Житомирська область

ЖИТО́МИРСЬКА О́БЛАСТЬ — область на пів­ночі Прав­обережної України, пере­важно в зоні Житомирського Поліс­ся (пів­ден­на частина — у Лісо­степовій). Площа 29,8 км² (4,9 % тер. України). Насел. 1389,5 тис. осіб (2001, складає 89,9 % до 1989): українців — 90,3 %, росіян — 5 %, поляків — 3,5 %, білорусів — 0,4 %, євреїв — 0,2 %, молдаван, німців, чехів, вірмен, циган — 0,5 %. Щільність 46 осіб на 1 км². Адм. центр — Житомир. У складі області — 5 міст обл. (Житомир, 284,2 тис. осіб; Бердичів, 87,6 тис.; Коростень, 66,7 тис.; Ново­град-Волинський, 56,3 тис.; Малин, 28,1 тис.) та 6 рай. (Андрушівка, Баранівка, Коростишів, Овруч, Олевськ, Радомишль) значе­н­ня, 23 р-ни (найбільший — Житомирський, 66,9 тис., найменший — Народицький, 11,4 тис.), 43 смт, 1619 сільс. насел. пунктів. Статус істор. насел. пунктів мають Житомир, Бердичів, Коростень, Коростишів, Ново­град-Волинський, Овруч, Олевськ, Радомишль, смт Любар і Миропіль.

На Зх. Ж. о. межує з Хмельн. і Рівн., на Пд. — з Вінн., на Сх. — з Київ., на Пн. — з Гомел. (Білорусь) обл. Протяжність області з Зх. на Сх. 170 км, з Пн. на Пд. — 230 км. Крайні точки: Пн. — 51°41ʹ00ʺ пн. ш. (побл. с. Делета Овруц. р-ну), Пд. — 49°35ʹ00ʺ пн. ш. (побл. с. Сахни Ружин. р-ну), Зх. — 27°11ʹ30ʺ сх. д. (побл. с. По­вчине Ново­град-Волин. р-ну), Сх. — 29°43ʹ50ʺ сх. д. (побл. с. Ставище Попільнян. р-ну). Найвища точка — Словечан.-Овруц. кряж (316 м над р. м.), найменші висотні від­мітки — у долині нижньої течії р. Тетерів (120 м над р. м.). Геогр. центр — у с. Камʼяний Брід Володарсько-Волин. р-ну.

У гео­структур. від­ношен­ні Ж. о. лежить у межах пн.-зх. частини УЩ (пере­важно Волино-Поділ. блоку). Геол. структуру складають метаморф., магмат. і вулканоген­но-териген­ні породи докембрій. фундаменту, пере­криті корою вивітрюва­н­ня та осадоч. чохлом. Корін­ні породи чохла залягають на Сх. і Пд. області, решта тер. вкрита четвертин. (антропоген.) від­кладами. За площею пере­важають водно-льодовик. від­клади, на окремих ділянках пере­криті льодовиками. Річк. долини виповнені алювієм терас. Більшу частину Ж. о. охоплює Придні­пров. височина, пн. і пн.-сх. — Поліс. низовина. Поверх­ня хвиляста із заг. зниже­н­ням на Пн. і Пн. Сх. (від 280–220 м до 150 м і менше). В області — значні площі морен. і морен­но-зандр. рівнин з пасмово-горбистим рельєфом. У зх. частині пере­важає зандр. слабохвиляста рівнина з не­знач. колива­н­ням висот і наявністю мікрозападин. З нею повʼязані значні масиви торф. боліт, окремі ділянки за­ймають лесові «о-ви» з роз­виненою сіткою ярів і балок. У місцях поверх­невого заляга­н­ня кри­сталіч. порід — форми рельєфу у ви­гляді пасом, горбів, скель з крутими схилами (Словечан.-Овруц., Білокоровиц. та Озерян. кряжі). Мінерал.-сировин­ні ресурси досить різноманітні та пред­ставлені здебільшого неруд. корис. копалинами, які роз­робляють більше ніж у 220-ти родовищах. У Ж. о. — значні поклади гранітів, лабрадоритів (зосереджено 92 % запасів України), габро, бутощебеневої сировини. Особливо багаті на поклади цих буд. матеріалів Коростен., Ново­град-Волин., Малин. і Овруц. р-ни. Рожеві граніти Коростен. типу поширені в основному в долині р. Уж (найбільше — Омелянів. родовище). У Соколовогір. й Крошнян. родовищах (нині міська смуга Житомира) видобувають граніти житомир. типу: сірі, з блакитним від­тінком, дрібнозернисті. Їх викори­стано для виготовле­н­ня памʼятника М. Ватутіну в Києві. Велике родовище сірого крупнозернистого граніту знаходиться у Коростишів. р-ні. Ним облицьовано цокол. поверх будинку ВР України. З Лезників. граніту (Володарсько-Волин. р-н) 1899 виготовлено постамент памʼятника О. Пушкіну в Житомирі. Житомир. лабрадоритами ще з часів Київ. Русі прикрашали церк. храми, ним оздоблено гробницю князя Мстислава Володимировича. У Коростен., Коростишів. і Олев. р-нах виявлено гнейси. Цегел.-черепична сировина області пред­ставлена родовищами глини, су­глинків, каоліну. На основі каолін. родовищ Ж. о. 1799 засн. Городницький фарфоровий завод (Ново­град-Волин. р-н), 1802 — Баранівський фарфоровий завод, 1906 — під­приємство «Коростенський фарфор». Житомир. каолін. концентрат (його білизна досягає 75–80 %) екс­портують у країни близького та далекого зарубіж­жя. У Баранів., Олев. та Коростишів. р-нах зосереджені потужні поклади пегматитів, у Володарсько-Волин. р-ні — коштов. камі­н­ня (гірський кришталь, моріон, аметист, опал, халцедон, турмалін, топаз, агат, берил, гранат, яшма тощо). 1952 на Житомирщині зна­йдено кри­стал топазу вагою 68 кг. У смт Володарськ-Волинський діє Коштовного і декоративного камі­н­ня Музей. Карʼєр кварцитів у смт Першотравневе Овруц. р-ну знач. мірою забезпечує сировиною (флюсами) потреби металург. промисловості України. У с. Барвінки Овруц. р-ну — єдине в Україні Курʼянів. (Збранків.) родовище пірофіліт. сланцю. На базі родовищ ільменіту (від­криті 1910 П. Тутковським і роз­ві­дані у 1930-х рр. С. Бєльським) працює Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат. У Ново­град-Волин., Черняхів., Овруц., Радомишл., Житомир., Ружин. р-нах є джерела мінерал. вод (під Житомиром — родонові) та лікув. грязі. З горючих копалин є буре вугі­л­ля (Андрушів. р-н) і торф (понад 700 родовищ у пн. і пн.-зх. частинах; за­ймають понад 2 % тер.). Торф видобувають здебільшого для агромеліор. потреб. У с. Козіївка Радомишл. р-ну роз­ві­дано поклади мармуру (не роз­робляються). Клімат Ж. о. помірно континентальний з вологим літом і мʼякою зимою. Область належить до вологої, помірно теплої агрокліматич. зони. Пере­січна температура січня –5,7 оС, липня — +18,9 оС (абсолют. мінімум — –40 оС, максимум — +40 оС). Вегетац. період (із середньодобовою т-рою понад +10 оС) становить 158 днів. Сума актив. т-р 2390–2520 оС. На Пн. випадає 600 мм опадів на рік, на Пд. — 570 мм (понад 80 % — влітку). Середня вис. сніг. покриву 20–30 см. Можливі посухи та суховії, сильні дощі (1–2, рідше 3–6 днів) з градом. Знач. шкоди завдають пізні весняні та ранні осін­ні заморозки. На Житомирщині системат. спо­стереже­н­ня за погодою були організовані 1883 з ініціативи викл. Коростишів. вчител. семінарії М. Кудрицького. Нині метеорол. станції держ. мережі роз­таш. у Житомирі, Коростені, Ново­град-Волинському, Овручі, Олевську. Гідрогр. сітка Ж. о. досить роз­галужена; через її тер. протікає понад 300 річок, що мають довж. понад 10 км. Усі середні ріки належать до бас. Дні­пра. Серед найдовших — притоки Дні­пра: Тетерів (385 км, у межах області — 247 км), Ірпінь (162 км, у межах області — 45 км), Здвиж (145 км, у межах області — 33 км); притоки Припʼяті: Уборть (292 км, у межах області — 70,6 км), Уж (256 км, у межах області — 162 км), Словечна (158 км, у межах області — 40 км), Ствига (178 км, у межах області — 1 км); притока Горині — Случ (451 км, у межах області — 159 км). Пере­січна густота річк. сітки 0,36 км/км², у ліс. зоні — 0,20–0,25 км/км². Для річок області характерне мішане живле­н­ня з пере­важа­н­ням снігового. Багато озер (найбільше — Камʼяне), 825 ставків; 43 водо­сховища (заг. пл. 6791,5 тис. га), найбільші: Житомирське, Іршанське, Малинське, Лісне. Під болотами зайнято 2,9 % тер. області. Ґрунти пере­важно бідні на гумус. Серед них — дерново-підзолисті піщаного, глинисто-піщаного та супіщаного мех. складу, оглеєні. У балках, долинах річок — дернові, у заплавах і зниже­н­нях — болотні та торфово-болотні. У лісо­степ. частині області — сірі лісові, темно-сірі опідзолені ґрунти, а також чорноземи опідзолені, на лесових о-вах — ясно-сірі лісові ґрунти. Є невеликі масиви чорноземів малогумусних вилугуваних (до 30 % пл. області). Ж. о. лежить у межах Зх.-Укр. геоботаніч. під­провінції. Лісами вкрито бл. 1 млн га (28 % пл. області). Гол. лісо­утворюючі породи: сосна, дуб, береза, вільха. У пн. і пн.-зх. частинах області — бори (соснові ліси), на Поліс­сі — субори (сосново-дубово-березові). Значні площі за­ймають груди й сугрудки (дубово-грабові і змішані ліси). Лісистість пд. регіонів становить 3–4 %. Під луками знаходиться бл. 5,4 % тер. області. Тварин. світ Ж. о. різноманітний, загалом налічується бл. 400 видів, зокрема ссавців — 66, птахів — 265, риб — 30. Водяться лось, козуля, свиня дика, вовк, лисиця, борсук, білка, заєць, бобер, куниця, соня лісова, миша польова, полівка лісова, кріт, хомʼяк звичайний; з птахів — тетерів, рябчик, шпак, дятел, синиця, дрозд, качка дика, куріпка, кулик, пере­пілка, горлиця та ін. У річках і озерах — щука, карась, лин, густера, плітка, лящ, сом; у ставках — короп, окунь, амур, товстолобик тощо. Досить різноманіт. світ плазунів і земноводних. Акліматизовано оленя благородного і фазана. У Ж. о. — Поліський природний заповід­ник, заказники Плотниця (ландшафт.), Поясківський, Туганівський (обидва — лісові), Городницький (ботан.), Казява, Кутне (обидва — заг.-зоол.), Часниківський (орнітол.), Дідове озеро, Забарський, Червоновільський (усі — гідрол.), ботан. памʼятки природи Корніїв, Модрина, ботан. сад Житомир. агроекол. університету (див. Ботанічний сад Державного агро­екологічного університету), парки-памʼятки садово-парк. мистецтва Верхівнянський, Городницький, Івницький, Новочорторийський, Трощанський заг.-держ. значе­н­ня, 1 ландшафт., 1 геол., 3 орнітол., 14 заг.-зоол., 19 гідрол., 26 ботан., 43 ліс. заказники, 3 гідрол., 15 геол., 16 ботан. памʼяток природи, 3 дендрол. парки, 18 парків-памʼяток садово-парк. мистецтва місц. значе­н­ня. До Червоної книги України занесені астранція велика, булатка довголиста, шолудивник королівський, коручка темно-червона, пальчатокорін­ник мʼясочервоний, булатка червона, гніздівка звичайна, листовик склопендровий; шуліка рудий, лелека чорний, сорокопуд сірий, пугач, скопа; рись звичайна, горностай, тхір степовий; махаон, бражник Мертва голова; жук-олень; вечірниця мала. Область у квітні 1986 досить по­страждала від аварії на ЧАЕС. Девʼять пн. р-нів і Коростень опинилися у зоні впливу радіац. за­брудне­н­ня: 7 сіл (Народиц. й Овруц. р-нів) — у зоні від­чуже­н­ня, 63 — у зоні без­умов. (обовʼязкового) від­селе­н­ня. Протягом 1986–96 у звʼязку з пере­селе­н­ням жит. з обліку знято села Будолюбівка, Грязеве, Деревці, Деркачі, Жолудівка, Журба, Липські Романи, Маленівка, Пере­їзд, Під­чаш­шя, Соснівка, Степки Овруц. р-ну, Великі Кліщі, Довгий Ліс, Звіздаль, Малі Міньки, Марʼянівка, Мотилі, Нове Шарне, Омельники, Пере­мога, Поліське, Роги, Северівка, Слобода, Хрипля, Шишелівка Народиц. р-ну.

Ж. о. утвор. 22 вересня 1937 у складі 30-ти р-нів (їх кількість неодноразово змінювалася: 1946 — 34, 1960 — 25, 1963 — 11, 1965 — 22, від 1990 — 23). Її тер. була заселена ще у добу палеоліту. На лівому березі р. Свинолужка побл. с. Городище Черняхів. р-ну виявлено залишки ран­ньопалеоліт. Житомирської стоянки (понад 100 тис. р. тому), в околицях Радомишля — одну з найбільш ран­ніх у Сх. Європі пізньопалеоліт. Радомишльську стоянку (30 тис. р. тому). Пізньопалеоліт. поселе­н­ня (бл. 15 тис. р. тому) були побл. сіл Довгиничі та Клинець Овруц. і Колодяжне Романів. р-нів, короткочасні поселе­н­ня мисливців, які вже володіли луком і за­ймалися рибальством (12–8 тис. р. тому), — побл. Коростеня, с. Слободище Бердичів. р-ну, а також у Володарсько-Волин., Коростен. та Овруц. р-нах. У Бердичів., Ємільчин., Житомир., Коростен., Лугин., Малин., Народиц., Овруц. й Олев. р-нах досліджено понад 40 неоліт. поселень. Протягом 3 — поч. 2 тис. до н. е. сучасну Житомирщину населяли попередники словʼян — племена трипіл. (села Троянів Житомир., Райки Бердичів., Паволоч Попільнян. р-нів), черняхів. і зарубинец. культур. У 5–7 ст. на Пн. сучас. області мешкали древляни, у центр. частині та на Пд. — поляни. Вони за­ймалися землеробством і скотарством, древляни — також мисливством, бджільництвом, виробництвом ювелір. прикрас, торгівлею. На тер. Ж. о. досліджено низку городищ літопис. міст, зокрема Іскорость (Коростень), Городеськ (с. Городське Коростишів. р-ну), Колодяжин (с. Колодяжне Романів. р-ну), Неятин (с. Ягнятин Ружин. р-ну), Ярополч (с. Яроповичі Андрушів. р-ну). За твердже­н­ням історика І. Крипʼякевича, саме Волинь і Поліс­ся належали до словʼян. прабатьківщини, були колискою українського народу. У 10–13 ст. тер. Ж. о. входила до складу Давньорус. держави як частина Київ. землі. Внаслідок монголо-татар. навали 1240 Житомирщина потрапила в залежність від Золотої Орди, від кін. 15 ст. за­знала числен. татар. набігів (серед найспустошливіших — 1482, 1489, 1497, 1502, 1503, 1511, 1515, 1527). На­прикінці 14 ст. при­єд­нана до Великого князівства Литовського, за Люблін. унією 1569 — до Польщі. Житомир. пов. входив до складу Київ. воєводства. Насел. брало участь у пов­ста­н­нях під проводом С. Наливайка 1595–96, К. Косинського 1591–93, Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, пов­стан­ні під проводом С. Палія 1702–04, Коліївщині. 1648–67 на тер. області за часів Б. Хмельницького були утворені Паволоц. і Звягел. полки. У 2-й пол. 16 ст. — 1-й пол. 17 ст. на тер. краю поширювалися ідеї Реформації: антитринітаріїв, кальвіністів та социніан. За Андрусів. пере­мирʼям 1667 Житомирщина залишилася під владою Польщі. Після 2-го поділу Польщі 1793 інкорпорована у складі Прав­обереж. України до Рос. імперії. Зх. і пд.-зх. частини тер. сучас. Ж. о. уві­йшли до Заслав. (Ізяслав.) пов., згодом — Волин. та Овруц. пов., сх. — до Радомишл., частково Сквир. і Махнов. (від 1846 — Бердичів.) пов. Київ. губ. 1797 указом Павла І утвор. Волин. губ. у складі 12-ти пов. Адм. центром її першочергово ви­значено м. Звягель (нині Ново­град-Волинський), від 1804 — Житомир. У 1820-х рр. Волин. губ. стала одним із осередків декабрист. руху. 1823 у Ново­град-Волинському створ. Товариство зʼ­єд­наних словʼян (кер. — Ю. Люблінський, брати А. і П. Борисови), яке 1825 обʼ­єд­налося з Пд. товариством. У Житомирі збиралася «Словʼянська сесія» з участю польс.-укр. поета Т. Падури та рос. поета К. Рилєєва. Житомирщина була ареною роз­горта­н­ня польс. нац.-визв. пов­стань 1830–31 та 1862–63. До 1830-х рр. у краї значно пере­важали польс. культурні впливи, після придуше­н­ня польс. пов­ста­н­ня тут посилено русифікацію. У 19 ст. на тер. Ж. о. почали роз­виватися порцелян. виробництво (Коростень), цукр. та виноробна промисловості. Край був аграр. регіоном із високою питомою вагою великого поміщиц. землеволоді­н­ня. За Ризьким мирним договором 1921 частина тер. Житомирщини (західніше від р. Случ) ві­ді­йшла до Польщі. 1923 Волин. губ. ліквідовано, натомість утвор. Бердичів., Волин. і Коростен. округи. 1932 тер. сучас. Ж. о. вві­йшла до Київ. обл. Житомиряни потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Під час нім.-фашист. окупації (липень 1941 — грудень 1943) на тер. області діяло понад 50 під­піл. організацій і груп; на Пн. — військ. зʼ­єд­на­н­ня «Поліська січ» («Олевська республіка») під проводом Т. Бульби. Побл. Житомира знаходилася ставка одного з кер. Райху Г. Гім­млера (нині смт Новогуйвинське Житомир. р-ну).

Сучасна структура економіки Ж. о. характеризується пром. спеціалізацією. В області працює 1718 пром. під­приємств. Важливе значе­н­ня має пере­робна пром-сть, у якій задіяно понад 1300 під­приємств. Провід. галузями є добувна, харч., легка, хім., маш.-буд., деревооб­робна. Гол. під­приємства роз­таш. у Житомирі, Бердичеві (ВАТи — «Бердичівський машинобудівний завод “Про­грес”», «Бердичівський завод транс­порт­ного машинобудува­н­ня», «Беверс», «Бердичів. ф-ка одягу», ТОВи — «Бердичівський пивоварний завод», «А-Вікт», «Тіс Поліс­ся», ЗАТ «Бердичів. хлібозавод»), Володарсько-Волин. р-ні (Іршан. гірн.-збагачувал. комбінат), Коростені (ВАТи — «Коростенський завод хімічного машинобудува­н­ня», «Коростенський машинобудівний завод», «Коростен. хлібозавод», ЗАТи — «Коростенський завод “Янтар”», «Коростен. фарфор», «Інтер Тайл»), Малині (ВАТи — «Малинська паперова фабрика», «Прожектор», «Рейл», ТОВ «Малин. швейна ф-ка “Ельфа”»), Малин. р-ні (ВАТи — «Малин. каменедробил. завод», смт Гранітне), Ново­граді-Волинському (ВАТи — «Ново­град-Волинський завод сільгоспмашин», «Ново­град-Волин. мʼясокомбінат», «Ново­град-Волин. хлібозавод», ТОВ «Новофарм-Біо­синтез»), Ново­град-Волин. р-ні (колективне під­приємство «Городниц. фарфор. завод»; ТОВ «Церсаніт-Інвест», с. Чижівка), Овруц. р-ні (ВАТи — «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат “Кварцит”», «Молочноконсерв. комбінат»), Радомишлі (ВАТ «“Радомишль” Пивобезалкогольний завод»). Осн. види пром. продукції: галька, гравій, щебінь та камінь оброблений, с.-г. машини, вироби з пластмас, швейні вироби, взу­т­тя, цукор-пісок, мʼясо, молочна продукція, горілка, борошно, ковбасні, кондитер., хлібобулочні та ін. вироби. Область знаходиться між роз­виненими пром. центрами Пд.-Зх. екон. р-ну Києвом і Львовом, а також між великими містами Придні­провʼя та Причорноморʼя, що сприяє при­скореному роз­витку госп. комплексу. Транс­порт­на мережа пред­ставлена роз­галуженою сіткою залізнич. і автомоб. доріг. Найбільший обсяг пере­везень здійснює залізнич. транс­порт. Протяжність залізнич. колій заг. користува­н­ня 1019 км, щільність — 34 км на 1 тис. км². Протяжність автомоб. доріг заг. користува­н­ня 8,5 тис. км, зокрема з твердим покри­т­тям — 8,3 тис. км. У Житомирі — важливий автомоб. вузол, аеропорт. Вузлові залізничні ст.: Бердичів, Коростень, Житомир. Через область проходять траси магістрал. нафто­проводів, зокрема «Дружба», Київ–Дашава, її пере­тинають між­держ. залізничні магістралі Київ–Варшава–Берлін–Париж, С.-Петербург–Одеса, С.-Петербург–Кишинів, автомоб. магістралі Київ–Чоп, Київ–Ковель та ін. Ж. о. має досвід між­нар. екон. спів­робітництва. Налагоджено екон. звʼязки з країнами близького та далекого зарубіж­жя (РФ, Литва, Білорусь, Італія, Німеч­чина, Польща, Угорщина). Зовн.-торг. оборот 2008 склав 996 млн дол. США. Підпр-ва Ж. о. екс­портують пере­важно деревину та вироби з неї, електроустаткува­н­ня, мінерал. продукцію, шкіряну та хутряну сировину і вироби з неї. Пл. с.-г. угідь (2008) — 1526,9 тис. га, з них орних земель — 1092,8 тис. га, сіножатей — 130,8 тис. га, пасовищ — 190,4 тис. га. С. госп-во спеціалізується на тварин­ництві мʼясо-молоч. напряму, а також з виробництва цукр. буряків, картоплі, льону, озимої пшениці та жита, ярого ячменю та овочевих. У області діє 1428 агро­пром. формувань, з них 39 вироб. ко­оперативів, 8 держ. під­приємств, 232 приватні під­приємства, 291 госп. товариство, 804 фермер. госп-в. Бл. 527,0 тис. га ріллі пере­буває у індивідуал. користуван­ні громадян. У Ж. о. — 864 заг.-осв. навч. заклади, 574 дитсадки, 29 ПТУ, Житомир. нац. агроекол. університет (див. Агро­екологічна академія України Державна), Житомирський ін­ститут радіо­електроніки ім. С. Корольова Нац. авіац. університету, Житомирський державний технологічний університет, Житомирський державний університет ім. І. Франка, Житомирське музичне училище ім. В. Косенка, Житомирське училище культури і мистецтв ім. І. Огієнка, Сільського господарства Поліс­ся ін­ститут УААН; 1096 клуб. установ, 953 масові б-ки, 43 музеї на громад. засадах, Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олега Ольжича, Житомирська обласна наукова медична бібліотека, Житомирська філармонія, Житомирський академічний обласний театр ляльок, Житомирський обласний державний український музично-драматичний театр ім. І. Кочерги, Житомирський обласний крає­знавчий музей, Житомирський обласний літературний музей, Житомирський музей космонавтики ім. С. Корольова, Кмитівський музей сучасного образотворчого мистецтва ім. Й. Буханчука, Коштов. і декор. камі­н­ня музей; 78 лікув. і 298 амбулаторно-поліклініч. закладів. Функціонують обл. організації НСПУ, НСХУ, НСМНМУ, НСЖУ, виходить обл. г. «Житомирщина».

Реліг. громади: 593 — УПЦ МП, 198 — УПЦ КП, 137 — євангел. християн-баптистів, 108 — пʼятидесятників, 36 — харизматів (Церкви повного Євангелія), 35 — адвентистів сьомого дня. Є осередки польс. наук товариства, товариства польс. культури ім. Ю. Крашевського, т-в євр., вірм., азерб. та ін. культур. Серед памʼяток містобудува­н­ня та архітектури — келії єзуїт. монастиря (1724), костел св. Софії (1737–51) та дзвіниця (1863), магістрат (1789), Преображен. собор (1864), будинок пошт. станції (серед. 19 ст.), Успен. церква (19 ст.), Михайлів. церква (1856), Яковлев. церква (18 ст.), Хрестовоздвижен. церква (1900), окруж. суд (нині гол. корпус Житомир. агроекол. університету), Будинок працелюбства, садиба Філіпова (нині Будинок урочистих подій), міський театр (1858, нині філармонія), семінар. костел Іоана з Дуклі (1842) у Житомирі, костел св. Антонія Падуанського у с. Стара Котельня Андрушів. р-ну (1786), комплекс будівель монастиря босих кармелітів (1634–1754), костел св. Варвари (1759–81) у Бердичеві, Михайлів. церква з дзвіницею у с. Краївщина (деревʼяна, 1757), Здвижен. церква з дзвіницею у с. Камʼяний Брід (деревʼяна, 1787–1851) Володарсько-Волин. р-ну, Микол. церква у с. Зарічани (1800), Троїц. костел з дзвіницею у с. Ліщин (1805), Різдво-Богородиц. церква з дзвіницею у с. Кодня (1841), Петропавлів. церква у с. Барашівка (1849), церква Преображе­н­ня Господнього у с. Левків (1862), Троїц. монастир (1872–73) та Спасо-Преображен. церква (1854–73) у с. Тригірʼя, Микол. церква у с. Станишівка (1861), Микол. церква у с. Гадзинка (1875), садиба у с. Ліщин (19 ст.) Житомир. р-ну, Микол. церква з дзвіницею у с. Межирічка Коростен. р-ну (деревʼяна, 1772), Георгіїв. Василіян. монастир та монастир. школа у Любарі (18–19 ст.), каплиця у с. Нова Чортория Любар. р-ну (18–19 ст.), Василів. церква з комплексом монастир. споруд в Овручі (12–20 ст.), Микол. церква в Олевську (1596), Різдво-Богородиц. церква у с. Жубровичі Олев. р-ну (деревʼяна, 17 ст.), Троїц. церква у с. Троковичі Черняхів. р-ну (деревʼяна, 1790), костел у с. Верхівня Ружин. р-ну (1810), церква св. Парасковії у с. Рясне Ємільчин. р-ну (деревʼяна, 1771). З Житомирщиною повʼязані життя і діяльність вчених та дослідників С. Корольова, В. Векслера, Г. Левитського, В. Кравченка, П. Тутковського, Р. Собкевича, С. Бєльського, О. Фотинського, В. Бруховського, М. Трипольського, В. Дашкевича, М. Дашкевича, В. Амалицького, В. Арциховського, В. Тан-Богораза, О. Клосовського, В. Граф­фа, І. Винокура, М. Поповича, К. Пурієвича, В. Захарченка, Н. Дмитрука, Т. Мовчанівського, К. Червʼяка, П. Шищенка, вченого і мандрівника М. Миклухо-Маклая, геть­манів, держ. і політ. діячів України І. Виговського, І. Самойловича, Б. Хмельницького, О. Дашковича, Ю. Немирича, В. Липинського, М. Грушевського, В. Голубовича, М. Сціборського, О. Сеника, О. Штуля-Ждановича, А. Вʼязлова, М. Чечеля, І. Фещенка-Чопівського, церк. і культ.-осв. діяча І. Огієнка, громад. діяча, поета і вченого Олега Ольжича, поета, академік АН УРСР М. Рильського, письмен­ників Лесі Українки, В. Короленка, І. Кіпніса, Д. Гофштейна, Л. Волошки, В. Гладкої, О. де Бальзака, Дж. Конрада, М. Косміна, В. Ґрос­смана, Л. Волинського, М. Чайковського, В. Земляка, В. Кучера, Ю. Ґудзя, В. Врублевського, В. Врублевської, С. Васильченка, І. Кочерги, П. Волиняка, Ю. Мовчана, Є. Шабліовського, Б. Тена, І.-М. Гурлянда, І. Новосельцевої, В. Гуменюка, режисерів О. Довженка, Т. Левчука, громад. і політ. діяча, поета К. Поліщука, спів­аків З. Гайдай, П. Кармалюка, Є. Червонюка, композиторів В. Косенка, Б. Лятошинського, М. Скорульського, піаніста С. Ріхтера, художників О. Канцерова, Д. Антонова, М. Максименка, О. Вітрика, скульптора В. Пінчука, арх. А. Добровольського, мистецтво­знавців Д. і В. Щербаківських.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю