Надзвичайні військові суди в Українській Народній Республіці

НАДЗВИЧА́ЙНІ ВІЙСЬКО́ВІ СУДИ́ В УКРАЇ́НСЬКІЙ НАРО́ДНІЙ РЕСПУ́БЛІЦІ Надзвичайні військові суди створювали відповідно до затвердженого Директорією УНР закону від 26 січня 1919 в місцевостях, в яких оголошували воєнний стан або стан облоги, а також у яких відбувалися воєнні дії. Оскільки на підставі закону від 24 січня 1919 на всій території УНР оголошено воєнний стан, цивільне правосуддя відійшло на другий план, а наявні до того військ.-польові суди скасовано незалежно від часу їхнього створення. Вироки, винесені надзвичайними військовими судами за спрощеною процедурою, не підлягали оскарженню й негайно виконувалися. Однак особи, засуджені до смертної кари, мали право впродовж 6-ти годин після оголошення вироку звернутися із проханням про помилування або полегшення кари до Директорії УНР, а в регулярної армії — до Головного Отамана.

Склад надзвич. військ. суду не був сталим. Його створювали командири полків або військ. нач. з рівними чи більшими правами, а також губерн. або міські коменданти. Вони ж призначали особовий склад військ. надзвич. суду, до якого входили: голова (муштровий штаб-стар­шина), 4 чл. (старшини й підстаршини), прокурор, оборонець і секретар. Підсудності підлягали за карні вчинки всі військ. і цивіл. особи, передані суду за законом УНР. Оскільки за Директорії УНР не було переглянуто старого законодавства, а лише відредаговано окремі його статті, на тер. УНР продовжували зберігати чинність закони колиш. Рос. імперії та Тимчас. уряду, і надзвич. військ. суди керувалися карним статутом «Сводъ военныхъ постановленій» (1869). Таким чином, вони швидко реагували на конкретні обставини за законодавством перехід. періоду. Серед найвідоміших справ, розглянутих надзвич. військ. судами, — полковника П. Болбочана, отамана Й. Біденка.

Завантажити статтю