НАЗА́РЕНКО Іван Дмитрович (03(16). 08. 1908, с. Бірки, нині Великобагачан. р-ну Полтав. обл. — 09. 06. 1985, Київ) — історик, філософ, громадсько-політичний діяч. Доктор філософських наук (1962), професор (1964). У 1925–30 — на комсомол. роботі в Полтав. окрузі. Закін. Харків. електротех. ін­ститут (1935), водночас 1933–35 навч. в аспірантурі на філос. від­діл. Ін­ституту червоної професури. 1936–41 — викладач, завідувач кафедри діалектич. та істор. матеріалізму й каф. основ марксизму-ленінізму в стоматол., 2-му мед., електротех. ін­ститутах у Харкові. Під час 2-ї світової вій­ни — комісар, командир дивізії нар. ополче­н­ня в Харкові; 1942 — парт. організатор ЦК ВКП(б) заводу в Тюмені; 1942–43 — гол. ред. Політвидаву при ЦК КП(б)У в Саратові (обидва — РФ) та Москві. 1943–44 — завідувач від­ділу пропаганди та агітації Харків. обл. комітету КП(б)У; 1944–45 — завідувач від­ділу, секр. Харків. обкому КП(б)У з пропаганди. 1945–46 — на керів. роботі в Упр. пропаганди й агітації ЦК КП(б)У. 1945 — ред. ж. «Пропагандист и агитатор». 1946–47, 1949–56 — секр. ЦК КП(б)У, згодом — КПУ з пропаганди. 1947–48 навч. в Академії сусп. наук при ЦК ВКП(б). Від 1956 — директор Ін­ституту історії партії при ЦК КПУ. Від 1974 — на пенсії. Член редколегій вид. «История Ком­мунистической партии Советского Союза» (Москва, 1964–70, т. 1–4), «УРЕ», «Історія міст і сіл Української РСР». Депутат ВР СРСР 4-х скликань, ВР УРСР 2–8-го скликань (1947–75). Заст. голови правлі­н­ня Укр. товариства охорони памʼяток історії та культури (1976–82). Темі визволе­н­ня сло­вʼян. народів у творчості Т. Шев­ченка присвятив брошуру «Спів­ець свободи словʼянських народів» (К., 1943). Пізніше ви­ступив із конʼюнктурно-ідеол. книгами про філос. по­гляди та реліг. пере­кона­н­ня Т. Шевченка: «Світо­гляд Т. Г. Шевченка» (1957), «Т. Г. Шевченко — борець проти ідеалізму і релігії» (1961; обидві — Київ), «Обществен­но-политические, философские и атеистические взгляды Т. Г. Шевченко» (Москва, 1961; 2-е вид. доповнено українською мовою — К., 1964; Ленін. премія, 1964).