ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Житомирська область

ЖИТО́МИРСЬКА О́БЛАСТЬ – область на півночі Правобережної України, переважно в зоні Житомирського Полісся (південна частина – у Лісостеповій). Пл. 29,8 км2 (4,9 % тер. України). Насел. 1389,5 тис. осіб (2001, складає 89,9 % до 1989): українців – 90,3 %, росіян – 5 %, поляків – 3,5 %, білорусів – 0,4 %, євреїв – 0,2 %, молдаван, німців, чехів, вірмен, циган – 0,5 %. Щільність 46 осіб на 1 км2. Адм. центр – Житомир. У складі області – 5 міст обл. (Житомир, 284,2 тис. осіб; Бердичів, 87,6 тис.; Коростень, 66,7 тис.; Новоград-Волинський, 56,3 тис.; Малин, 28,1 тис.) та 6 рай. (Андрушівка, Баранівка, Коростишів, Овруч, Олевськ, Радомишль) значення, 23 р-ни (найбільший – Житомирський, 66,9 тис., найменший – Народицький, 11,4 тис.), 43 смт, 1619 сільс. насел. пунктів. Статус істор. насел. пунктів мають Житомир, Бердичів, Коростень, Коростишів, Новоград-Волинський, Овруч, Олевськ, Радомишль, смт Любар і Миропіль.

На Зх. Ж. о. межує з Хмельн. і Рівн., на Пд. – з Вінн., на Сх. – з Київ., на Пн. – з Гомел. (Білорусь) обл. Протяжність області з Зх. на Сх. 170 км, з Пн. на Пд. – 230 км. Крайні точки: Пн. – 51°41ʹ00ʺ пн. ш. (побл. с. Делета Овруц. р-ну), Пд. – 49°35ʹ00ʺ пн. ш. (побл. с. Сахни Ружин. р-ну), Зх. – 27°11ʹ30ʺ сх. д. (побл. с. Повчине Новоград-Волин. р-ну), Сх. – 29°43ʹ50ʺ сх. д. (побл. с. Ставище Попільнян. р-ну). Найвища точка – Словечан.-Овруц. кряж (316 м над р. м.), найменші висотні відмітки – у долині нижньої течії р. Тетерів (120 м над р. м.). Геогр. центр – у с. Кам’яний Брід Володарсько-Волин. р-ну.

У геоструктур. відношенні Ж. о. лежить у межах пн.-зх. частини УЩ (переважно Волино-Поділ. блоку). Геол. структуру складають метаморф., магмат. і вулканогенно-теригенні породи докембрій. фундаменту, перекриті корою вивітрювання та осадоч. чохлом. Корінні породи чохла залягають на Сх. і Пд. області, решта тер. вкрита четвертин. (антропоген.) відкладами. За площею переважають водно-льодовик. відклади, на окремих ділянках перекриті льодовиками. Річк. долини виповнені алювієм терас. Більшу частину Ж. о. охоплює Придніпров. височина, пн. і пн.-сх. – Поліс. низовина. Поверхня хвиляста із заг. зниженням на Пн. і Пн. Сх. (від 280–220 м до 150 м і менше). В області – значні площі морен. і моренно-зандр. рівнин з пасмово-горбистим рельєфом. У зх. частині переважає зандр. слабохвиляста рівнина з незнач. коливанням висот і наявністю мікрозападин. З нею пов’язані значні масиви торф. боліт, окремі ділянки займають лесові «о-ви» з розвиненою сіткою ярів і балок. У місцях поверхневого залягання кристаліч. порід – форми рельєфу у вигляді пасом, горбів, скель з крутими схилами (Словечан.-Овруц., Білокоровиц. та Озерян. кряжі). Мінерал.-сировинні ресурси досить різноманітні та представлені здебільшого неруд. корис. копалинами, які розробляють більше ніж у 220-ти родовищах. У Ж. о. – значні поклади гранітів, лабрадоритів (зосереджено 92 % запасів України), габро, бутощебеневої сировини. Особливо багаті на поклади цих буд. матеріалів Коростен., Новоград-Волин., Малин. і Овруц. р-ни. Рожеві граніти Коростен. типу поширені в основному в долині р. Уж (найбільше – Омелянів. родовище). У Соколовогір. й Крошнян. родовищах (нині міська смуга Житомира) видобувають граніти житомир. типу: сірі, з блакитним відтінком, дрібнозернисті. Їх використано для виготовлення пам’ятника М. Ватутіну в Києві. Велике родовище сірого крупнозернистого граніту знаходиться у Коростишів. р-ні. Ним облицьовано цокол. поверх будинку ВР України. З Лезників. граніту (Володарсько-Волин. р-н) 1899 виготовлено постамент пам’ятника О. Пушкіну в Житомирі. Житомир. лабрадоритами ще з часів Київ. Русі прикрашали церк. храми, ним оздоблено гробницю князя Мстислава Володимировича. У Коростен., Коростишів. і Олев. р-нах виявлено гнейси. Цегел.-черепична сировина області представлена родовищами глини, суглинків, каоліну. На основі каолін. родовищ Ж. о. 1799 засн. Городницький фарфоровий завод (Новоград-Волин. р-н), 1802 – Баранівський фарфоровий завод, 1906 – підприємство «Коростенський фарфор». Житомир. каолін. концентрат (його білизна досягає 75–80 %) експортують у країни близького та далекого зарубіжжя. У Баранів., Олев. та Коростишів. р-нах зосереджені потужні поклади пегматитів, у Володарсько-Волин. р-ні – коштов. каміння (гірський кришталь, моріон, аметист, опал, халцедон, турмалін, топаз, агат, берил, гранат, яшма тощо). 1952 на Житомирщині знайдено кристал топазу вагою 68 кг. У смт Володарськ-Волинський діє Коштовного і декоративного каміння Музей. Кар’єр кварцитів у смт Першотравневе Овруц. р-ну знач. мірою забезпечує сировиною (флюсами) потреби металург. промисловості України. У с. Барвінки Овруц. р-ну – єдине в Україні Кур’янів. (Збранків.) родовище пірофіліт. сланцю. На базі родовищ ільменіту (відкриті 1910 П. Тутковським і розвідані у 1930-х рр. С. Бєльським) працює Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат. У Новоград-Волин., Черняхів., Овруц., Радомишл., Житомир., Ружин. р-нах є джерела мінерал. вод (під Житомиром – родонові) та лікув. грязі. З горючих копалин є буре вугілля (Андрушів. р-н) і торф (понад 700 родовищ у пн. і пн.-зх. частинах; займають понад 2 % тер.). Торф видобувають здебільшого для агромеліор. потреб. У с. Козіївка Радомишл. р-ну розвідано поклади мармуру (не розробляються). Клімат Ж. о. помірно континентальний з вологим літом і м’якою зимою. Область належить до вологої, помірно теплої агрокліматич. зони. Пересічна температура січня –5,7 оС, липня – +18,9 оС (абсолют. мінімум – –40 оС, максимум – +40 оС). Вегетац. період (із середньодобовою т-рою понад +10 оС) становить 158 днів. Сума актив. т-р 2390–2520 оС. На Пн. випадає 600 мм опадів на рік, на Пд. – 570 мм (понад 80 % – влітку). Середня вис. сніг. покриву 20–30 см. Можливі посухи та суховії, сильні дощі (1–2, рідше 3–6 днів) з градом. Знач. шкоди завдають пізні весняні та ранні осінні заморозки. На Житомирщині системат. спостереження за погодою були організовані 1883 з ініціативи викл. Коростишів. вчител. семінарії М. Кудрицького. Нині метеорол. станції держ. мережі розташ. у Житомирі, Коростені, Новоград-Волинському, Овручі, Олевську. Гідрогр. сітка Ж. о. досить розгалужена; через її тер. протікає понад 300 річок, що мають довж. понад 10 км. Усі середні ріки належать до бас. Дніпра. Серед найдовших – притоки Дніпра: Тетерів (385 км, у межах області – 247 км), Ірпінь (162 км, у межах області – 45 км), Здвиж (145 км, у межах області – 33 км); притоки Прип’яті: Уборть (292 км, у межах області – 70,6 км), Уж (256 км, у межах області – 162 км), Словечна (158 км, у межах області – 40 км), Ствига (178 км, у межах області – 1 км); притока Горині – Случ (451 км, у межах області – 159 км). Пересічна густота річк. сітки 0,36 км/км2, у ліс. зоні – 0,20–0,25 км/км2. Для річок області характерне мішане живлення з переважанням снігового. Багато озер (найбільше – Кам’яне), 825 ставків; 43 водосховища (заг. пл. 6791,5 тис. га), найбільші: Житомирське, Іршанське, Малинське, Лісне. Під болотами зайнято 2,9 % тер. області. Ґрунти переважно бідні на гумус. Серед них – дерново-підзолисті піщаного, глинисто-піщаного та супіщаного мех. складу, оглеєні. У балках, долинах річок – дернові, у заплавах і зниженнях – болотні та торфово-болотні. У лісостеп. частині області – сірі лісові, темно-сірі опідзолені ґрунти, а також чорноземи опідзолені, на лесових о-вах – ясно-сірі лісові ґрунти. Є невеликі масиви чорноземів малогумусних вилугуваних (до 30 % пл. області). Ж. о. лежить у межах Зх.-Укр. геоботаніч. підпровінції. Лісами вкрито бл. 1 млн га (28 % пл. області). Гол. лісоутворюючі породи: сосна, дуб, береза, вільха. У пн. і пн.-зх. частинах області – бори (соснові ліси), на Поліссі – субори (сосново-дубово-березові). Значні площі займають груди й сугрудки (дубово-грабові і змішані ліси). Лісистість пд. регіонів становить 3–4 %. Під луками знаходиться бл. 5,4 % тер. області. Тварин. світ Ж. о. різноманітний, загалом налічується бл. 400 видів, зокрема ссавців – 66, птахів – 265, риб – 30. Водяться лось, козуля, свиня дика, вовк, лисиця, борсук, білка, заєць, бобер, куниця, соня лісова, миша польова, полівка лісова, кріт, хом’як звичайний; з птахів – тетерів, рябчик, шпак, дятел, синиця, дрозд, качка дика, куріпка, кулик, перепілка, горлиця та ін. У річках і озерах – щука, карась, лин, густера, плітка, лящ, сом; у ставках – короп, окунь, амур, товстолобик тощо. Досить різноманіт. світ плазунів і земноводних. Акліматизовано оленя благородного і фазана. У Ж. о. – Поліський природний заповідник, заказники Плотниця (ландшафт.), Поясківський, Туганівський (обидва – лісові), Городницький (ботан.), Казява, Кутне (обидва – заг.-зоол.), Часниківський (орнітол.), Дідове озеро, Забарський, Червоновільський (усі – гідрол.), ботан. пам’ятки природи Корніїв, Модрина, ботан. сад Житомир. агроекол. університету (див. Ботанічний сад Державного агроекологічного університету), парки-пам’ятки садово-парк. мистецтва Верхівнянський, Городницький, Івницький, Новочорторийський, Трощанський заг.-держ. значення, 1 ландшафт., 1 геол., 3 орнітол., 14 заг.-зоол., 19 гідрол., 26 ботан., 43 ліс. заказники, 3 гідрол., 15 геол., 16 ботан. пам’яток природи, 3 дендрол. парки, 18 парків-пам’яток садово-парк. мистецтва місц. значення. До Червоної книги України занесені астранція велика, булатка довголиста, шолудивник королівський, коручка темно-червона, пальчатокорінник м’ясочервоний, булатка червона, гніздівка звичайна, листовик склопендровий; шуліка рудий, лелека чорний, сорокопуд сірий, пугач, скопа; рись звичайна, горностай, тхір степовий; махаон, бражник Мертва голова; жук-олень; вечірниця мала. Область у квітні 1986 досить постраждала від аварії на ЧАЕС. Дев’ять пн. р-нів і Коростень опинилися у зоні впливу радіац. забруднення: 7 сіл (Народиц. й Овруц. р-нів) – у зоні відчуження, 63 – у зоні безумов. (обов’язкового) відселення. Протягом 1986–96 у зв’язку з переселенням жит. з обліку знято села Будолюбівка, Грязеве, Деревці, Деркачі, Жолудівка, Журба, Липські Романи, Маленівка, Переїзд, Підчашшя, Соснівка, Степки Овруц. р-ну, Великі Кліщі, Довгий Ліс, Звіздаль, Малі Міньки, Мар’янівка, Мотилі, Нове Шарне, Омельники, Перемога, Поліське, Роги, Северівка, Слобода, Хрипля, Шишелівка Народиц. р-ну.

Ж. о. утвор. 22 вересня 1937 у складі 30-ти р-нів (їх кількість неодноразово змінювалася: 1946 – 34, 1960 – 25, 1963 – 11, 1965 – 22, від 1990 – 23). Її тер. була заселена ще у добу палеоліту. На лівому березі р. Свинолужка побл. с. Городище Черняхів. р-ну виявлено залишки ранньопалеоліт. Житомирської стоянки (понад 100 тис. р. тому), в околицях Радомишля – одну з найбільш ранніх у Сх. Європі пізньопалеоліт. Радомишльську стоянку (30 тис. р. тому). Пізньопалеоліт. поселення (бл. 15 тис. р. тому) були побл. сіл Довгиничі та Клинець Овруц. і Колодяжне Романів. р-нів, короткочасні поселення мисливців, які вже володіли луком і займалися рибальством (12–8 тис. р. тому), – побл. Коростеня, с. Слободище Бердичів. р-ну, а також у Володарсько-Волин., Коростен. та Овруц. р-нах. У Бердичів., Ємільчин., Житомир., Коростен., Лугин., Малин., Народиц., Овруц. й Олев. р-нах досліджено понад 40 неоліт. поселень. Протягом 3 – поч. 2 тис. до н. е. сучасну Житомирщину населяли попередники слов’ян – племена трипіл. (села Троянів Житомир., Райки Бердичів., Паволоч Попільнян. р-нів), черняхів. і зарубинец. культур. У 5–7 ст. на Пн. сучас. області мешкали древляни, у центр. частині та на Пд. – поляни. Вони займалися землеробством і скотарством, древляни – також мисливством, бджільництвом, виробництвом ювелір. прикрас, торгівлею. На тер. Ж. о. досліджено низку городищ літопис. міст, зокрема Іскорость (Коростень), Городеськ (с. Городське Коростишів. р-ну), Колодяжин (с. Колодяжне Романів. р-ну), Неятин (с. Ягнятин Ружин. р-ну), Ярополч (с. Яроповичі Андрушів. р-ну). За твердженням історика І. Крип’якевича, саме Волинь і Полісся належали до слов’ян. прабатьківщини, були колискою українського народу. У 10–13 ст. тер. Ж. о. входила до складу Давньорус. держави як частина Київ. землі. Внаслідок монголо-татар. навали 1240 Житомирщина потрапила в залежність від Золотої Орди, від кін. 15 ст. зазнала числен. татар. набігів (серед найспустошливіших – 1482, 1489, 1497, 1502, 1503, 1511, 1515, 1527). Наприкінці 14 ст. приєднана до Великого князівства Литовського, за Люблін. унією 1569 – до Польщі. Житомир. пов. входив до складу Київ. воєводства. Насел. брало участь у повстаннях під проводом С. Наливайка 1595–96, К. Косинського 1591–93, Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, повстанні під проводом С. Палія 1702–04, Коліївщині. 1648–67 на тер. області за часів Б. Хмельницького були утворені Паволоц. і Звягел. полки. У 2-й пол. 16 ст. – 1-й пол. 17 ст. на тер. краю поширювалися ідеї Реформації: антитринітаріїв, кальвіністів та социніан. За Андрусів. перемир’ям 1667 Житомирщина залишилася під владою Польщі. Після 2-го поділу Польщі 1793 інкорпорована у складі Правобереж. України до Рос. імперії. Зх. і пд.-зх. частини тер. сучас. Ж. о. увійшли до Заслав. (Ізяслав.) пов., згодом – Волин. та Овруц. пов., сх. – до Радомишл., частково Сквир. і Махнов. (від 1846 – Бердичів.) пов. Київ. губ. 1797 указом Павла І утвор. Волин. губ. у складі 12-ти пов. Адм. центром її першочергово визначено м. Звягель (нині Новоград-Волинський), від 1804 – Житомир. У 1820-х рр. Волин. губ. стала одним із осередків декабрист. руху. 1823 у Новоград-Волинському створ. Товариство з’єднаних слов’ян (кер. – Ю. Люблінський, брати А. і П. Борисови), яке 1825 об’єдналося з Пд. товариством. У Житомирі збиралася «Слов’янська сесія» з участю польс.-укр. поета Т. Падури та рос. поета К. Рилєєва. Житомирщина була ареною розгортання польс. нац.-визв. повстань 1830–31 та 1862–63. До 1830-х рр. у краї значно переважали польс. культурні впливи, після придушення польс. повстання тут посилено русифікацію. У 19 ст. на тер. Ж. о. почали розвиватися порцелян. виробництво (Коростень), цукр. та виноробна промисловості. Край був аграр. регіоном із високою питомою вагою великого поміщиц. землеволодіння. За Ризьким мирним договором 1921 частина тер. Житомирщини (західніше від р. Случ) відійшла до Польщі. 1923 Волин. губ. ліквідовано, натомість утвор. Бердичів., Волин. і Коростен. округи. 1932 тер. сучас. Ж. о. ввійшла до Київ. обл. Житомиряни потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Під час нім.-фашист. окупації (липень 1941 – грудень 1943) на тер. області діяло понад 50 підпіл. організацій і груп; на Пн. – військ. з’єднання «Поліська січ» («Олевська республіка») під проводом Т. Бульби. Побл. Житомира знаходилася ставка одного з кер. Райху Г. Гіммлера (нині смт Новогуйвинське Житомир. р-ну).

Сучасна структура економіки Ж. о. характеризується пром. спеціалізацією. В області працює 1718 пром. підприємств. Важливе значення має переробна пром-сть, у якій задіяно понад 1300 підприємств. Провід. галузями є добувна, харч., легка, хім., маш.-буд., деревообробна. Гол. підприємства розташ. у Житомирі, Бердичеві (ВАТи – «Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес”», «Бердичівський завод транспортного машинобудування», «Беверс», «Бердичів. ф-ка одягу», ТОВи – «Бердичівський пивоварний завод», «А-Вікт», «Тіс Полісся», ЗАТ «Бердичів. хлібозавод»), Володарсько-Волин. р-ні (Іршан. гірн.-збагачувал. комбінат), Коростені (ВАТи – «Коростенський завод хімічного машинобудування», «Коростенський машинобудівний завод», «Коростен. хлібозавод», ЗАТи – «Коростенський завод “Янтар”», «Коростен. фарфор», «Інтер Тайл»), Малині (ВАТи – «Малинська паперова фабрика», «Прожектор», «Рейл», ТОВ «Малин. швейна ф-ка “Ельфа”»), Малин. р-ні (ВАТи – «Малин. каменедробил. завод», смт Гранітне), Новограді-Волинському (ВАТи – «Новоград-Волинський завод сільгоспмашин», «Новоград-Волин. м’ясокомбінат», «Новоград-Волин. хлібозавод», ТОВ «Новофарм-Біосинтез»), Новоград-Волин. р-ні (колективне підприємство «Городниц. фарфор. завод»; ТОВ «Церсаніт-Інвест», с. Чижівка), Овруц. р-ні (ВАТи – «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат “Кварцит”», «Молочноконсерв. комбінат»), Радомишлі (ВАТ «“Радомишль” Пивобезалкогольний завод»). Осн. види пром. продукції: галька, гравій, щебінь та камінь оброблений, с.-г. машини, вироби з пластмас, швейні вироби, взуття, цукор-пісок, м’ясо, молочна продукція, горілка, борошно, ковбасні, кондитер., хлібобулочні та ін. вироби. Область знаходиться між розвиненими пром. центрами Пд.-Зх. екон. р-ну Києвом і Львовом, а також між великими містами Придніпров’я та Причорномор’я, що сприяє прискореному розвитку госп. комплексу. Транспортна мережа представлена розгалуженою сіткою залізнич. і автомоб. доріг. Найбільший обсяг перевезень здійснює залізнич. транспорт. Протяжність залізнич. колій заг. користування 1019 км, щільність – 34 км на 1 тис. км2. Протяжність автомоб. доріг заг. користування 8,5 тис. км, зокрема з твердим покриттям – 8,3 тис. км. У Житомирі – важливий автомоб. вузол, аеропорт. Вузлові залізничні ст.: Бердичів, Коростень, Житомир. Через область проходять траси магістрал. нафтопроводів, зокрема «Дружба», Київ–Дашава, її перетинають міждерж. залізничні магістралі Київ–Варшава–Берлін–Париж, С.-Петербург–Одеса, С.-Петербург–Кишинів, автомоб. магістралі Київ–Чоп, Київ–Ковель та ін. Ж. о. має досвід міжнар. екон. співробітництва. Налагоджено екон. зв’язки з країнами близького та далекого зарубіжжя (РФ, Литва, Білорусь, Італія, Німеччина, Польща, Угорщина). Зовн.-торг. оборот 2008 склав 996 млн дол. США. Підпр-ва Ж. о. експортують переважно деревину та вироби з неї, електроустаткування, мінерал. продукцію, шкіряну та хутряну сировину і вироби з неї. Пл. с.-г. угідь (2008) – 1526,9 тис. га, з них орних земель – 1092,8 тис. га, сіножатей – 130,8 тис. га, пасовищ – 190,4 тис. га. С. госп-во спеціалізується на тваринництві м’ясо-молоч. напряму, а також з виробництва цукр. буряків, картоплі, льону, озимої пшениці та жита, ярого ячменю та овочевих. У області діє 1428 агропром. формувань, з них 39 вироб. кооперативів, 8 держ. підприємств, 232 приватні підприємства, 291 госп. товариство, 804 фермер. госп-в. Бл. 527,0 тис. га ріллі перебуває у індивідуал. користуванні громадян. У Ж. о. – 864 заг.-осв. навч. заклади, 574 дитсадки, 29 ПТУ, Житомир. нац. агроекол. університет (див. Агроекологічна академія України Державна), Житомирський інститут радіоелектроніки ім. С. Корольова Нац. авіац. університету, Житомирський державний технологічний університет, Житомирський державний університет ім. І. Франка, Житомирське музичне училище ім. В. Косенка, Житомирське училище культури і мистецтв ім. І. Огієнка, Сільського господарства Полісся інститут УААН; 1096 клуб. установ, 953 масові б-ки, 43 музеї на громад. засадах, Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олега Ольжича, Житомирська обласна наукова медична бібліотека, Житомирська філармонія, Житомирський академічний обласний театр ляльок, Житомирський обласний державний український музично-драматичний театр ім. І. Кочерги, Житомирський обласний краєзнавчий музей, Житомирський обласний літературний музей, Житомирський музей космонавтики ім. С. Корольова, Кмитівський музей сучасного образотворчого мистецтва ім. Й. Буханчука, Коштов. і декор. каміння музей; 78 лікув. і 298 амбулаторно-поліклініч. закладів. Функціонують обл. організації НСПУ, НСХУ, НСМНМУ, НСЖУ, виходить обл. г. «Житомирщина».

Реліг. громади: 593 – УПЦ МП, 198 – УПЦ КП, 137 – євангел. християн-баптистів, 108 – п’ятидесятників, 36 – харизматів (Церкви повного Євангелія), 35 – адвентистів сьомого дня. Є осередки польс. наук товариства, товариства польс. культури ім. Ю. Крашевського, т-в євр., вірм., азерб. та ін. культур. Серед пам’яток містобудування та архітектури – келії єзуїт. монастиря (1724), костел св. Софії (1737–51) та дзвіниця (1863), магістрат (1789), Преображен. собор (1864), будинок пошт. станції (серед. 19 ст.), Успен. церква (19 ст.), Михайлів. церква (1856), Яковлев. церква (18 ст.), Хрестовоздвижен. церква (1900), окруж. суд (нині гол. корпус Житомир. агроекол. університету), Будинок працелюбства, садиба Філіпова (нині Будинок урочистих подій), міський театр (1858, нині філармонія), семінар. костел Іоана з Дуклі (1842) у Житомирі, костел св. Антонія Падуанського у с. Стара Котельня Андрушів. р-ну (1786), комплекс будівель монастиря босих кармелітів (1634–1754), костел св. Варвари (1759–81) у Бердичеві, Михайлів. церква з дзвіницею у с. Краївщина (дерев’яна, 1757), Здвижен. церква з дзвіницею у с. Кам’яний Брід (дерев’яна, 1787–1851) Володарсько-Волин. р-ну, Микол. церква у с. Зарічани (1800), Троїц. костел з дзвіницею у с. Ліщин (1805), Різдво-Богородиц. церква з дзвіницею у с. Кодня (1841), Петропавлів. церква у с. Барашівка (1849), церква Преображення Господнього у с. Левків (1862), Троїц. монастир (1872–73) та Спасо-Преображен. церква (1854–73) у с. Тригір’я, Микол. церква у с. Станишівка (1861), Микол. церква у с. Гадзинка (1875), садиба у с. Ліщин (19 ст.) Житомир. р-ну, Микол. церква з дзвіницею у с. Межирічка Коростен. р-ну (дерев’яна, 1772), Георгіїв. Василіян. монастир та монастир. школа у Любарі (18–19 ст.), каплиця у с. Нова Чортория Любар. р-ну (18–19 ст.), Василів. церква з комплексом монастир. споруд в Овручі (12–20 ст.), Микол. церква в Олевську (1596), Різдво-Богородиц. церква у с. Жубровичі Олев. р-ну (дерев’яна, 17 ст.), Троїц. церква у с. Троковичі Черняхів. р-ну (дерев’яна, 1790), костел у с. Верхівня Ружин. р-ну (1810), церква св. Парасковії у с. Рясне Ємільчин. р-ну (дерев’яна, 1771). З Житомирщиною пов’язані життя і діяльність вчених та дослідників С. Корольова, В. Векслера, Г. Левитського, В. Кравченка, П. Тутковського, Р. Собкевича, С. Бєльського, О. Фотинського, В. Бруховського, М. Трипольського, В. Дашкевича, М. Дашкевича, В. Амалицького, В. Арциховського, В. Тан-Богораза, О. Клосовського, В. Граффа, І. Винокура, М. Поповича, К. Пурієвича, В. Захарченка, Н. Дмитрука, Т. Мовчанівського, К. Черв’яка, П. Шищенка, вченого і мандрівника М. Миклухо-Маклая, гетьманів, держ. і політ. діячів України І. Виговського, І. Самойловича, Б. Хмельницького, О. Дашковича, Ю. Немирича, В. Липинського, М. Грушевського, В. Голубовича, М. Сціборського, О. Сеника, О. Штуля-Ждановича, А. В’язлова, М. Чечеля, І. Фещенка-Чопівського, церк. і культ.-осв. діяча І. Огієнка, громад. діяча, поета і вченого Олега Ольжича, поета, академік АН УРСР М. Рильського, письменників Лесі Українки, В. Короленка, І. Кіпніса, Д. Гофштейна, Л. Волошки, В. Гладкої, О. де Бальзака, Дж. Конрада, М. Косміна, В. Ґроссмана, Л. Волинського, М. Чайковського, В. Земляка, В. Кучера, Ю. Ґудзя, В. Врублевського, В. Врублевської, С. Васильченка, І. Кочерги, П. Волиняка, Ю. Мовчана, Є. Шабліовського, Б. Тена, І.-М. Гурлянда, І. Новосельцевої, В. Гуменюка, режисерів О. Довженка, Т. Левчука, громад. і політ. діяча, поета К. Поліщука, співаків З. Гайдай, П. Кармалюка, Є. Червонюка, композиторів В. Косенка, Б. Лятошинського, М. Скорульського, піаніста С. Ріхтера, художників О. Канцерова, Д. Антонова, М. Максименка, О. Вітрика, скульптора В. Пінчука, арх. А. Добровольського, мистецтвознавців Д. і В. Щербаківських.

Літ.: Рибачок І. М. Житомирська область. К., 1959; Ціпріс І. Я. Житомирщина за 50 років (1917–1967): Короткий бібліогр. покажч. К., 1968; Костриця М. Ю. Географія Житомирської області. Ж., 1993; Костриця М. Ю., Мокрицький Г. П. У просторі і часі: Видатні постаті Житомирщини. Ж., 1995; Костриця М. М., Костриця М. Ю. Житомирщина туристична. Ж., 2009.

М. Ю. Костриця, В. О. Плосков, Л. О. Рижкова

Рекомендована література

  1. Рибачок І. М. Житомирська область. К., 1959;
  2. Ціпріс І. Я. Житомирщина за 50 років (1917–1967): Короткий бібліогр. покажч. К., 1968;
  3. Костриця М. Ю. Географія Житомирської області. Ж., 1993;
  4. Костриця М. Ю., Мокрицький Г. П. У просторі і часі: Видатні постаті Житомирщини. Ж., 1995;
  5. Костриця М. М., Костриця М. Ю. Житомирщина туристична. Ж., 2009.

Фотоілюстрації

завантажити статтю

Інформація про статтю

Автор:

М. Ю. Костриця

В. О. Плосков

Л. О. Рижкова

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Житомирська область / М. Ю. Костриця, В. О. Плосков, Л. О. Рижкова // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-19258

Zhytomyrska oblast / M. Yu. Kostrytsia, V. O. Ploskov, L. O. Ryzhkova // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2009. – Available at : https://esu.com.ua/article-19258

Том ЕСУ:

9-й

Дата виходу друком тому:

2009

Дата останньої редакції статті:

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

переглянути в Scopus

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUIDідентифікатор статті на сайті ЕСУ

19258

Кількість переглядівдані щодо перегляду сторінок на сайті збираються від початку 2024 року

загалом: 4408

цьогоріч: 524

Схожі статті

Закарпатська область
Області  |  Том 10  |  2010
В. К. Дрогальчук, Л. В. Мазур
Дніпропетровська область
Області  |  Том 8  |  2008
Н. І. Капустіна, О. О. Пільонов

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору