Нечай Павло
НЕЧА́Й Павло (справж. — Косьмін Кирило Якович; 1896, с. Вергуни Черкас. пов. Київ губ., нині Черкас. р-ну Черкас. обл. — ?) — письменник. Член Спілки селян. письменників «Плуг». Дебютував 1928 в однойм. журналі оповіданням «Сватання з вискоком». Публікувався в часописах «Літературний журнал», «Літературна газета». Автор романів «Мухи» (1929), «База» та «Ромби і квадрати» (обидва — 1930), що склали трилогію «Калиновий міст» (Х., 1931), роману «Поворот» (К., 1935), нарисів «Яків Христюк» (1930), «Завжди на сторожі» (1932), «До бою готуйсь» (1933), гуморесок «Галушки», «Зачароване коло» (обидві — 1929), «Голос з провінції» (1930), «Більшовицька печатка» (1931), драм. творів «Урожай» (1934), «Подвійний удар», «Посланець господа» (обидва — 1937), «Епілопс» (1939), «Пісня про Катерину» (1940). У 1928–34 проживав у Харкові, потім — у Києві. Під час 2-ї світової війни залишився в окупов. місті, співпрацював з г. «Нове українське слово» (зокрема 1942 опублікував оповідання «Хрест» та «Оксана»), за що 5 червня 1946 у м. Ворошиловград (нині Луганськ) засудж. до 10-ти р. позбавлення волі. Реабіліт. 1993.
Завантажити статтю
Людина 
