пошт. марок, удосконалив Малий герб України, роз­робив десятки варіантів купюр укр. грошей, пошт. марок УНР, кілька проектів військ. одягу та ритуал. вбра­н­ня, силуетні порт­рети. Робив замальовки Шевченків. місць в Україні; під­готував обкладинку та ілюстрував ж. «Наше минуле», де друкували твори поета. Роботи Н. екс­понували на між­нар. ви­ставках у Римі, Брюс­селі, Празі, Берліні, С.-Пе­тербурзі. Персон. ви­ставки — у Києві (1923, 1926, посмертні). Деякі роботи зберігаються у музеях Києва, Харкова, Сум, Москви, С.-Пе­тербур­га, країн Зх. Європи. Серед учнів — П. Ковжун, Р. Лісовський, Л. Лозовський.

Тв.: акварелі — «Пори року» (1908), «Комета», «Під аркадами», «Астрономи» (усі — 1909), «Аскет у гірській ущелині» (1914), «Руїни біля палацу», «Товстолісти. Нарис історії роду» (обидві — 1915); цикл алегорич. композицій на тему 1-ї світової вій­ни (1914–15); екслібриси — П. Дорошенка (1912), О. Гансена (1919); плакат «Літературно-художня ви­ставка памʼяті Тараса Шевченка» (1920).

Літ.: Каталог вы­ставки прои­зведений Г. И. Нарбута. Петербург, 1922; Мозалевський І. Артист-графік Юрій Іванович Нарбут // Нова Україна. [Прага], 1923. № 6; Георгій Нарбут: посмертна ви­ставка творів. Х., 1926; Січинський В. Ю. Юрій Нарбут, 1886–1920. Краків; Л., 1943; Максимчук Ю. Бібліо­графічний показник української філателії, гербових марок і банкнотів. Чикаґо, 1958; Білецький П. Георгій Іванович Нарбут: Нарис про життя і творчість. К., 1959; Кривок Я. Майстер української графіки // Нар. трибуна. 1966, 26 лют.; Георгій Нарбут: Альбом. К., 1983; Белецкий П. Георгий Нарбут. Ленин­град, 1985; Білокінь С. І. Георгій Нарбут і українське народне мистец­тво // Наука і культура. 1989. Вип. 21; Кричевський В. Нарбут в Українській академії мистецтв // ОМ. 1997. № 1; Ткаченко В. Нарбутівка і Нарбути: Наук.-публіцист. нарис. С., 1998; Міщенко Г. Нарбути // ОМ. 1998. № 2; Маланюк Є. Монументальність таланту // Україна. 1999. № 11; Лукомський Г. Творець української графіки (До 115-річчя від дня народж. Г. І. Нарбута) // Укр. АМ: Дослідн. та наук.-метод. пр. К., 2001. Вип. 8; Його ж. Єгор Нарбут. Митець-графік // Хроніка-2000. 2005. Вип. 61–62; Георгій Нарбут: Каталог ви­ставки. О., 2006; Ковальчук О. До 120-річчя від дня народже­н­ня Георгія Нарбута — корифея української графічної школи // ОМ. 2006. № 2; Нарбут-Линкевич В. П. Георгий Нарбут. Неи­звестные страницы личной жизни. Чк., 2010; Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управлі­н­ня в СРСР (1917–1941 рр.). Т. 2. Дрогобич, 2013.

С. І. Білокінь

Завантажити статтю