Нечуйвітер Володимир Іванович
НЕЧУЙВІ́ТЕР Володимир Іванович (31. 01. 1932, м. Златопіль, нині у складі м. Новомиргород Кіровогр. обл. — 23. 06. 2011, Київ) — скульптор. Заслужений художник України (1997). Член НСХУ (1964). Закін. Київський художній інститут (1958; майстерня М. Лисенка). Відтоді працював у Києві: інструктор вироб. навч. училища приклад. мистецтва; від 1959 — у Т-ві художників; водночас від 1960 — учитель малювання у школі. 1961–2008 — на творчій роботі у Житомирі. Учасник міських, обл., всеукр., всесоюз. мистецьких виставок від 1958. Основні галузі — монум., мемор. і станк. скульптура (пам’ятники, рельєфи, барельєфи, мемор. дошки, портрети сучасників); матеріали — граніт, бронза, дерево, гіпс, оргскло, мідь, камінь. Для творчості Н. характерні тяжіння до героїч. образів, патетика, ліризм. Окремі роботи зберігаються в Білоцерків. краєзн. музеї (Київ. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- станк. композиції — «Нескорена» (1958), «Студент» (1959), «Монтажник» (1960), «На панщині» (1964); рельєфи — «Мати» (1968), «Бабуся Лукія», «Політ» (обидва — 1976), «М. Місяць» (1984), «С. Корольов» (1991), «В. Короленко» (1994); мемор. дошки — С. Корольову (1969), О. Купріну (1972), бійцям і командирам 44-ї дивізії ім. Щорса (1988; усі — Житомир), М. Рильському (1981, с. Романівка Попільнян., нині Житомир. р-ну Житомир. обл.); барельєфи — «Мати» (1968), «В. Короленко» (1972), «М. Рильський» (1998); пам’ятники — партизанам (1968, с. Словечне Овруц., нині Коростен. р-ну), воїнам 2-ї світової війни (1974, м. Новоград-Волинський), на місці розстрілу мирних жителів (1985, побл. с. Довжик Житомир. р-ну; усі — Житомир. обл.), О. Пархоменку (1987, Житомир), Т. Шевченку (1990, с. Кодня Житомир. р-ну; 2001, смт Білогір’я Хмельн. обл.).
Рекомендована література
- Скульптор Михайло Лисенко та його учні: Каталог. К., 2006.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
