Нефелін Василь Данилович
Визначення і загальна характеристика
НЕФЕ́ЛІН Василь Данилович (справж. — Нагорський; 13. 03. 1907, с. Сваром’я Остер. пов. Черніг. губ., згодом Вишгород. р-ну Київ. обл., нині затоплене Київ. водосховищем — 11. 06. 1968, м. Остер, нині Черніг. р-ну Черніг. обл.) — письменник, педагог. Закін. 3-річні пед. курси (1925) та вчител. інститут (1950) у Чернігові. У 1920-х рр. учителював в Острі, с. Черкаські й Руські Тишки (нині Харків. р-ну Харків. обл.). Входив до черніг. філії Спілки селян. письменників «Плуг», 1925 дебютував віршами та оповіданнями у ж. «Плужанин». 1930–31 — відп. секр. та чл. редколегії ж. «Плуг» (Харків), приятелював із С. Пилипенком. Потім працював у ред. г. «Колгоспне життя» (Остер), від 1933 — у г. «Більшовик» (Чернігів). Улітку 1937 його звинувачено в приналежності до укр. контррев. націонал-фашист. організації, 17 листопада того ж року засудж. до 10-річ. ув’язнення у виправно-труд. таборах. 14 лютого 1944 достроково звільнений як невиліковно хворий на сухоти (реабіліт. 1956). Повернувся на Чернігівщину, продовжив учител. працю в Острі. Автор зб. оповідань «Із глибин» (Х., 1930), «Сулонські оповідання» (1959), «Золоте відерце» (1962), «Любов» (1965; усі — Київ), повістей «Будні» (Х., 1930), «Ранок його життя» (К., 1960).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
