Народицький район

НАРО́ДИЦЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходиться в північно-східній частині Житомирської області. Межує на Зх. з Овруц., на Пд. Зх. — з Коростен., на Пд. — з Малин. р-нами Житомир. обл.; на Пд. Сх. — з Іванків., на Сх. — з Поліс. р-нами Київ. обл.; на Пн. — з Наровлян. р-ном Гомел. обл. (Білорусь). Утвор. 1923 у складі Коростен. округи (існувала до 1930 та 1935–37) Волин. губ. (до 1925) з Народиц. і Христинів. волостей Овруц. пов. та Татарновиц. волості Коростен. пов. Спочатку було 23 сільс. ради. Відтоді до 1962 кількість сільс. рад і територ. межі (у передвоєн. роки пл. становила 938 км²) р-ну неодноразово змінювалися. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 1941 до листопада 1943 — під нім. окупацією. Діяло підпілля. До 1959 окремо існував Базар. р-н. 1962 насел. пункти Народиччини приєднано до Овруц. і Коростен. р-нів. 1966 Н. р. відновлено у колиш. межах. 1967 до Коростен. р-ну передано Берестовец., Дідковиц., Обиходів. і Сарновиц. сільс. ради. Після аварії на ЧАЕС були виселені жит. сіл Великі Кліщі, Довгий Ліс, Мотилі, Нове Шарне, Омельники, Поліське (усі знято з обліку 1990), Звіздаль, Малинка, Малі Кліщі, Малі Міньки, Мар’янівка, Перемога, Рудня-Осошня, Слобода, Хрипля, Шишелівка (усі — 1991), Роги, Северівка (обидва — 1996). У 2015 Народиц. селищну й усі сільс. (Базар., Болотниц., В’язів., Гуто-Мар’ятин., Закусилів., Заліс., Ласків., Межиліс., Мотійків., Новодорогин., Норинців., Радчан., Селец., Стародорогин., Сухарів.) ради, яким підпорядк. смт Народичі та 64 села (див. Базар), зараховано до Народиц. селищ. об’єднаної територіал. громади (1284 км²). За переписом насел. 2001, на Народиччині проживали 11 439 осіб (складає 47,1 % до 1989); станом на 1 січня 2019 — 9488 осіб; переважно українці. Лежить на Поліській низовині. Зх. частина знаходиться у межах Житомирського Полісся, сх. — Київського Полісся. Поверхня — низовинна пологохвиляста алювіально-зандрова (на Пд. — моренно-зандрова) рівнина. Є поклади торфу, глини, вапняків. Осн. річки (бас. Дніпра): Жерів і Уж з притоками Грезля, Звіздаль, Кам’янка, Норин. Переважають дерново-підзолисті, піщані, глинисто-піщані та болотні ґрунти. У підпорядкуванні Народиц. спецлісгоспу — Базар. (10 939,8 га; на тер. Малин. р-ну — 481 га), Давидків. (7184 га), Закусилів. (7223,4 га), Заліс. (9794 га), Кліщів. (12 260,1 га), Народиц. (8642 га), Радчан. (8674,7 га) лісництва. Осн. лісоутворювал. породи: сосна, дуб, граб, осика, береза, вільха. 1991 створ. Розсохів. заказник (ботан., 10 га), 2007 — Древлян. заказник (ландшафт., 9182,76 га; обидва — місц. значення), 2009 — Древлян. природ. заповідник (30 872 га, заг.-держ.). За структурою економіки р-н переважно аграрний. У 1990-х рр. ліквідовано виробництва хмелю, льону, картоплі. Працюють 13 підприємств, що займаються вирощуванням зерн. культур і тваринництвом. Найбільше підприємство — ТОВ «Норинцівське», в якому утримують 48 % великої рогатої худоби та щорічно збирають 25 % пшениці й ін. культур від заг. кількості у Народиччині. Протяжність залізниці 17,5 км (станцій немає), автомобіл. доріг — 462 км (з твердим покриттям — 332 км). Функціонують 9 заг.-осв. шкіл, 9 дитсадків; селищ. і 10 сільс. Будинків культури, 11 клубів, селищна і 15 сільс. б-к, Народицький краєзнавчий музей, Закусилів., Ласків., Новодорогин. шкіл. істор.-краєзн. музеї; центр. рай. і дільнична лікарні, 2 сільс. лікар. амбулаторії, 4 фельдшер.-акушер. і 15 фельдшер. пунктів. П’ятьом худож. колективам присвоєно звання «народний». На Житомирщині досить популярними стали фольклорно-етногр. колектив «Марічка» із с. Жерев (засн. 1976) і вокал. жін. колектив «Вербиченька» із с. Радча (1994). Виходить рай. г. «Життя і слово». Діє низка православ. і протестант. реліг. громад. Під охороною держави — 102 пам’ятки історії, археології, монум. мистецтва та ін. Збереглися церкви Покрови у с. В’язівка (1862, пам’ятка архітектури місц. значення), Різдва Пресвятої Богородиці у с. Любарка (1874), Іоанна Богослова у с. Великі Кліщі (1885), сільс. Будинок культури у с. Норинці (1930). Пам’ятка історії — брат. могила воїнів 2-го Зимового походу Армії УНР у с. Базар (2000 встановлено меморіал). Досліджено курганні групи бронз. віку, 6–7 і 10–13 ст. у селах Гута-Ксаверівська, Липлянщина, Лозниця, Малі Кліщі, Норинці (138 курганів), Селець, Яжберень, поселення у селах Залісся (неолітичне), Малі Кліщі (10–13 ст.), Одруби (1 тис. до н. е. і 2–5 ст.), Христинівка та Шишелівка (обидва — 8–9 ст.). Серед видат. уродженців — лікарі А. Болотний (с. Новий Дорогинь), І. Вернигора (с. Старе Шарне), агроном В. Волкодав (чл.-кор. НААНУ, с. Базар), мікробіолог І. Курдиш, геологи К. Єсипчук (обидва — с. Великі Кліщі), В. Рябенко (с. Межиліска), картограф І. Левицький (с. Селець), географ С. Лісовський (с. Любарка), фізик М. Кобилінський (с. Закусили), фахівець у галузі металургії В. Конюх (с. Межиліска), археолог Г. Русяєва (с. Буда-Голубієвичі), хімік А. Самчук (с. В’язівка), економіст П. Стецюк (с. Ласки); поет, драматург, актор В. Гайний (с. Гуто-Мар’ятин), письменник В. Ярмолюк; скульптори В. Бик, І. Шмагун (усі — с. Липлянщина), Л. Верстак (с. Рубежівка); співак-бандурист А. Білоцький (с. Любарка), співачки О. Кулик (нар. арт. України, с. Малі Міньки), Л. Кондратюк (засл. арт. України, с. Снитище); політ. діячі В. Будько (с. Базар), І. Заєць (с. Лозниця); спортсмен (веслування академічне) Г. Дмитренко (с. Слобода-В’язівка); учасник 2-ї світової війни, повний кавалер ордена Слави А. Антоненко (с. Великі Кліщі). У с. Базар похов. Герой Радянського Союзу І. Артамонов, у с. Любарка — І. Поляков.