Нефьодов Пилип Діомидович

Визначення і загальна характеристика

НЕФЬО́ДОВ Пилип Діомидович (Нефёдов Филипп Диомидович; 06. 10. 1838, с. Іваново Владимир. губ., нині місто, РФ — 25. 03. 1902, с. Пере­бор Владимир. губ., похов. у Мос­кві) — російський прозаїк, етно­граф, журналіст. Навч. в Іванов. церк.-приход. училищі (1844–49), був вільним слухачем Моск. університету (1862–63). Від серед. 1850-х рр. публікував стат­ті, оповіда­н­ня, нариси, вірші та фейлетони в сатир. ж. «Искра», «Будильник», «Развлечение», г. «День», «Московские ведомости», «Век». 1865–66 — ред. про­гресив. ж. «Книжник», 1879–81 — г. «Рус­ский курьер». 1881 заарешт. за справою А.Желябова. Після декількох місяців увʼяз­не­н­ня звільнений під поліцей. на­гляд. Від 1884 — спів­роб. г. «Рус­ские ведомости». У творчості Н. пере­важає зображе­н­ня життя іванов. текс­тильників і селян. У ж. «Оте­чествен­ные записки» (1868, № 9) опубл. його перший великий твір — «Девичник», в якому най­яскравіше від­творено картину жорстокої екс­плуатації робітників. У 1870-і рр. Н. захопився етно­графією та археологією, від 1874 — спів­роб. Етногр. від­ділу Товариства любителів природо­знавства, антропології та етно­графії. Дійсний член Моск. археол. товариства (1894). У 1870–80-х рр. кілька разів при­їжджав в Оренбур. край (Росія) для проведе­н­ня археол. та етногр. досліджень, зокрема влітку 1887 і 1888 працював у Пд. Приурал­лі, по­єд­нуючи антропол. зав­да­н­ня з етно­графічними. У своїх звітах і нотатках Н. залишив важливий матеріал про пере­селен. рух українців. У корот. нарисі «Рус­ские пере­селенцы» поділився враже­н­нями від спо­стережень жит­тєвих явищ, особистих бесід із селянами, поміщиками, чиновниками в рос. і башкир. населених пунктах. Побл. фортеці Ілецький Захист (нині м. Соль-Ілецьк Оренбур. обл.) Н. виявив поселе­н­ня українців, які влаштувалися тут понад 12 р. тому. За його описом, вони зайняли казен­ну землю, побудували із саману хати з трубами, обмазали їх глиною та вибілили; обробляли городи, овочами й плодами з яких забезпечували всіх жителів Ілецького Захисту, зорали землю й жили мирно й добре; чоловіки старан­но за­ймалися хліборобством, а жінки городництвом і домаш. госп-вом. Це справило на нього неабияке враже­н­ня: «Я залюбовался порядочностью, трудолюбием и рачительностью жителей этого маленького поселочка, огороды которого примыкают к самой реке Ельшанке...». У роз­мові автора зі старожилами зʼясувалося, що українці — гарні працівники і «примерной честности люди». Однак не­вдовзі їх чекала сумна доля — прогнали з облаштов. земель, бо с-ще під­лягало ліквідації. В ін. ві­домому народниц. творі «Тайна реки» (1894) Н. роз­повів про нелегке життя камських бакенщиків. У повісті він правдиво і детально описав один з епізодів пере­селе­н­ня українців на Сх. Рос. імперії шляхом, що пролягав через Башкорто­стан. У невеликому фрагменті письмен­нику не лише художньо яскраво, але й вельми реалістично з наук. точки зору вдалося показати жит­тєві об­ставини, в яких пере­бували селяни зх. губерній, що шукали кращої долі, а також етно­графічно точно від­­образити типові якості укр. пере­селенців, від­значені місц. жителями При­камʼя, — хазяйновитість, працьовитість, наполегливість, жит­тєва впертість. У 1880–90-х рр. письмен­ник спів­­працю­вав із ж. «Наблюдатель» та «Север­ный вестник», в яких публікував худож.-етногр. повісті. Н. ідеалізував «устои» селян. патріархал. побуту, висуваючи ідею гармоній. світу. Прагну­чи до точності описів, він спирався на факти й цифри, широко використовував етногр. матеріали, фольклорні записи, нар. мову.

Тв.: Сочинения. Т. 1–4. Москва; С.-Пе­тербург, 1894–1900; Cвяточные рас­ска­зы. Москва, 1895; С.-Пе­тербург, 1900; Отчет об археологических ис­следованиях в Южном Приуралье, произве­ден­ных летом 1887 и 1888 гг. // Мат. по архео­логии восточ. губерний Рос­сии. Т. 3. Мос­ква, 1899; Отчет об археологических ис­следованиях в Прикамье, произве­ден­ных летом 1893 и 1894 гг. // Там само; Ра­скопки курганов в Ко­стромской губ., прои­зведен­ных летом 1895 и 1896 гг. // Там само; Крестьянское горе. Иваново, 1937; Повести и рас­сказы: В 3 т. Мос­ква; Иваново, 1937; Из­бран­ные прои­зведения. Иваново, 1959; В горах и степях Башкирии: повести и рас­сказы. Уфа, 1988.

Літ.: Васюков С. И. Воспоминания о Ф. Д. Нефедове // Истор. вест. 1902. Т. 88, № 5; Оренбургский край. Архивные до­кументы. Материалы. Ис­следования: Сб. науч. работ. Вып. 2. Оренбург, 2003; Черниенко Д. А. Украинистика Южного Приуралья. Ижевск, 2013.

В. Ю. Радченко

Завантажити статтю