Найда Руслан Анатолійович

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Найда Руслан Анатолійович
Діяльність:: скульптор
Дата народження:: 25 берез. 1969

НА́ЙДА Руслан Анатолійович (25. 03. 1969, Київ) — скульптор, графік, письменник. Закінчив Українську академію мистецтв (Київ, 1993; викладачі В. Борисенко, В. Бородай, І. Макогон, В. Сухенко). Працював препаратором кафедри анатомії Київського медичного інституту (1986–87). Брав участь в археологічних розкопках неолітичних культур (1988–93), кінних і піших краєзнавчих та етнографічних походах, відродженні українського козацтва, кобзарському цеху М. Будника. Співавтор документального фільму «Холодний Яр» (1990–91; про організований збройний опір більшовицької окупації на Черкащині). У США вивчав культури майя, ацтеків, інків. Працював у майстерні художнього скла (Нью-Йорк, 1993–94). Створив компанію з історичної реставрації будинків у місті Балтімор (штат Меріленд, 1997–2003). Виконав вітражі для ірландської церкви (місто Фоллстон, штат Меріленд, 1998). Учасник міських, всеукраїнських, зарубіжних художніх виставок від 1988. Персональні — у Києві (1992, 2011, 2015), Стокгольмі (1992), Вашингтоні, Нью-Йорку (обидві — 1993), Клівленді (штат Огайо), Ньютоні (штат Айова; обидві — 1994), Дірфілдбічі (штат Флорида), Торонто (провінція Онтаріо), Едмонтоні (провінція Альберта; обидва — Канада; усі — 1995), Берліні (2013), Каневі (Черкаська обл.), Зоесті (Німеччина; обидві — 2015). Створює меморіали, меморіальні дошки, станкові скульптури зі сталі та каменю у стилях неоекспресіонізму та реалізму. Окремі роботи зберігаються у галереях Києва, Берліна, Вашингтона. Від 2005 ілюструє книги видавництв «Нова Січ», «Ярославів Вал», «Саміт-книга» (усі — Київ), «Wostok Verlag». Автор книг «Балта–Бруклін–Балтимор» (2011, роман про реалії іммігрантського буття), «Козацький роман», «Козацька кухня» (обидві — 2014; усі — співавтор), «Редут» (2015, повість про будні на зимових барикадах Євромайдану), «Козацькі напої», «Росомаха» (обидві — 2018; усі — Київ).

Додаткові відомості

Основні твори: меморіал героям Чорнобиля (1991); мемор. дошки — О. Гончару (1995; 2009), М. Шумилу (2009), В. Гримичу (2018; усі — у Києві); станк. скульптури — «Тінь вождя» (1995), «Воїн» (1996, Музей Гіршгорн, Вашинґтон), «Змієборець», «Степовий воїн», «Архітектор», «Батько з двома синами» (усі — 2010), «Приручення коня», «Вітер», «Кінь місячного сяйва» (усі — 2011), «Кобзар» (Музей неоекспресіонізму В. Морґнера, м. Зоест), «Амазонка», «Галоп», «Кінь» (усі — 2012), «Мати Слава» (2016, Міністерство фінансів, м. Саарбрюкен), «Першопрохідці (Вікінги)» (2017, м. Бінц; усі — Німеччина).