НАКОНЕ́ЧНИЙ Володимир Васильович (08. 03. 1956, с. Лозна Уланів., нині Хмільн. р-ну Вінн. обл. — 18. 12. 2010, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — скульптор. Чоловік О. Годенко-Наконечної, батько Л. Наконечної. Член НСХУ (1989). 1-а премія Між­нар. бієнале «Пан-Українаʼ95» (Дні­пропетровськ). Закін. Київський художній ін­ститут (1985; викл. М. Вронсь­кий, В. Чепелик). Працював 1985–97 на Дні­проп. худож.-вироб. комбінаті. Учасник обл., всеукр., всесоюз., зарубіж. мистецьких ви­ставок (від 1985). Персон. — у Києві (2006), Дні­прі (2007), Дні­продзержинську (нині Камʼян­ське Дні­проп. обл., 2011). Основні галузі — монум., станк. скульптура, дрібна пластика. Створював памʼятники, порт­рети істор. осіб та сучасників, медалі, рельєфи. Для твор. манери Н. притаман­ні висока культура пластич. форми, пружність обʼємів, творче опрацюва­н­ня укр. традицій. В образно-символ. або реаліст. формах виявляв міфопоет. пласт укр. культури — від індоєвроп. і словʼян. прадавнини до часів козач­чини. Використовував символічну мову й достовірне трактува­н­ня форми, при­йоми стилізації, народнопісен. поетизації; по­єд­нував філі­гран­ну техніку з монументальністю та цілісністю композиції. Завдяки пере­осмислен­ню антич. та староукр. міфів створив низку творів, пластика яких базується на знаковості, абстрагованості, від­ході від оповід­альності в по­єд­нан­ні з довершеністю реал. деталей, що робить ці композиції одночасно архаїзованими й модерними. Деякі роботи побудовані на контрасті рельєфу та контр­рельєфу. Використовував бронзу, дерево, камінь, мармур. Брав участь у конкурсах на памʼят­ни­ки жертвам сталін. ре­пресій для Дні­пропетровська, С. Бандері для Львова, І. Сірку для Харкова, Незалежності України для Києва. Пере­можець конкурсів на памʼят­ни­ки: Д. Яворницькому (1991, Дні­про), геть­ману І. Мазепі та королю Швеції Карлу ХІІ (2008, Полтава). Окремі роботи зберігаються в НХМ (Київ), Дні­пров. ХМ, Дні­пров. істор. музеї ім. Д. Яворницького, Музеї історії міста Камʼянське.