Народичі

Визначення і загальна характеристика

НАРО́ДИЧІ — селище міського типу Житомирської області, райцентр. 2015 з Народиц. селищ. (під­порядк. села Батьківщина, Ган­нівка, Гута-Ксаверівська, Журавлинка, Калинівка, Лозниця, Любарка, Рудня-Ка­мʼянка, Роз­сохівське; 2007 ліквідовано Роз­сохів. раду та знято з обліку с. Старе Шарне), Базар. (Великі Міньки, Колосівка, Листвинівка, Рудня-Базарська; див. Базар), Болотниц. (Червоне), Вʼязів. (Липлянщина, Слобода-Вʼязівка), Гуто-Марʼятин. (Рубежівка, Сингаї, Славковиці, Старий Кужіль), Закусилів. (Бабиничі, Жерев), Заліс. (Давидки), Ласків., Межиліс. (Буда-Голубієвичі, Васьківці, Вила, Голубієвичі, Заводне, Карпилівка, Недашківка, Осика; 2005 ліквідовано Голубієвиц. раду), Мотійків. (Ноздрище, Христинівка), Новодорогин. (Одруби, Славенщина, Яжберень), Норинців. (Клочки, Оржів, Савченки), Радчан. (Вільхова, Грезля, Нова Радча, Ровба, Стара Радча, Тичків), Селец. (Булев), Стародорогин. (Латаші, Снитище), Сухарів. (Бродник) сільс. рад утвор. Народиц. селищну обʼ­єд­нану територіал. громаду (1284 км²). Н. знаходяться на лівому березі р. Уж (бас. Припʼяті), у місці впаді­н­ня в неї р. Жерев, за 170 км від Києва, 140 км від обл. центру та 25 км від залізнич. ст. Овруч. Площа 5,23 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 2618 осіб (складає 40,9 % до 1989); станом на 1 січня 2019 — 2835 осіб; пере­важно українці. Через с-ще проходять автомобіл. шляхи Коростень–Довляди (Білорусь) та Київ–Мінськ. В околицях і на тер. Н. зна­йдені артефакти епохи неоліту–бронзи, давньорус. часу та післямонгол. доби. Існує низка версій щодо походже­н­ня назви: від давнього міста, що, за легендою, знаходилося на Радах (місц. болотяне ур­очище, заросле хвой. лісом); від виразу «ходити на родичі» (тобто в гості) та ін. Н. вперше згадуються в описі Овруц. замку 1545 як власність Ф. Ємця. Після Люблін. унії 1569 від Великого князівства Литовського ві­ді­йшли до Польщі. 1639 польс. король подарував їх полковнику С. Потоцькому, згодом успадкувала його дочка. У 2-й пол. 17 — 18 ст. — містечко Овруц. староства Київ. воєводства. У серед. 17 ст. почала формуватися значна євр. громада. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького, 1734, 1750 і 1768 — у гайдамац. пов­ста­н­нях. Після 2-го поділу Польщі 1793 Н. уві­йшли до складу Рос. імперії. 1797–1923 — містечко Овруц. пов. Водночас до 1923 Н. виконували функцію волос. центру. 1868 працювали цегельня, винокурня, 2 млини, 2 чинбарні, декілька шкіряних під­приємств, були роз­винені шевське та кравец. ремесла, ткацтво та бондарство. 1883 від­крито двокласне училище. 1885 було 216 дворів, мешкали 1496 осіб, функціонували 2 церкви, костел, 2 євр. молитов. будинки, від­бувалося 5 ярмарків на рік. За Всерос. пере­писом насел. 1897, проживали 4576 осіб, з них 2054 євреї. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1923 — село, від 1958 — смт. 1923–62 та від 1965 — райцентр. До 1925 Н. входили до складу Волин. губ.; 1923–30 та 1935–37 — Коростен. округи; 1932–37 — Київ., від 1937 — Житомир. обл.; 1962–66 — Овруц. р-ну. 1925 мешкали 6659 осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 22 серпня 1941 до 17 листопада 1943 — під нім. окупацією. У серпні 1941 нацисти роз­стріляли понад 600 дорослих євреїв, а у листопаді — 250 їхніх дітей (на 2-х брат. могилах споруджено памʼят­ни­ки). Діяло під­пі­л­ля. Є брат. могила рад. воїнів-визволителів з над­гроб. скульптурою-барельєфом, вічним вогнем; від­крито мемо­ріал-памʼятник народичанам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Після аварії на ЧАЕС 1986 Н. опинилися у зоні обовʼязк. від­селе­н­ня. Встановлено меморіал жертвам чорнобил. трагедії та памʼятний знак «Памʼяті загублених сіл і земель Народич­чини». Нині працюють під­приємства з виготовле­н­ня тех. стрічки та швей. фурнітури. У Н. — г-зія, дитсадок; Будинок культури, б-ка, Народицький крає­знавчий музей, Будинок дит. творчості; центр. рай. лікарня. 1951 створ. театр місц. факту, 1997 — чол. ансамбль «Від­родже­н­ня». Виходить рай. г. «Життя і слово» (в її редакції у різний час працювали правозахисник В. Овсієнко, письмен­ники В. Скуратівський, В. Сташук, М. Атаманчук і публіцист, крає­­знавець Д. Баранчук). Реліг. громади: православна та християн віри євангельської. Є Свято-Микол. парк. Серед видат. уродженців — педагог, фізик, чл.-кор. АПН СРСР Б. Зворикін, лікарі В. Горбачевський, брати Анатолій і Володимир Присяжнюки (їхній батько був засл. лікарем УРСР і керував Народиц. рай. лікарнею), І. Щуліпенко, історик Є. Галушко, археолог І. Левицький, економіст М. Олексієнко; Герої Соц. Праці М. Вернигора, Г. Галенчик, В. Рожківський, Б. Савельєва. У Н. учителював економіко-гео­граф І. Маєргойз. Народиц. заг.-осв. школу № 1 закін. філософ, академік НАНУ М. Попович. Тут минули дит. і юнац. роки лікаря А. Козлюка.

Літ.: див. Народицький район.

Д. Ф. Баранчук, М. І. Слепченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю