Наконечний Володимир Васильович
НАКОНЕ́ЧНИЙ Володимир Васильович (08. 03. 1956, с. Лозна Уланів., нині Хмільн. р-ну Вінн. обл. — 18. 12. 2010, Дніпропетровськ, нині Дніпро) — скульптор. Чоловік О. Годенко-Наконечної, батько Л. Наконечної. Член НСХУ (1989). 1-а премія Міжнар. бієнале «Пан-Україна’95» (Дніпропетровськ). Закін. Київський художній інститут (1985; викл. М. Вронський, В. Чепелик). Працював 1985–97 на Дніпроп. худож.-вироб. комбінаті. Учасник обл., всеукр., всесоюз., зарубіж. мистецьких виставок (від 1985). Персон. — у Києві (2006), Дніпрі (2007), Дніпродзержинську (нині Кам’янське Дніпроп. обл., 2011). Основні галузі — монум., станк. скульптура, дрібна пластика. Створював пам’ятники, портрети істор. осіб та сучасників, медалі, рельєфи. Для твор. манери Н. притаманні висока культура пластич. форми, пружність об’ємів, творче опрацювання укр. традицій. В образно-символ. або реаліст. формах виявляв міфопоет. пласт укр. культури — від індоєвроп. і слов’ян. прадавнини до часів козаччини. Використовував символічну мову й достовірне трактування форми, прийоми стилізації, народнопісен. поетизації; поєднував філігранну техніку з монументальністю та цілісністю композиції. Завдяки переосмисленню антич. та староукр. міфів створив низку творів, пластика яких базується на знаковості, абстрагованості, відході від оповідальності в поєднанні з довершеністю реал. деталей, що робить ці композиції одночасно архаїзованими й модерними. Деякі роботи побудовані на контрасті рельєфу та контррельєфу. Використовував бронзу, дерево, камінь, мармур. Брав участь у конкурсах на пам’ятники жертвам сталін. репресій для Дніпропетровська, С. Бандері для Львова, І. Сірку для Харкова, Незалежності України для Києва. Переможець конкурсів на пам’ятники: Д. Яворницькому (1991, Дніпро), гетьману І. Мазепі та королю Швеції Карлу ХІІ (2008, Полтава). Окремі роботи зберігаються в НХМ (Київ), Дніпров. ХМ, Дніпров. істор. музеї ім. Д. Яворницького, Музеї історії міста Кам’янське.
Додаткові відомості
- Основні твори
- станк. твори — «М. Годенко» (1979), «Полудень» (1984), «Дружина» (1985), «Сонячний день», «Зустріч. Космонавти О. Леонов і Т. Стаффорд», «Молодий поет», «Кобзар на коні» (усі — 1987), «Десант», «Пробудження. Дочка Лада» (обидва — 1988), «Байкар Л. Глібов», «Військо Запорозьке» (обидва — 1989), «Великий Мамай» (1990), «Д. Байда-Вишневецький» (1991), «Народження Єлени», «Зевс та Європа», «Пушан» (усі — 1995), «Пам’яті О. Голосія» (2000), серія «Мамай» (2000–10, 15 бронз. композицій); «М. Приймаченко», «Н. Махно» (обидва — 2001), «Цвіт папороті», «Великий Рама» (обидва — 2002), «Птах», «Трипільська Венера», «Оголена», «Самсон» (усі — 2003), «М. Гоголь (з тим, хто за спиною)» (2009), «Т. Шевченко», «Жах», «Знаки Зодіаку» (усі — 2010); пам’ятники — воїнам 2-ї світової війни (м. Синельникове, 1988; смт Перещепине, 1989; обидва — Дніпроп. обл.), Д. Яворницькому (1995), будівельникам дніпров. набережної (1996; обидва — арх. В. Мірошниченко), декор. композиція «Маленький принц» (парк ім. Л. Глоби, 1998, арх. Ю. Аліпов); меморіал «У скорботах і печалях втіха» (пам’яті загиблих від вибуху будинку, 2008, арх. О. Плосконіс); мемор. дошки — І. Манжурі (1990), В. Підмогильному (2004), Я. Фабру (2005), П. Падуну (2006; усі — у Дніпрі); рельєфи — триптих «Ясир», «Лада», поліптих «Велика гра» (усі — 1991), «Трипільський торс», диптихи «Анна Ярославна. Генріх І Капетинг», «І. Мазепа. Карл ХІІ» (усі — 1992), «Кохання гетьмана. І. Мазепа і М. Кочубеївна», «Ф. Гуменюк», «Д. Стецько», поліптих «Мала гра. І. Мазепа та Петро І», «Писанка. Мистецтвознавець О. Годенко» (усі — 1993); медаль «К. Костанді» (2003).
Рекомендована література
- Берда О. І наш біль, і наше каяття // КіЖ. 1991, 1 черв.;
- Друченко М. Монумент Дмитру Яворницькому в Січеславі // Артанія. 1996. № 2;
- Старченко В. Світ у трьох вимірах // Зоря. 1997, 8 квіт., Бушак С. Мамаї Володимира Наконечного // Січеслав. 2007. № 1;
- Старченко В. Індо-Україна скульптора Наконечного // Слово Просвіти. 2011, 21–27 лип.;
- Пам’яті Володимира Наконечного: Некролог // ОМ. 2011. № 2.
Фотоілюстрації
. 1991. derevo.jpg "Із триптиха «Ясир» (центральна частина). 1991. Дерево")
Завантажити статтю
Людина 
