Нємоєвський Анджей-Ян

НЄМОЄ́ВСЬКИЙ Анджей-Ян (Niemojewski Andrzej Jan; псевд.: Lambro, Lubieniec A., Rokita; 24. 01. 1864, с. Рокіт­ниця-Весь, нині Куяв.-Помор. воєводства, Польща — 03. 11. 1921, Варшава) — польський письменник, публіцист, релігієзнавець. 1887–88 навч. у Дерпт. університеті (нині м. Тарту, Естонія). Відтоді мешкав і працював у Кракові та Варшаві. Від 1887 вміщував публікації у часописах «Tygodnik ilustrowany», «Praw­dza», «Głos». Автор зб. оповідань «Listopad» (1891), зб. поезій «Poe­zye prozą» (1891), «Majówka», «Po­lonia irridenta» (обидві — 1895), «Prometeusz» (1900) та ін., присвяч. боротьбі робітників і селян за свої права, прагненню поляків відновити незалежність. Ця тематика присутня і в драм. творах «Familia» (1889), «Bajka» (1900), «Szopka» (1901), «Rokita», «Dzień on, dzień gniewu Pańskiego» (обидва — 1902). У 1897 вступив до Польс. соціаліст. партії, однак конфліктував з ін. її чл. через свої націоналіст. й антисеміт. погляди. Розповсюджував нелегал. літературу, за що 1899 був заарешт. і ув’яз­нений на 3 місяці. 1904–05 редагував соціаліст. ж. «Kuźnica» (Львів), 1906–21 — націоналіст. ж. «Myśl Niepodległa» (Варшава). Відвідав Київ, Харків, Житомир, налагодив контакти з діячами польс. руху в С.-Пе­тербурзі, Мос­кві, Одесі, м. Кам’янець-Поділь­ський (нині Хмельн. обл.). Досліджував історію християнства, займався антиреліг. пропагандою, за що 1911 ув’язнений на 1 р. Після відновлення незалежності Польщі 1918 критикував соц. політику уряду та Законодав. сейм 1919, а також земел. реформу. Окремі твори Н. українською мовою переклали Я. Веселовський, М. Рябчук та ін.

Завантажити статтю