Навроцький Борис Олексійович
Визначення і загальна характеристика
НАВРО́ЦЬКИЙ Борис Олексійович (14(26). 04. 1894, Київ — 10. 02. 1943) — літературо- та музикознавець. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1917), де відтоді й працював (нині Київ. університет): від 1924 — завідувач кафедри укр. літ-ри; одночасно 1922–23 викладав теорію музики в Київ. консерваторії; від 1926 очолював секції шевченкознавства, слов’ян. літ-ри, від 1927 був ученим секр. Київ. філії Інституту Т. Шевченка (1930–34 — в. о. дир. інституту). 1934–35 — завідувач кафедри Ростов. університету (м. Ростов-на-Дону, РФ); від 1935 — науковий співробітник Інституту світ. літ-ри АН СРСР (Москва) та, водночас, проф. Моск. консерваторії. Заарешт. 1936 за сфабриков. звинуваченнями. Покарання відбував у концтаборах на Колимі, де 1940 його повторно засуджено до 10-ти р. ув’язнення. За ін. даними — розстріл. 1937. Реабіліт. 1957. Досліджував питання теорії мистецтва. Автор нарису, присвяч. теорії поезії «Мова та поезія» (Х.; К., 1925), а також низки розвідок з теорії музики («Мовна інтонація та музика», 1923; «Ораторське мистецтво та його сучасне значення», «Поезія і музика»; обидві — 1925). Серед праць шевченкозн. тематики — ґрунт. монографія «“Гайдамаки” Тараса Шевченка» (Х., 1928), у ній докладно простежено всі можливі й вірогідні істор. та літ. джерела поеми, досліджено особливості жанру, композиції, стилю тощо, та зб. статей «Шевченкова творчість» (Х.; К., 1931), чільне місце в яких займають проблеми соціол. та інтонац.-композиц. аналізу його творів, вивчення способів римування в поезіях Т. Шевченка, особливості стилю поем «Княжна», «Наймичка» та ін.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 