Нечипоренко Олександр Лаврович

НЕЧИПОРЕ́НКО Олександр Лаврович (01. 09. 1947, с. Єрчики, нині Житомир. р-ну Житомир. обл.) — громадсько-політичний діяч, правознавець. Народний депутат України (1990–94). Закін. Київський університет (1975), курси дипломат. та консул. служби Укр. інституту міжнар. відносин (1993). Був в. о. нар. судді Печер. р-ну Києва (1975–76); відтоді (з перервою) працює адвокатом. У ВР України 1-го скликання — чл. Комісії з питань законодавства і законності, Нар. ради, фракції НРУ. 1994–95 — радник посольства України в Естонії. Віце-президент Спілки адвокатів України (1990–2004), чл. Вищої ради юстиції (1998–2004), Вищої кваліфікац. комісії суддів України (2004–07). Спів­автор законів України «Про адвокатуру» (1992), «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991) та ін. Колекціонер укр. старожитностей, засн. етногр. музею в м. Боярка (Київ. обл.).

Завантажити статтю