Назаренко Іван Карпович
НАЗА́РЕНКО Іван Карпович (11(24). 10. 1901, м. Бєлгород, нині РФ — 02. 05. 1978, Москва) — співак (тенор), педагог. Канд. мистецтвознавства (1953). Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1970). Закін. Харків. муз.-драм. інститут (1928). Відтоді — соліст Всесоюз. радіокомітету, 1941–47 — Великого театру у Москві. 1948–70 — викладач Моск. консерваторії. Серед учнів — Є. Кибкало, К. Огнєвой, В. Тимохін. Виступав у Москві з концертами укр. музики. У репертуарі — твори М. Лисенка, Г. Алчевського, Б. Підгорецького, Я. Степового, П. Сениці та ін., українські народні пісні. Здійснив записи на грамплатівки. Автор дослідж. «Искусство пения» (1948; 1968), «Иван Петров» (1957); упорядник зб.: «Вокальные упражнения и методические высказывания к ним М. И. Глинки» (1949; 1950; 1951), «Итальянские песни» (1957), «Старинные вальсы» (1968; усі — Москва), «Українські народні пісні у виконанні І. С. Козловського» (К., 1969).
Додаткові відомості
- Основні партії
- Князь («Русалка» О. Даргомижського), Голицин («Хованщина» М. Мусоргського), Володимир Ігорович («Князь Ігор» О. Бородіна), Дефорж («Дубровський» Е. Направника), Тріке («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Ликов, Бомелій («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Синодал («Демон» А. Рубінштейна), Молодий солдат («Бела» А. Александрова), Матео Борса («Ріґолетто» Дж. Верді), Каварадоссі («Тоска» Дж. Пуччіні).
Завантажити статтю
Людина 
