Нєнов Іван Георгійович

Визначення і загальна характеристика

НЄ́НОВ Іван Георгійович (07. 01. 1944, м. Ізмаїл Одес. обл.) — письменник, журналіст, перекладач. З походження болгарин. Канд. політ. н. (1997). Заслужений журналіст України (1996). Член Нац. СП Болгарії (2003) та НСПУ (2013). Премія С. Олійника (2012). Дит. та юнац. роки пройшли в м. Болград (Одес. обл.). Закін. Тираспол. пед. інститут (Молдова, 1970), ВПШ при ЦК КПУ (1976). У 1967–74 — на комсомол. роботі; від 1976 працював на Одес. телерадіокомпанії, де пройшов шлях від телекоментатора до гол. ред. (1986–95) та заст. ген. дир. (1995–99), був автором телепрограм «Телевізійна приймальня», «Сімейний альбом», прямої радіопередачі «В будинку на Троїцькій»; 1999–2002 — 1-й секр. посольства України в Туркменістані; 2002–14 — гол. ред. г. «Одеські вісті» (цикл публікацій у рубриці «Не можу мовчати»); водночас — доцент кафедри філос. та соц.-політ. наук Одес. регіон. інституту держ. упр. Нац. академії держ. упр. при Президентові України. Віце-президент Асоц. болгар. нац.-культур. т-в України (1995–98), неодноразово представляв інтереси укр. болгар. діаспори на міжнар. форумах. Автор наук. праць з питань етнополітики та журналістики, зокрема монографії «Четверта влада» (О., 1997). З ініціативи Н. видана болгар. та ґаґауз. мовами Конституція України. Пише болгар., укр., рос., ґаґауз. мовами, йому належать повісті «Мостет на раздяла» (1993), «Попечителят» (1994; 1996), зб. новел та оповідань «Пролетно утро» (1996), романи «Разпръсна­ти по света» (2003; 2008; усі — Одеса), «Баща на бесарабските българи» (О.; Болград, 2018). Наскрізною у творчості Н. є тема миру і злагоди в Україні, лейт­мотив — «Що згуртованіша діаспора, то міцніша держава». Володіє 11-ма мовами, перекладає з болгар., укр., турец., македон., туркмен. та румунської. Опублікував зб. туркмен. новел «Тurk­men yazgylary» («Туркменські замальовки», Ашґабат, 2001; рос. і туркмен. мовами) та зб. новел народів Одещини «Сузір’я» (О., 2013; 9-ма мовами).

Завантажити статтю