Надсяння

НАДСЯ́ННЯ — давня українська етнічна земля. Ін. назва — Пося­н­ня. Роз­таш. вздовж обох берегів р. Сян (звідси й назва) на Пн. від Лемківщини на укр.-польс. (до виселе­н­ня українців 1945–51) прикордон­ні. З Пд. на Пн. Н. охоплює частини Низьких і Середніх Бе­скидів, Під­­гірʼя і Надсян. низовини. У 10–14 ст. воно входило до складу Київ., згодом — Галицько-Волин. держав. Із часів завоювань польс. короля Казимира III Великого (1340–49), який при­єд­нав до Польщі значну частину земель Галицько-Волин. держави, Н. опинилося в кордонах Руського воєводства, створ. Польщею з центром у Львові. До нього входило 5 земель: Белз., Галиц., Львів., Пере­мишл., Сяніцька. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина), 1918–19 — ЗУНР, 1919 — вересень 1939 — Польщі. Після поразки остан­ньої на під­ставі Угоди про дружбу та кордони від 28 вересня 1939 Н. поділено між СРСР і Німеч­чиною (див. Молотова-Ріб­бентропа Пакт) вздовж р. Сян: лів­обереж­жя уві­йшло до створ. німцями Генеральної губернії, прав­обереж­жя — до УРСР. Після поч. нім.-рад. вій­ни 22 червня 1941 Н., разом із усією Галичиною, опинилося у складі Ген. губ., на­прикінці липня 1944 його зайняли рад. війська. Восени того ж року СРСР погодився на встановле­н­ня кордону з Польщею вздовж Керзона лінії зі зміще­н­ням її на користь Польщі за рахунок укр. і білорус. (Пн. Під­ляш­шя; див. Холмщина й Під­ляш­шя) земель, у деяких місцях — до 50–60 км.

Н., що історично складало тер. Зх. Галичини, у давнину було заселено пере­важно пращурами українців, але від 14 ст. неухильно полонізувалося. Якщо до завоювань польс. короля Казимира III Великого укр.-польс. етнічне роз­межува­н­ня проходило західніше Ряшева і східніше Ясла та Горлиць (із взаєм. між­етніч. вкрапле­н­ням обабіч суціл. лінії етніч. роз­межу­ва­н­ня), то до поч. 20 ст. етнічна межа істотно пере­сунулася на Сх. і на­близилась до лінії Ярослав (і навіть далі ) — Сянок. Хоча на Пн. до межі з Холмщиною вона залишалась практично без змін, проте на самій Холмщині межа посунулася до Томашева–Замостя–Красно­става. Остаточно долю Н. вирішив Договір між СРСР і Польщею про рад.-польс. держ. кордон від 16 серпня 1945, укладений на під­ставі рішень Кримської конференції 1945, згідно з яким майже все Н. (за невеликими винятками) залишилось у складі Польщі. Гол. містом Н. є Пере­мишль (давній важливий центр укр. культури), знач., хоча кількісно невеликими, — Яро­слав і Сянок, меншими — Березів, Лежайськ, Пере­ворськ, Радимно. Полонізація Н. здійснювалася шляхом пере­селе­н­ня сюди польс. колоністів (згодом — сполонізов. німців) і внаслідок пере­ходу місц. насел. на польс. мову та прийня­т­тя римо-католицизму. У повоєн. час, після виселе­н­ня українців з Н., у тих його пн.-зх. частинах, що були раніше укр., залишилися тільки укр. анклави, як, напр., с. Тарнавка. На пд.-сх. околиці Ряшева у с. Заліс­ся збереглася колишня греко-катол. церква, пере­обладнана під костел. Загалом до поч. 2-ї світової вій­ни на Зх. від тодіш. укр.-польс. етніч. межі проживало (без т. зв. замішанців) бл. 40 тис. українців, з яких половина роз­мовляла польс. мовою. Від осені 1944 до липня 1946 з Польщі до УРСР депортовано (офіц. мовою — еваку­йовано) понад 480 тис. українців: бл. 200 тис. — з Холмщини і Пд. Під­ляш­шя, решта — із Зх. Галичини (Лемківщина і Н. — тер. на Пн. Сх. від Лемківщини і на Зх. від Холмщини). Отже, можна вважати, що з Н. (у ширшому від геогр. понят­ті) до СРСР вивезено до 180 тис. осіб, окрім них — ще бл. 100 тис. лемків (див. Депортація). Решту українців у ході Акції «Вісла» 1947 роз­сіяно на т. зв. понім. землях, що складають третину тер. сучас. Польщі. Виселе­н­ня українців до УРСР і пн. та зх. земель у самій Польщі су­проводжувалося масовим наси­л­лям над ними. Його уособле­н­ням стало поголовне знище­н­ня жителів с. Павлокома. Частина українців Н. уникла депортації або згодом повернулася на рідну землю. Найбільше їх проживає у Пере­мишлі, де діють комплекс укр. шкіл ім. М. Шашкевича (початк. школа, г-зія, ліцей), в якому навч. бл. 250 дітей; Нар. дім, зведений на кошти українців у 19 ст. (після 2-ї світової вій­ни націоналізований, нині викуплений у держави); Пд.-Сх. наук. ін­ститут, що досліджує про­блеми польс.-укр. культур. взаємин, діяльність Церкви. Місц. осере­док Обʼ­єдн. українців у Польщі проводить різноманітні укр. культ.-осв. заходи та значну роботу з від­творе­н­ня і збереже­н­ня місць укр. істор. памʼяті в Н., зокрема спільно з Яворів. осередком товариства «Надся­н­ня» (Львів. обл.) до­глядає могилу автора музики до гімну України М. Вербицького у с. Млини, а також місця масових поховань українців, які загинули під час 2-ї світової вій­ни та після її закінче­н­ня в Пикуличах (на околиці Пере­мишля), Бірчі, Павлокомі та ін. місцях. Започатковано про­граму «Поверне­н­ня» для тих, кого за акцією «Вісла» 1947 вивезено з рідних земель. Значну душпастир. роботу веде греко-катол. Церква, легалізована в Польщі на поч. 1990-х рр.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю