Бугославський Сергій Олексійович

БУГОСЛА́ВСЬКИЙ Сергій Олексі­йович (20. 06(02. 07). 1888, Чернігів — 14. 01.1946, Москва) — літературо- та музико­знавець, композитор. Доктор мистецтво­знавства (1940), проф. Член-кореспондент Держ. академії худож. наук Росії. Закін. муз. училище РМТ (1907) та Університет св. Володимира у Києві (1912). Наук. під­готовку здобув на семінарі сх.-словʼян. філології В. Пере­тца. Муз. композицію ви­вчав у Р. Ґлієра, О. Іл­лінського, С. Василенка. Від 1916 - магістр, доцент, проф. Таврій. університету (Сімферополь), від 1922 — у Моск. комуніст, університеті трудящих Сходу, Вищому літ.-худож. ін­ституті та Моск. університеті; 1926–30 — худож. кер. Моск. радіо; 1938–45 — в Ін­ституті світ. літ-ри АН СРСР. Як кер. від­ділу фольклору цього Ін­ституту багато уваги приділяв збиран­ню та ви­вчен­ню нар. творчості періоду 2-ї світової війни. Істор.-літ. інтереси Б. зосереджувалися у галузі текс­тол. ви­вче­н­ня агіо­графії та літописа­н­ня періоду Київ. Русі. Ці дослідже­н­ня під­сумовано в окремих роз­ділах академ. «Истории рус­ской литературы» (Москва; Ленин­град, т. 1, 1941; т. 2, ч. 1, 1945; т. 2, ч. 2, 1948). Знач. наук. інтерес становить його праця «“Повесть времен­ных лет”: Списки, редакции, первоначальный текст» // «Старин­ная рус­ская повесть», Москва; Ленин­град, 1941 (високо оцінена А. Шахматовим та М. Гудзієм), у якій зі­ставлено всі списки твору, уточнено історію текс­ту, роз­вʼязано окремі про­блеми. Уклав зб. «Летописный рас­сказ в рус­ских летописных сводах ХІІ–ХVІ вв.» (опубл. частинами). Муз.-наук. інтереси — нар. пісня (запис і обробка фольклору), музика й кіно. Автор симфонії з хором «Пушкін», сюїти «Пісен­на роз­повідь про таджиків», увертюри «Ломоносов», романсів, музики до к/ф «Свято св. Йоргена» (1930, реж. Я. Протазанов).

Завантажити статтю